З фронту додому. Василь Мостинець

• Автор:  Спілка воїнів-лісівників України
  
• Загальні новини

Спілка воїнів-лісівників України розпочинає проєкт серією публікацій “З фронту додому”. Проєкт розповідатиме, як демобілізовані лісівники повертаються до сім’ї та роботи. Їх на даний час більше 400 чоловік. Хтось повертається за сімейними обставинами, в когось важкі травми. Ними опікується ДП "Ліси України": зберігаються їхні робочі місця, після повернення очікують додаткові 20% до окладу, щорічні премії, можливість перенавчатися та зростання кар’єрними сходами. Кому дуже важко виконувати фізичну працю - підприємство шукає іншу посаду.

Ветерани поділилися своїми історіями від призову до роботи після повернення. Їхні історії і жертовність вражають. 

Ми вдячні кожному, хто вніс свій вклад у протистоянні з ворогом. Першу розповідь публікуємо далі. 

“Знищили російський танк, витягли мотор, відремонтували і я їздив так до самої демобілізації”, - така перша згадка про свою службу Василя Мостинця. 

Василь Мостинець почав працювати у лісовій галузі ще в 1999 році, коли йому було 24 роки. Працює на філії “Летичівське лісове господарство” стропальником Деражнянського лісокомплексу. 

“Відповідаю за правильне розміщення вантажу з деревиною, його ув’язку та підвішування за спеціальні стропи. Причеплюю її до крану так, щоб трималася надійно. Кран, відповідно, переміщує її до вантажівки чи вагону. Потім відчеплюю вантаж від крану”, - ділиться досвідом роботи Василь.

Так, як він має досвід строкової служби і був резервістом, вперше його роботу перервала АТО. В 2015 Василя призвали на війну. Був на посаді кулеметника. Через рік демобілізувався.

“Масштаби тоді і зараз - зовсім різні. Але тоді отримав величезний досвід. Те, що пройшли наші хлопці на Донбасі не навчать жодні західні інструктори. Вже у 2015 році зрозумів тактику росіян, як вони працюють”, - каже Василь Мостинець.

Велика війна для чоловіка не стала несподіванкою. На другий день повномасштабного вторгнення Василю подзвонили з ТЦК. Він не чекав ні хвилини. Прийшов і мобілізувався. Потрапив у 3 окрема танкова Залізна бригада на посаду механіка-водія на танку Т-72. 

“Працювали на Харківському напрямку, потім на Куп’янському. Аби вижити ми на танку стріляли з закритих позицій. Це вже не прямий бій. Більше, як артилерія. Відстрілялись і втекли. Ніхто не засік. А якось знищили російський танк. Витягли з нього мотор. Відремонтували. І він до самої моєї демобілізації працював відмінно”, - згадує Василь Мостинець. 

‍Кілька разів приїжджав додому у відпустку. Завжди чекали діти, дружина, онуки. Демобілізувався теж за сімейними обставинами через хворобу дружини. 

“Звільнився я у листопаді 2023-го року. Вдома зустрічали зі сльозами. Не вірили, що я повернувся. Онучка від радості закричала, коли побачила мене. Ці відчуття, коли майже два роки разом не були і ти знову повертаєшся не передати словами”.

На другий день після повернення Василь вийшов на роботу. Як він каже, це кращий реабілітолог для нього. 

“Трохи незвично було. Розмови вже про інше. Життя інакше. Але колеги були дуже раді бачити. Я їм вдячний за те, що постійно допомагали, поки був на фронті. Завжди можна було звернутись. Цікавились, як я там. Вони мені друга родина. Хоча звісно, інколи тягне назад до своїх побратимів. Зідзвонюємось, питаю як в них справи”.

Більш того, одразу на філії чоловікові повідомили, що згідно умов Колективного договору ДП “Ліси України”, він має право на додаткові доплати. Після того, як він надав відповідні документи - отримав 20% до окладу. Повідомили і про премію раз на рік до 15 тисяч для демобілізованих працівників.