24
лип
лип
З фронту додому. Микола Зайчук
Спілка воїнів-лісівників України продовжує розповідати історії лісівників, які повернулись з передової в мирне життя у нашій постійній рубриці “З фронту додому”.
Таких вже понад 500 працівників ДП "Ліси України". За ними зберігається робоче місце, надаються соціальні гарантії у вигляді 20% до окладу, щорічні премії до 15 тисяч гривень, дрова на опалення, можливість перенавчання та отримання вищих посад. Наступна історія - приклад не тільки шанобливого ставлення та соціальних гарантій для демобілізованих працівників ДП “Ліси України”, а і наглядний приклад, як сам ветеран після повернення взявся реформувати лісництва.
“Спочатку Південь звільняв, а тепер тут працюю, відроджуємо лісову галузь”, - вперше з часу демобілізації у начальника Балтського лісового відділення філії “Південний лісовий офіс” Миколи Зайчука промайнула думка.
Микола Зайчук у 2014 закінчив Шацький лісовий коледж. Далі строкова служба в армії. У 2016 влаштувався в ДП (нині філія) “Ківерцівське лісове господарство”. Одразу став майстром лісу. Старанно працював і через рік вже був помічником лісничого. І паралельно заочно навчався у Львівському лісотехнічному університеті.
“Було звичайне життя. Робота. Навчання. Займався відводом і таксацією лісосік та вів документацію лісництва. За 2 роки початком повномасштабного вторгнення росіян народилася дитина. Здавалось, що може бути краще”, - згадує Микола Зайчук.
Як і для всіх, війна зненацька змінила всі плани на життя. 24 лютого 2022-го року Микола поставив на паузу все що мав і пішов добровольцем в ЗСУ у свої 26-ть. Потрапив в 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого.
“В перші дні ще не було такого забезпечення як зараз. Ворожі штурми були часті, постійно бомбила авіація, крила арта і танки, а ми йшли лише з автоматами і ручними ракетними установками. Проте горіли ідеєю, що йдемо за сім'ю, за дітей. Щоб син на Волині не опинився в окупації, щоб російська армія не прийшла “освобождать” наш західний регіон”, - розповідає Микола Зайчук.
В березні хлопців перевели на Південь. Ситуація тоді там була надскладна. Ворог підбирався до Одещини все ближче кожен день.
“Наше головне завдання було не дати росіянам окупувати південь, не закрити прохід до Одеси. Так починаючи з околиць Миколаєва і потроху в східний бік ми їх проганяли. Зі мною були хлопці, які воювали ще з часів АТО/ООС. То як вони кажуть, за півдня до нас застосували снарядів більше, ніж за рік в АТО. Сили часто були нерівні. Там отримав перше осколкове поранення, пройшов лікування”
Вже в травні 2022 року Запорізький напрямок. А далі Бахмутський напрямок. Воїн-лісівник пригадує, там було найскладніше.
“Тримали трасу з Лисичанська на Соледар. Був такий коридор життя. Якось ми за один день спалили оркам 6 танків. Але наступного дня русня вирішила нам помститись. На позиції нашого взводу летіло все, що тільки можна. Отримав контузію, отримав поранення у вухо, досі на нього не чую. Втратив свідомість і мене вивезли побратими. Провели операцію на барабанній перетинці. Звільнили зі служби батька, за яким теж потрібен був догляд".
Миколу демобілізували навесні 2023 року. Після відновлення сил вирішив повернутись в лісову галузь. Знаючи його навички, запропонували посаду інженера лісових культур на тодішній філії “Одеське лісове господарство”. В лісовому господарстві на Півдні завжди був дефіцит кадрів.
“Моя посада передбачала догляд за лісовими культурами. Як раз діяла масштабна програма Президента України з висадки мільярда дерев. На Півдні це дуже важливо аби вберегти степову зону від перетворення на пустелю. Ми під час тодішньої лісокультурної кампанії висадили 700 га лісу. Все організував, контролював процес”
Далі ветерана підвищили. Він став головним лісничим, а зовсім скоро і т.в.о. директора філії. Його робота припала на пілотний проєкт з реформування організаційної структури двох офісів Південного і Східного. Тому з 10 липня цього року Микола Зайчук начальник Балтського лісового відділення.
«Я координую роботу 15 лісництв. Штат лісництв залишили таким самим. Управлінням виробництва, фінансовими звітностями тепер займаються в регіональному офісі. Це зняло з нас додаткове непотрібне навантаження, зменшило корупційні ризики і дозволило значно збільшити зарплати», – розповідає Микола Зайчук.
Якщо лісничий у 2020-му отримував 4500 гривень на місяць, наразі – 22 тисячі, майстер лісу отримував 3400, зараз 14500. За умови виконання планових показників виплачується премія. Більш того, всі ветерани окрім 20% до окладу, отримали щорічну премію в повному обсязі 15 тисяч гривень, що раніше в дотаційному регіоні навіть не можна було уявити. На роботу потягнулась молодь.
«Взяли 23-річного хлопця з вищою лісовою освітою. Він побудував систему поливу коробів для виготовлення посадкового матеріалу. Показники зросли. Проявляє розумну ініціативу – вже на посаді лісничого. І ще одне лісництво теж очолив молодий хлопець. Залучаємо також ветеранів, перенавчаємо їх, підтримуємо у роботі і допомагаємо адаптуватися до цивільного життя. Після початку реформи лише за минулий рік реалізовано продукції на майже 20 млн – до реформи було понад 7 млн грн. Різниця колосальна», – розповідає Микола.
Зараз йому 29. І він продовжує з однодумцями відбудовувати галузь на Півдні. Постійно допомагають фронту, побратимам. Зі своєю новоствореною командою впевнений, з ним ті, хто налаштований на розвиток
- Детальніше про даний матеріал за наступним посиланням:
- www.facebook.com/permalink.php