Законопроєкт байдужості 2351, який викликає багато запитань, нарікань і суперечностей, 5 лютого прийнято у першому читанні.

• Автор:  Прес - служба ТЛУ, стаття: Роман НОВІКОВ, “Лісовий і мисливський журнал”
  
• Актуальні новини, Загальні новини

5 лютого у Верховній Раді України прийнято у першому читанні "Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу)", який не лише знищує мисливську галузь, а й може призвести до зворотного ефекту - не збереження, а знищення біорізноманіття і розмноження хворими тваринами різних інфекційних хвороб.

    Чому цей законопроект не можна приймати, до чого його прийняття може призвести? Про це дуже дохідливо і зрозуміло написав Роман Новіков у статті "Законопроєкт байдужості" у "Лісовому і мисливському журналі". Читайте, думайте, аналізуйте.

Для чого в Україні реєструються антиекологічні та антидержавницькі проєкти Законів.

    Зоозахисників-законотворців» не цікавлять наслідки їхніх ініціатив, їх цікавить не боротьба за долю кожної тварини, а боротьба за отримання чергового гранту.

   Продовжуємо обговорювати документ нових заборон для мисливської галузі й який набув розголосу в останній час – зареєстрований у Верховній Раді України Законопроєкт № 2232 від 4.10.2019 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, які стосуються підготовки собак мисливських порід до полювання, а також регулювання чисельності деяких видів диких тварин», автором якого є народний депутат від партії «Слуга народу» О.А. Качура.

   Наші видання вже висловлювали свою позицію стосовно цього проєкту, підкріплювали її думками експертів та науковців. Разом з тим цей Законопроєкт із легкістю подолав Комітет Верховної Ради з екологічних питань, який навіть не намагався вивчити ситуацію та розібратись у ній за допомогою фахівців, яких стосуються запропоновані зміни. Спроби керівників та фахівців профільних мисливських громадських організацій переконати членів Комітету у хибності цих заборон, безглуздість пропозицій цього документа були просто проігноровані.

   Отже, попереду перше та друге читання цього Законопроєкту у Верховній Раді й не приведи, Господь, ці заборони пройдуть у такій редакції, у якій вони зайшли до Парламенту – буде біда не тільки у мисливській галузі, наслідки відчує вся країна.

   Тож будемо намагатися переконати народних обранців та розраховуємо на їхній здоровий глузд.

   Зважаючи на те, що більша частина заборон стосується мисливського собаківництва, ми попросили прокоментувати цей Законопроєкт відомого фахівця та експерта з мисливського собаківництва Наталію Томіну:
– Що стосується заборони цим Законопроєктом конт­рольно-випробувальних станцій, штучних нір і вольєрів для притравлювання собак мисливських порід по кабану. Для того, щоб собака працював на полюванні на кабана, а не вчився, зриваючи його проведення, його необхідно попередньо познайомити зі звіром. Тим більше зараз, коли в мисливських угіддях вирує африканська чума. Мисливського собаку треба знайомити з кабаном виключно у вольєрі. Крапка!

   Стосовно лисиці, така ж ситуація. Собака повинен знайомитись із лисицею тільки у штучній норі. Він навчиться там не боятись темряви, заходити у нору і вступати у контакт зі звіром, а це запорука результативного полювання, відсутність підранків і гарантія того, що ваш собака залишиться живим і не ушкодженим.

   Посилання авторів Законопроєкту на те, що штучні нори заборонені в країнах ЄС – не відповідає дійсності. У цьому можна переконатись, переглянувши офіційний документ «Список профільних випробувань для собак мисливських порід для запису в робочий клас на міжнародних виставках рангу САСІB та САС». Головна умова утримання диких тварин для цих заходів – їхнє законне придбання і створення відповідних умов існування. Вирощені у вольєрних умовах, дикі тварини вже не здатні до самостійного проживання на волі, і якщо зараз, відповідно до цього Законопроєкту, потрібно буде відпустити всіх цих тварин, вони просто загинуть у дикій природі.

   А заборона авторами Законопроєкту 2232 використання на притравлюваннях домашніх тварин виглядає взагалі безглуздо. Навіщо забороняти те, чого не існує на практиці й у природі, те, що викличе лише глузування експертів ЄС над українцями, які будуть вважати нас дикунами.

   Щодо бродячих собак, то нехай законотворці вивчать детально це питання. Бродячі собаки гірше вовків, вони збираються у зграї й у них потужна організованість, вони холоднокровні вбивці, які знають, що таке полювання на результат – це машини для знищення дичини. Бродячі собаки полюють і з засідок, і з нагону тощо. Найстрашніше для природи те, що вони знищують, в першу чергу, весь молодняк дичини. Згідно зі щоденним раціоном, на одного дорослого собаку на добу необхідно 400–500 г м’яса. Кількість собак у зграї – 3–7 голів. Рахуйте самі…

   Те саме стосується і бродячих котів, який з’їдає до 100 г м’яса на добу. Звідки коти з’являються в лісі? Зазвичай, їх привозять господарі через напади котика на домашню птицю. Завозять їх «через воду», щоб ті не змогли повернутися додому. В лісі котики продовжують втамовувати свою пристрасть і відловлюють сотнями, тисячами лісових пташок, у тому числі, червонокнижних, їм байдуже. А спіймати пташеня, яке ще не стало на крило набагато простіше, ніж наздогнати вертку мишку.

