Зелений щит від глобального потепління

• Автор:  Віталій ГОПКАЛО, Газета “Природа і суспільство”
  
• Загальні новини

Чому іноземні моделі протидії змінам клімату малопридатні нам.   Наскільки важливою є роль лісів при адаптації людини до стрімких змін клімату? Над цим питанням розмірковує завідувач лабораторії моніторингу і сертифікації лісів Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації імені Г.М. Висоцького Ігор Букша.

– Ігоре Федоровичу, у Південній Кореї провідні науковці світу представили комплексний звіт про наслідки глобального потепління на 1,5° С. Звіт підтверджує беззаперечний вплив діяльності людини на зміну клімату та виходить у рік, коли екстремальні погодні явища та температурні рекорди були зафіксовані на всіх континентах планети. Якою є роль лісу у цьому процесі?

– За оцінками Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК), близько 20% поточного збільшення концентрації парникових газів у атмосфері пов’язано з сектором землекористування та лісового господарства (ЗЛГ), у першу чергу, з конверсією лісових земель в інші категорії землекористування, втратами лісової біомаси, які супроводжуються виносом накопиченого в лісових екосистемах вуглецю та зниженням поглинання двоокису вуглецю через зменшення фотосинтезуючої поверхні планети. У той же час у секторі ЗЛГ поглинаються парникові гази (ПГ) і за умови раціонального земле- та лісоуправління діяльність у секторі може забезпечити значні обсяги поглинання ПГ у наземних екосистемах.

Сектор ЗЛГ – єдиний серед секторів економіки України, в якому ПГ поглинаються у обсягах, що значно перевищують обсяги секторальних викидів. Покращення практик ведення господарської діяльності у секторі ЗЛГ може стати важливим чинником зростання обсягів поглинання ПГ та збільшення обсягів накопичення вуглецю у природних екосистемах.

Тобто ліси – унікальний та надважливий компонент біосфери, який створює сприятливі умови для життя людей в умовах глобальних змін у довкіллі. Але, на жаль, роль лісів в Україні недооцінюється. Ліс переважно розглядається з ресурсної точки зору як джерело деревної продукції, а не як кліматичний фактор, екосистема, що підтримує природні цикли функціонування біосфери. З огляду на те, що у нас лише 15,9 відсотка території країни вкриті лісами (в той час як лісистість країн Європейського Союзу перевищує 40%), політика землекористування має враховувати лісодефіцитний статус України. Ми одна з найменш лісистих країн Європи. З іншого боку, загальна площа лісового фонду становить близько 10 мільйонів гектарів, за цим показником Україна посідає 6-те місце у Європі, це досить вагомо в європейському масштабі. Ліс є значним регулятором біосферних процесів і поглиначем ПГ, що прямо визнано на міжнародному рівні в Конвенції ООН про зміну клімату та низці інших міжнародних документів. У нас, головним чином, більше уваги приділяється промисловості – зменшенню викидів, проте в міжнародних документах із питань зміни клімату чітко зазначено, що є два важелі боротьби зі змінною клімату – зменшення обсягів викидів та збільшення обсягів поглинання ПГ. Збільшуючи обсяги поглинання ми одночасно із запобіганням змінам клімату, створюємо кращі умови для проживання людей, збільшуємо обсяги біомаси – цінного ресурсу для промисловості, енергетики та розвитку сільських територій, зберігаємо природність ландшафтів, запобігаємо ерозії та покращуємо якість водних ресурсів. Саме тому, в сучасних лісівничих концепціях ліси розглядаються, як фундаментальна складова довкілля, яка потребує пильної уваги, підтримки і правильного управління. Лісове господарство в Україні – єдиний сектор економіки держави, який більше поглинає вуглецю, ніж викидає. Обсяги поглинання сягають приблизно 60–65 мільйонів тонн СО2 еквіваленту на рік. Ця важлива обставина має належним чином усвідомитися в суспільстві та стати вагомим аргументом для надання державної підтримки функціонування лісової галузі.

– Клімат стрімко змінюється. З одного боку, він формується значною мірою за рахунок лісових масивів. Але ж лісові насадження певною мірою і страждають від цього?

