ВАСИЛЬ ЯЦЕНКО: «ПРАЦЮЄМО ДЛЯ РОЗВИТКУ ЛІСІВ»

• Автор:  Наталія Віргуш, газета “Черкаський край”
  
• Загальні новини

«Усі скарби з лісу йдуть» – писала Леся Українка. І це не тільки про деревину, гриби та ягоди. А й про животворний кисень, який виробляє ліс, – щодоби майже 200 кілограмів з гектара лісових насаджень, які поглинають понад 220 кілограмів вуглекислого газу. А ще ліс виконує водоохоронні, водорегулюючі, ґрунтозахисні, кліматоутворюючі функції, створює умови для існування і розвитку біорізноманіття.

   «Там, де немає дерев, туди рано чи пізно приходить пустеля» – говорить східна мудрість. А щоб цього не сталося, працюють лісівники, які створюють, вирощують, оберігають ліси, роблять усе можливе, щоб ця зелена екосистема продовжувала захищати житя на нашій планеті.
   Свій вагомий вклад у цю надзвичайно важливу справу вносять і працівники державного підприємства «Корсунь-Шевченківське лісове господарство», що входить до складу Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства. Очолює лісгосп Василь Яценко, який працює в лісовій галузі вже майже 20 років.
  – Василю Борисовичу, ліси вашого підприємства, розташовані на території Корсунь-Шевченківського, Канівського та Черкаського районів, напрочуд гарні й упорядковані. Відчувається, що в них вкладено серце й душу лісівників.
   – І це дійсно так. Не одне покоління лісівників вирощувало і розвивало ці лісові масиви. І сьогодні цю роботу з лісовідтворення, раціонального лісокористування продовжує колектив нашого лісгоспу. На високому фаховому рівні, з повною самовіддачею трудяться лісівники всіх шести лісництв – Виграївського, Корсунського, Кумейківського, Таганчанського, Яснозірського. Стабільно й безперебійно діють нижній склад, куди надходить і звідки відвантажується лісопродукція, ремонтно-механічних цех.
   Слід сказати, що 120 працівників нашого підприємства – це досвідчені спеціалісти, які відповідально і творчо ставляться до виконання своїх професійних обов’язків, досконало знають специфіку своєї роботи і головне – всім серсем віддані лісовій справі, за що я їм щиро вдячний.
   Взагалі, кожен, хто пов’язав свою долю з лісом, залишається з ним назавжди. Як, приміром, заслужений лісівник України, відмінник лісового господарства України Петро Іванович Гоголюк, стаж роботи якого в лісовій галузі становить майже 45 років. Близько десяти років він очолював Корсунь-Шевченківський лісгосп, сьогодні працює міжрайонним мисливствознавцем, але продовжує допомагати рідному підприємству, проектуючи і виготовляючи технічні засоби, які полегшують роботу лісівників, сприяючи розвитку лісових культур. Це і рихлитель грунту, й унікальний агрегат, сконструйований ним на базі трактора для хімічного догляду за лісовими культурами, застосування якого допомагає позбутися забур’яненості без просапування, та інші технічні прилади, які полегшують роботу лісівників і підвищують продуктивність праці. Майже 40 років працює в Яснозірському лісництві слюсар «золоті руки» Віктор Миколайович Щербина, який дав нове життя німецькій машині «Магірус» 1961 року випуску, відновив її водяну гармату, помпу, які можуть брати воду з будь-яких водойм. І сьогодні ця машина може гасити найнебезпечніші лісові пожежі. Яснозірське лісництво, яке очолює Леонід Васильович Буруль, депутат Яснозірської сільської ради чотирьох скликань поспіль, взагалі є одним із взірцевих не тільки на підприємстві, а й в області. Хоча, по правді сказати, кожне з наших лісництв славиться чудовими, доглянутими лісами, в кожному є якісь свої технічні, природоохоронні «родзинки», фахівці, які вміють усе і на яких у всьому можна покластися. В тому числі й у часи випробувань, коли, приміром, позаторік під важкими снігами падали дерева на дороги й електрод роти, і першими на боротьбу з цією стихією вийшли лісівники. Працювали цілодобово, без відпочинку, витягали застряглі в заметах машини, розчищали під’їзні шляхи до населених пунктів. Понад десять наших працівників воювали в АТО і відзначені за це державними нагородами, а підприємство, чим могло, допомагало бійцям на фронті. Високий професіоналізм, відповідальність, патріотизм – всі ці риси об’єднують наш колектив, організовують на вирішення багатьох завдань, пов’язаних сьогодні передусім зі збереження і розвитком лісів у досить непростих кліматичних умовах.