   Заборонити єгерській службі регулювати щільність бродячих собак та котів у мисливських угіддях – поставити під загрозу існування мисливського господарства і наявність дичини у ньому взагалі. Подумайте про це перед тим, як забороняти те, що доведено наукою, збалансовує природу століттями, те, що стоїть на захисті дичини та мисливського господарства розвинених західних країн.

   Відповідні коментарі та пропозиції щодо Законопроєкту № 2232 були надіслані депутатам Верховної Ради від Київської міської організації та деяких районних рад Українського товариства мисливців та рибалок.

   До Президента України Володимира Зеленського стосовно цього Законопроєкту офіційним листом звернувся головний спеціаліст Миколаївського ОУЛМГ, експерт Національної категорії з мисливського собаківництва Геннадій Бойко (основні тези):
   – Ознайомившись із черговим опусом «зеленої мафії» – проєктом Закону № 2232, звертаюсь до Вас як людина, яка присвятила все своє життя охороні природи, мисливських тварин та розведенню мисливських собак.

   Громадські організації екологічного спрямування вже добилися того, що мисливські собаки позбавлені тренувань своїх робочих якостей по вовку, мотивуючи це тим, що начебто популяція вовка йде на спад, а загроза від нього, зі слів екологів, надумана самими ж мисливцями. Статистика ж каже геть інше. У Миколаївській області за останні 5 років чисельність вовків, за матеріалами обліку, становила 251 голову, а добування – 307 голів. Тобто чисельність цього хижака на території області стабільно утримується у 5–6 разів вищою за оптимальну.

   Найефективнішим методом боротьби з цим хижаком є добування його за допомогою гончаків та хортів. Собаки цих груп порід кілька століть використовуються для полювання на вовків. Весь цей час вони проходили відповідне тестування (тренування) у чисельних розплідниках. Кращих з них, які проявляли найбільшу відвагу у боротьбі з вовком, відбирали для подальшого племінного використання. Ніде у світі подібних собак не було, а такі полювання не проводились. Це суто наша слов’янська історія. Викидати її на смітник – це не поважати себе.

   Заборона тренувань мисливських лайок по ведмедю призведе до втрати на генетичному рівні собак, які зможуть у майбутньому працювати по цьому грізному хижаку. Аргументація, що не можна проводити тренування по так званих червонокнижних видах не є вірною. Всі ведмеді, що утримувалися у вольєрах і використовувалися для тренувань лайок, були придбані законним шляхом у країнах, де полювання на ведмедя дозволене і вирощені в домашніх умовах. Що ж до того, що лайка може завдати шкоди ведмедю, то це взагалі смішно. Порівняйте ведмедя з лайкою і все стане зрозумілим. Як «моська» може завдати шкоди «слону»?

   Заборона готувати мисливських собак на випробувальних станціях, про яку йдеться у Законопроєкті № 2232, змусить власників мисливських собак здійснювати тренування самостійно і таємно. Бо хто ж кине свого собаку, який коштує, до речі, немалі гроші, у двобій з хижаком або вепрем без підготовки? Контролювати ж появу таких підпільних тренувальних центрів буде неможливо.

   Не можна не зважати на те, що заборона випробувальних станцій і тренувань, у першу чергу, норних собак, поставить перед суспільством ще більш актуальне питання. Як втримати розповсюдження територією країни різних небезпечних інвазій. Саме з собаками норних порід здійснюється у природі боротьба з хижаками, які є розповсюджувачами таких небезпечних для людини та домашніх тварин хвороб як: сказ, трихінельоз, лептоспіроз, чума.

   Не краща сьогодні в країні і ситуація з розповсюдженням африканської чуми свиней, у тому числі, і диких. Здійснення депопуляції диких кабанів без лайок просто неможливе. В сучасних мисливських господарствах на ліцензійних полюваннях 90% парнокопитних добуваються за допомогою лайок. Неможливість використання на полюванні собак цієї групи порід завдасть збитків і державі, і мисливським господарствам.

   Полювання в Україні, зокрема, з використанням мисливських собак – це ще й історично-культурний пласт, який має важливе виховне значення. У сьогоднішні тяжкі соціально-економічні часи для багатьох людей полювання є єдиною можливістю зменшити наслідки емоціональної напруги, що викликана складною ситуацією у державі. Багато учасників АТО проходять психологічну реабілітацію саме через полювання при підтримці користувачів мисливських угідь.

   Що ж до інших запропонованих змін, то тут взагалі зона абсурду. Закон України «Про мисливське господарство та полювання» вимагає від користувача мисливських угідь вкладати кошти в штучне розведення мисливських тварин і тут же буде заборонено прибирати з угідь бродячих собак, котів та сірих ворон, які вибирають практично всі кладки пернатої дичини, знищують значну кількість молоді мисливських тварин. Хто ж буде викидати гроші на вітер? Завдяки запропонованим змінам в угіддях зостануться тільки хижаки – вовки, лисиці, шакали та бродячі собаки з котами.

   Тому, при прийнятті рішень, які стосуються мисливського господарства, а мисливські собаки невід’ємні від нього, прошу Вас, пане Президенте, опиратися на висновки спеціалістів галузі та науковців, а не дослуховуватись до популістів, яким до природи України байдуже.
   Підготував Роман НОВІКОВ,
   “Лісовий і мисливський журнал”