Воїн - лісівник Тетяна Гребень

• Автор:  Поліський лісовий офіс
  
• Загальні новини

Тетяна Гребень родом із с. Великі Цепцевичі Вараського р-ну на Рівненщині. Тепер уже військова, нещодавно отримала первинне офіцерське звання молодшого лейтенанта.

Розпочинала з рядового солдата, згодом пройшла навчання у Військовій академії м. Одеса.

А взагалі - два роки тому її життя змінилося кардинально. 

11 квітня 2007 року прийшла працювати в тодішній Володимирецький лісгосп (нині - філія «Рафалівське лісове господарство» ДП "Ліси України"), а 15 квітня 2022 року - мобілізувалася. 

В цивільному житті спочатку працювала секретарем, а тоді ще 12 років на посаді провідного бухгалтера. 

З офісу - в польові умови. 

Зараз також несе службу на Півдні країни. 

«Це бажання було дуже сильним. Захищати свою країну. Я вже тоді усвідомлювала, як зміниться моє життя. Але рішення було остаточним. Мала тиждень на роздуми», - пригадує Тетяна. 

Рідні сприйняли таку новину від доньки не надто радісно. 

«Тато підтримав, підбадьорював. А для мами це був шок», - посміхається співрозмовниця. 

Зараз позаду різне. Біль, сум, радість, печаль, втрати, сльози, сміх, миті щастя. 

Все, як у всіх, тільки на війні все концентрованіше та пришвидшено. 

Повернутися із завдання цілим - вже привід для радості. Смачна вечеря - ще одна причина бути щасливим. 

Смерть побратима - шок і втрата частини живого себе. 

Ці емоції змінюють одна одну протягом дня. 

І залишаються рубцями.

«За два роки до всього звикла. Крім одного  - загибелі людей, які поруч», - зізнається Тетяна.

На поки ще традиційне запитання про те, чи робота військових може мати жіноче обличчя, відповідає: «За моїм спостереженням, останнім часом жінок-військових стає все більше. Особливо за цей рік. І жінки дуже вмотивовані - вони ж обирають цю роботу за власним бажанням. А щодо фізично важких завдань, то наші хлопці дівчат ніколи в біді не кинуть. Перевірено». 

Вдома Тетяна буває не часто. 

Але коли закінчиться війна, ми відсвяткуємо Перемогу, планує повернутися в рідну галузь.