– Так, загалом для України ефекти від клімату є здебільшого негативні. По-перше, змінюються межі природно-кліматичних зон. Тобто спостерігається «зсув» цих зон у напрямку із півдня на північ. Такі зміни є безпрецедентними, такого раніше не спостерігалося, тому попередній досвід людини у виборі стратегії і тактики ведення лісового господарства нічим не допоможе. Проблема й у тому, що ми точно не знаємо, які будуть майбутні кліматичні умови на території України. Прогнози – це лише орієнтири, а не стовідсоткова даність. Звичайно, можна використовувати методи кліматичних аналогів. Наприклад, нам цікавий досвід ведення лісового господарства Туреччини. У них ліс зараз росте у таких умовах, які для частини нашої території прогнозуються через 50–100 років. Але проблема у тому, що ліси там виросли при таких умовах і дерева протягом цього часу адаптувалися до кліматичних умов, а у нас прогнозуються дуже стрімкі зміни, за яких деревам важко буде адаптуватися до нових кліматичних умов. Такі стрімкі зміни можуть призвести до втрати лісами здатності до природного відтворення на окремих елементах рельєфу, передусім – на плакорах. Тому потрібне адаптивне лісоуправління, яке ґрунтується на оцінці ризиків, так званий ризик-менеджмент, який дає можливості для ведення адаптивно орієнтованого до зміни клімату лісового господарства. Значна перевага лісового сектору у тому, що лісогосподарська діяльність поєднує два аспекти зміни клімату – це запобігання таким змінам (пом’якшення) та адаптація до зміни клімату. Запобігання змінам клімату зумовлюється тим, що ліси поглинають вуглекислий газ із атмосфери та зменшують ризик парникового ефекту. Друга складова – адаптація, тобто, проводячи адаптаційні заходи ми тим самим пом’якшуємо прояви зміни клімату. Тут мова йде про додаткову цінність лісівничих заходів, яка проявляється в синергічних ефектах. В інших секторах економіки такого немає.

– Ви опублікували наукову монографію «Уразливість лісів України до зміни клімату». Наскільки різких змін зазнають вітчизняні ліси при глобальному потеплінні?

– Монографію було підготовлено за результатами співпраці науковців Міжнародного інституту прикладного системного аналізу (ІІASA, м. Люксембург, Австрія), науковців Українського НДІ лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. Висоцького, де я працюю, та Українського гідрометеорологічного інституту (УкрГМІ, м. Київ). Такі комплексні дослідження були зроблені вперше для умов України у рамках європейського проекту ClimaEast. Хочу зазначити, що іноземні моделі змін клімату і динаміки лісових насаджень нам не зовсім підходять, адже вони розроблені для тих умов, які склалися у тій чи іншій країні. Ще на початку 90-х років ми використовували чотири такі кліматичні моделі для прогнозування динаміки лісів в Україні, і отримали результати, які дуже різнились між собою. Сьогодні у нас з’явилася можливість працювати із українськими кліматологами та використовувати результати їхніх досліджень, які більш адекватно відображають особливості клімату нашої країни, та його майбутню динаміку. Зокрема – із старшим науковим співробітником Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН України Світланою Володимирівною Краковською, яка адаптувала глобальні кліматичні моделі до умов України та надала прогнози майбутніх кліматичних умов за регіональними моделями. На основі цих моделей ми застосували лісокліматичні способи моделювання та отримали карти для України, які відображають кліматичні передумови росту основних лісотвірних порід – дуба, сосни, берези, ялини, бука тощо. Ці карти показують очікувані зміни за опадами, температурою, континентальністю клімату. У деяких випадках зони, сприятливі для росту лісу, виявилися зовсім маленькими. Тобто можна очікувати, що умови для росту лісів на частині території країни будуть екстремальними, що може призвести до втрати природної здатності лісів до самовідтворення у цих зонах. Тут потрібно наголосити, що моделювання поширення природних лісів – це досить складне завдання, оскільки йдеться про ймовірнісний характер явищ та багатофакторні залежності, які складно точно обрахувати, але тенденції при цьому чітко виявляються і ми можемо передбачати головні загрози та ключові напрямки адаптаційних заходів. Ми вже можемо сказати, які регіони перебувають під більшою загрозою, а де вплив зміни клімату буде не таким загрозливим. Завдяки міжнародному співробітництву ми мали доступ до глобальних баз кліматичних даних, до потужних комп’ютерних ресурсів, що дозволило зробити прогнози до 2030, 2050 та 2100 років. Але перші результати свідчать, що проблема потребує подальшого опрацювання – регіоналізації досліджень, комплексного моделювання та інтеграції результатів до геоінформаційної системи та баз знань для підтримки управлінських рішень.

Сьогодні спостерігається патологічне всихання лісів в Україні. Масштабне всихання дерев призводить до втрати лісами можливості надавати незамінні екосистемні послуги та до зменшення запасів лісових ресурсів на великих площах. В умовах такої надзвичайної ситуації гостро постає потреба у розширенні та поглибленні досліджень патологічних процесів, а також розробки системних заходів щодо пом’якшення негативних наслідків, зумовлених зміною клімату. Інтенсивність усихання лісів негативно відображається на поглинальній здатності сектору ЗЛГ і має бути кількісно оцінена в найближчій перспективі. Це не тривіальне завдання, яке дотепер не вирішувалося у лісовому господарстві, тому для цього потрібна належна наукова підтримка.

