Заготівля березового соку у Колківському лісництві Ківерцівського надлісництва Поліського лісового офісу

• Автор:  Сергій ЦЮРИЦЬ. Фото Віктора Райова
  
• Публікації, статті, Загальні новини

Дивлячись на весняну заметіль, навіть не віриться, що лісівники в таких умовах заготовляють березовий сік. Але саме таким екстремальним видався цьогорічний сезон: то дощ, то заморозки, то сонячні дні, тепер на ранній цвіт – ще й сніг з морозцями. Журналісти "Волинської газети" пересвідчилися у цьому, вже традиційно побувавши в гайку Колківського лісництва, що біля села Криничне.

Про історію цього мальовничого березового лісочка ми не воднораз писали. Як і про його багатолітнього товаристівця, лісівника-бережника Віктора Уляновича Фурмана. Він щирий патріот України, рідного краю, а ще лісової галузі, якій присвятив більшу частину свого життя. Щовесни їдемо до Криничного у його "Лісову академію", слухаємо птаство, обговорюємо події року, цікавимося життям Його величності Лісу, новаціями у галузі, пишемо про заготівлю найсолодшого соку Волині чи й всієї України. Бо там, на горбочку, перед селом Криничне, ростуть особливі берези. 

Щоправда, цієї весни Віктор Улянович занедужав, змушений був пройти курс лікування у Колківській лікарні. Коли він одужав, вирушили у журналістську мандрівку у весняний ліс. Цього разу взяли з собою нашого американського власкора, журналіста і письменника Юрія Зилюка, який після дворічного перебування дуже скучив за українськими лісами.

– Вікторе Уляновичу, то що ж сталося із вами, що потрапили в лікарню? – цікавимось, тиснучи руку знаному лісоводу.

– Мабуть, багато переживав за онука і сина, які зараз воюють, от серце й дало про себе знати… – мовить на те роздумливо. – Свого часу і син, і я майже одночасно отримали повістки до війська. З'явився у військкомат, прошу: "Сина лишіть, а я піду воювати". Та син вже був на полігоні, а мене, зважаючи на сімейну ситуацію і вік, відправили додому господарити. Робота, на жаль, переживань за онука і сина, односельчан, українських воїнів, за нашу Україну не може перебороти. Хвилювань багато… До речі, майстерську дільницю, як і цю чудову березову оазу, яку беріг стільки років, цьогоріч вже передав своєму наступнику Дмитрові Вікторовичу. Ось, познайомтеся – молодий, беручкий до роботи, відповідальний.

– Майстер лісу Колківського лісництва Ківерцівського надлісництва Поліського лісового офісу Дмитро Миронюк, – рапортує нам молодий лісівник. – На цій ділянці спускаємо сік. Він тут дуже смачний і цілющий, має високу цукристість, тому що березина знаходиться на підвищенні. Цей обхід передав мені Улянович. Це мій перший рік роботи у галузі, учуся від Віктора Улячновича, набуваю досвіду. У мене це перша ділянка, де я займаюся підсочкою соку. 

– Улянович тобі передав обхід і ці берізки… Звісно, підказав, як все робити…

– Саме так. 

– Ніби й секретів ніяких нема, але потрібно припасувати мішки…

– Так, до підсочки потрібно готуватися заздалегідь – приготувати кілочки, якісні мішки, припасувати до них зав'язки… Правильно вирахувати час, коли почнеться сокорух… Звісно, мають бути помічники… Важливо правильно просвердлити дірочки, припасувати у них кілочки, по яких скрапуватиме цілющий нектар, щільно підв'язати до кожного мішок, щоб, на випадок дощу чи снігу, окрім соку, ніщо зайве у цю ємність не потрапляло. Цього року не дуже сприяють природні умови, бо сонячні дні чергуються з приморозками… Сік швидко відходить, але ми стараємось, поновляємо, щоб йшов чистий якісний сік.

– Хто допомагає з підсочкою?

