Сьогодні не в одну українську сім’ю приходять сумні звістки…
Вчора я дізнався, що на фронті загинув директор Чугуєво-Бабчанського лісового коледжу РОМАН ФЕДОРОВИЧ ХВОРОСТЯНИЙ.
Для мене Роман, Ромчик, хлопчик, якого я знав з 15-тирічного віку, з його першого курсу в студентах лісогосподарського технікуму.
Роман завжди був в рядах перших, активіст, який ніколи не залишався байдужим до людей і до подій, які відбувалися. Після служби в армії на афганському кордоні, Роман, повернувся в Чугуїв, працював інженером, викладачем у технікумі, згодом - директором.
Я знаю сім’ю Романа Федоровича, знаю його дружину Любу – кращого з бухгалтерів Харківщини і, мабуть всього лісового господарства України, яка працювала бухгалтером, головним бухгалтером лісгоспу, заступником Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства. Сьогодні в її сім’ю прийшло горе…
Я розумію, що ніякі слова не принесуть відради ані Любі, ані дітям…
Я думаю, що хтось згодом, з часом це опише: як вистояв Чугуїв і Кочеток в повній облозі, в той час, коли відрізаний був Харків і траса на Ізюм, а Чугуїв і Кочеток не здався і коледж працював, і колектив був на місці, і директор на місці в теробороні… І коли тероборону кинули на передову, РОМАН ХВОРОСТЯНИЙ, маючи всі можливості працювати, як і раніше, у коледжі, пішов на фронт. Разом з чоловіком пішла захищати країну від окупантів і дружина Романа – Люба.
Вчора, коли я отримав цю страшну звістку, не вірив. Не вірив до сьогоднішнього дня, поки не прийшло підтвердження, що він загинув. Загинув від кулі снайпера, прикривши собою молодого побратима…
Такий він був завжди.
Це велика втрата і для сім’ї, і для лісівничої родини, і для дітей, і для дружини.
Дуже болісно, коли війна забирає близьких людей. Сьогодні на фронті воює багато лісівників, але РОМАН ФЕДОРОВИЧ ХВОРОСТЯНИЙ – один з небагатьох керівників лісового господарства, який свідомо обрав цей шлях – боронити нашу землю. А ще зовсім нещодавно Роман прямо передової вітав колектив коледжу з ювілейною датою – сторіччям від дня заснування...
Щирі співчуття родині, дітям, дружині… Пам’ять про Романа як спеціаліста, як гарного директора, як керівника лісівничого колективу, як людину з великої літери і з великим серцем, буде записана в журнал історії столітнього лісового Чугуєво-Бабчанського фахового коледжу…
Світла пам’ять світлій людині, справжньому патріоту своєї країни..
Вічна пам’ять Герою…
Щиро і з біллю в серці, викладач Чугуєво-Бабчанського лісного технікуму у 1978 -1984 рр., директор Чугуєво-Бабчанського лісгоспу-технікуму 1984-1997 рр., Голова Товариства лісівників України Юрій Марчук