– До речі, наскільки прислухаються політики до наукових порад сьогодні?

– Щоб якісно керувати процесами, потрібен моніторинг лісів, який у нас сьогодні практично відсутній.

З 2016 року закінчилася дія державної програми «Ліси України 2015» – відтоді й закінчився лісовий моніторинг. З цього часу лісовпорядні роботи були позбавлені державного фінансування, а це означає, що лісоуправління позбулося інформаційної підтримки. Здавалося б, що всі мають розуміти, що неможливо приймати якісні рішення наосліп, проте вже третій рік ситуація не змінюється. Такий підхід може призвести до вкрай негативних наслідків, на ліквідацію яких держава буде змушена витрачати значно більші кошти, ніж ті кошти, які необхідні для лісовпорядкування і моніторингу лісів. Неможливо на основі застарілої лісовпорядної інформації та за відсутності моніторингу вести лісове господарство в умовах стрімких змін у навколишньому середовищі!

На сьогодні в галузі лісового господарства України відсутні як міжнародні, так і державні фінансові механізми, які б підтримували кліматоохоронні функції лісів. На жаль, Україна не входить до списку країн, для яких передбачена можливість отримання міжнародної кліматоохоронної фінансової підтримки, а з іншого боку – фінансування екосистемних функцій лісів з депонування (поглинання) вуглецю не може здійснюватися через недосконалість національної нормативної бази, пов’язаної з поглинанням ПГ. Тобто функції з поглинання парникових газів лісами та депонування вуглецю в деревині не урегульовані в національному нормативно-законодавчому полі.

– Ігоре Федоровичу, ваші підсумкові рекомендації розмови?

– Якщо коротко – суспільству потрібно зрозуміти, що ліс – це вагомий чинник, який забезпечує формування і підтримку природних умов, сприятливих для проживання людей та забезпечує функціонування різноманітних екосистем. Далі – повинна бути державна підтримка ведення лісового господарства. Тобто, якщо лісогосподарська діяльність у цілому є прибутковою, то частину коштів від цих прибутків потрібно спрямовувати безпосередньо на відновлення, підтримку і захист лісів. Потрібно розробити та затвердити нову державну програму «Ліси України» на довгострокову перспективу з урахуванням проблем зміни клімату, пріоритетів низьковуглецевого розвитку та міжсекторальної взаємодії. В програмі необхідно передбачити кошти, окрім іншого – на лісовпорядні роботи, проведення діяльності з моніторингу лісів та запровадження їх національної інвентаризації, на потреби удосконалення методів моніторингу лісів на основі використання сучасних технологій – мобільних геоінформаційних систем, даних дистанційного зондування Землі. Потрібно комбінувати джерела інформації, тому що ситуація по-різному сприймається при отриманні даних безпосередньо на землі, з гелікоптера чи із супутника – це різні джерела інформації, які мають інтегруватися та узагальнюватися з метою надання якісної інформаційної підтримки лісоуправління. Кожна лісова ділянка має бути представлена у геобазі даних Земельного кадастру. Аналізуючи ці дані через деякий час, можна побачити динаміку змін: які породи зникають, які з’являються тощо. Без цього неможливо якісно працювати в лісі. І ще – державна підтримка науки. Дослідження та комп’ютерне моделювання лісівничих, екологічних та кліматичних умов потребує серйозних обчислювальних ресурсів. Збір первинних даних про стан лісів неможливий без проведення польових робіт, які пов’язані з транспортом для поїздок до лісу, сучасними приладами та обладнанням. Нормативна база лісового господарства розроблена на основі лісових досліджень, які проводили наші попередники багато десятиліть тому. З того часу навколишнє середовище та умови росту лісів суттєво змінилися, і вже немає тих лісів, для яких були розроблені чинні нормативні документи. В країнах Євросоюзу проводилися дослідження, які показали, що внаслідок випадіння з атмосфери забруднювачів, суттєво змінилася динаміка росту лісів, на окремих ділянках спостерігалося пришвидшення росту, а на окремих – погіршення. Це залежить від конкретних лісорослинних умов та різної реакції деревних порід на забруднювачі.

Звичайно, наукові дослідження потребують коштів, але ці кошти в масштабах країни є зовсім незначними у порівнянні з втратами, які несе суспільства через відсутність належного наукового забезпечення лісоуправління.