– У мене є дві людини, які через добу тут чергують. Це Олександр Нагорний, який сьогодні чергує, і Олександр Калашников. Допомагають мені в організації цього процесу лісничий Колківського лісництва Віталій Миронюк та його помічник Олександр Ящук. Приїздив до нас і головний лісничий надлісництва Орест Мороз, йому сподобалося тут. Цікавиться заготівлею і новий директор надлісництва Іван Туревич. Консультує і дає поради Віктор Улянович.

 – У яку пору дня збираєте сік?

– Збираємо зранку після ночі. Хоча заготівля залежить і від погодних умов.  Якщо дні сонячні, то сік швидше набігає у мішки. Якщо нема сонця, дні похмурі, морозно, то збираємо впродовж дня. Все залежить від погоди. 

– Тут мабуть до тисячі беріз. А скільки з них ви підсочили?

– На першій стадії підсочили близько 150 берізок, згодом добавляли берізки, щоб йшов свіжий якісний сік. У загальному підсочили до 300 берізок.

– Тут всі берізки ніби й однакові за віком і ростом. Цікаво, чи так само однакову кількість соку дають? Чи є серед них все ж рекордсменки?

– Є такі й на цій ділянці. Кількість соку, які може дати кожна берізка, залежить і від діаметра стовбура, і від віку, і від місця росту, зокрема, якщо сторона сонячна, соку буде більше. 

– Це як у господинь корови – та більше дасть, та менше…

– Якось так. 

– А скільки найбільше заготовляли цьогоріч з однієї берези за добу?

– Рекордсменок ще не вичислили. Але в середньому кожна берізка літрів 20 за добу дає. Але це також залежить від погодних умов. 

– Куди сік везете?

– Зараз сік-сирець веземо на переробку у консервний цех Ківерцівського надлісництва. Нам доведений план заготівлі. Колківське лісництво має заготувати за цей сезон 17 тонн. Думаю, з цим завданням ми справимося.

– Яка цукристість соку? Що кажуть лаборанти цеху?

– Цього року  0,9 із 1,2. Найкраща цукристість…

– Заготівлею соку займається тільки ваше лісництво чи й інші?

– В інших також йде заготівля, кожному лісництву доведений відповідний план. 

– Хотіли б запитати й про головну турботу усіх лісівників – лісовідновлення? Як воно проходить на вашій майстерській дільниці?

– Весна найкраща пора для створення лісових культур, то ж ми, поки вдосталь вологи, намагаємось використовувати для заліснення кожну погожу днину. У даний час дуже багато роботи.

– Скільки запланували посадити гектарів лісу?

– Тільки у моїй майстерській дільниці маємо посадити 10 га лісу.

– Яким посадковим матеріалом заліснюєте торішні зруби, яку схему посадки використовуєте?

– В основному садимо сосну звичайну і березу. Як правило, це вісім рядків сосни і дві берези. На кожній ділянці намагаємося створювати ремізи з дикої груші, горобини чорноплідної, калини… 

– Як пролягала ваша стежка до професії лісівника?

– Я народився у селищі Колки. Мій тато Віктор Леонтійович працював водієм, а мама Любов Іванівна на різних роботах. Сестра Аліна обрала фах кухаря-кондитера, а я після дев'ятого класу вступив у Колківське ВПУ 24, відтак мене призвали на строкову службу. Відслужив у Збройних силах України, у 2017 році закінчив Шацький лісовий коледж. З початком повномасштабного вторгнення російських військ пішов у тероборону, відтак ніс службу у 100 батальйоні ТРО на кордоні з білорусією…

– Серед його засновників був наш головний редактор Володимир Данилюк. Там і досі служить депутат обласної ради Олександр Пирожик…

– Коли звільнився із війська, мені запропонували роботу у Колківському надлісництві, порадившись із дружиною Іриною, прийняв цю пропозицію. Ліс потребує праці, але він і радує своєю красою, ошатністю, співом птахів, лісовими дарами. Хоч би й ця місцина… Послухайте, як співають птахи, ходить вітер у кронах дерев, яка тут краса…

…Приємно, що у волинських лісівників є наставництво, старші передають досвід молодшим, а молодші вміють шанувати ветеранів галузі.

Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото Віктора Райова: Віктор Фурман і Дмитро Миронюк; Олександр Нагорний; березовий гай.