«Зимовий перепис» зубрів у Хмільницькому лісгоспі триває

• Автор:  Пресслужба Вінницького ОУЛМГ
  
• Загальні новини

Зубри європейські – це справжні лісові велетні, найбільші за розмірами тварини у наших rраях. Мешкають ці представники Червоної книги на Поділлі у лісових угіддях ДП «Хмільницький лісгосп» (територія Хмільницького, Літинського районів області).

Загалом, історія сучасного зубрового роду на Вінниччині сягає корінням у минуле століття - шість особин завезли в область у 1979 році. Упродовж багатьох років Вінниччина має найчисельнішу популяцію зубра європейського в Україні. Наразі триває облік мисливських тварин у лісгоспах Вінниччини, і вже за кілька днів ми знатимемо, наскільки кількісно та якісно змінилась ситуація із зубрами, скільки з’явилося за минулий рік молодняка, які справи із гендерною складовою, адже останніми роками лісівники фіксують збільшення кількості самців. Минулого року хмільницькі лісівники нарахували 101 зубра.

Червонокнижних велетнів із метою збереження виду та згідно із дозволами відповідних інстанцій відловлюють та переселяють в інші регіони України. За минулі роки 34 «вінницькі» зубри і зубрихи переїхали в різні куточки нашої країни - у мисливські угіддя Чернівецької, Львівської, Волинської, Івано-Франківської областей.

А ще відлов і переселення дозволяють регулювати оптимальну щільність зубра, яка у нас на Вінниччині становить п’ять особин (при нормі три) на 1000 га угідь. І це вже забагато, тварини можуть ходити не тільки лісами, а й полями, заходять у приватні обійстя, завдають шкоди сільгоспугіддям, хоча для людини зубри безпечні.

У стаді зубра європейського панує матріархат: за головну - вожачка. Осторонь від основного стада ходять самці-одинаки - зубри старшого віку, яких уже не допускають до виконання функції продовжувача роду. Хмільницькі лісівники їх називають ще "шатунами". Попри велику масу тіла і грізний вигляд зубри абсолютно безпечні, тому боятися зустрічі у лісі з таким вигнанцем не варто. Більше того, зазвичай зубри самі уникають побачень із людьми.

Відеомоменти вдалось відзняти єгерям на відстані 20-30 метрів від тварин завдяки багаторічному досвіду догляду й охорони за червонокнижними тваринами.

Такі вигнанці-одинаки блукають лісами, заглядаючи до лісових годівниць для підкріплення сил. Однак прагнення до соціуму має велику силу, і престарілі самці часто згуртовуються у товариство із 2-3 і навіть до 7 таких самих вигнанців.