   – Основні породи ваших лісів – це дуб, сосна, ясен. Є також граб, акація, береза, вільха та інші. Як на них впливає глобальне потепління?
    – Наш лісовий фонд становить понад 25,6 тисяч гектарів. От тільки розташування його досить специфічне – в смузі лісостепу. А це – як на передньому краї боротьби, коли лісам доводиться відстоювати свій простір перед наступом степів. Надмірна спека, посухи, суттєве зниження грунтових вод, яке особливо позначається на кореневій системі дорослих сосен – усе це, звичайно ж, впливає на лісові дерева не кращим чином. Але що цікаво – молоді дерева до цих кліматичних змін уже адаптуються. Наше ж завдання – в цілому посилити опірність лісу. Тому зараз ми почали практикувати змішану посадку. Між дорослими деревами – сіянці, які таким чином отримують більше затінку і вологи.
   Лісостепова зона – це й надмірність багаторічних трав, бур’янів, які заважають росту сіянців. Але з цим ми теж вміємо ефективно боротися.
   Інша справа – це «біологічна пожежа», яка призвела до всихання сосен по всій країні через засилля на них шкідників. І нас вона не обминула. Значною мірою – й через недолуге законодавство, яке посприяло масовому поширенню цієї екологічної катастрофи. Справа в тому, що за новою редакцією Санітарних правил в лісах України ми вже три роки поспіль не маємо права проводити санітарні рубки в період так званої «тиші», коли звірі й птахи створюють потомство. В цей же час його створюють і шкідники, які заселяють дерева і буквально знекровлюють їх одне за одним, перелітаючи з хворих лісових насаджень на здорові. За два з половиню місяці «тиші» інфікуються тисячі гектарів соснових насаджень. Цього не було б, якби хворі дерева відразу ж вилучалися з лісу. От тільки довести законодавцям необхідність цього неможливо. Залишається й проблема з об’єктами природо-заповідного фонду, які без втручання лісівників (що теж визначено законодавством) перетворюються в розсадники інфекцій, загрозливі для навколишніх здорових лісів.
  – Щороку працівники лісгоспу проводять посадки молодого лісу. Це досить трудомістка праця.
  – У лісівників вона легкою взагалі не буває. Але цієї весни, завдяки запровадженню нових методів посадки механізованим способом, її було суттєво полегшено. В короткі строки були посаджені сіянці на площі 88,7 гектара, доповнено лісових культур на площі 152,3 гектара, оброблено78,5 гектара грунтів. Як і завжди, успішно пройшла акція «Майбутнє лісу в твоїх руках», в якій взяли участь керівництво району, представники громадськості. Особливо ж відзначилися учні Яснозірського шкільного лісництва, які висадили разом із лісівниками п’ять тисяч сіянців сосни. Стільки ж сіянців висадили й вихованці інформаційно-просвітницького центру «Екологічна варта», який діє у Виграєві. Ці діти вже добре розуміють важливість лісів у нашому житті, необхідність їх збереження та примноження.
   Хотілося б, щоб і дорослі почали усвідомлювати, наскільки важливі для екології нашого краю, як і планети в цілому, ліси. Особливо – в умовах кліматичних змін, коли захисні, оздоровчі функції лісової екосистеми стають все більш необхідними людству. Відтак, усе актуальнішою постає потреба і в збільшенні площ самих лісів, передусім у такій лісостеповій зоні, як наша.
   Неодноразово наш лісгосп звертався до сільських рад, ОТГ з пропозицією заліснення земель, непридатних для сільськогосподарського виробництва – деградованих ділянок, яруг, балок тощо. Хоч зараз ми готові заліснити сотні гектарів ерозійних грунтів, які не використовуються, дати їм нове життя. На жаль, жодна сільська владна структура згоди на це так і не дала. Все ще немає на рівні держави й спрощеного механізму передачі цих земель лісгоспам. А час іде. І якщо навіть зараз ми почнемо заліснювати такі території, то сіянці, посаджені сьогодні, стануть повноцінними деревами лише через десятки років. І це також треба враховувати, зволікаючи з прийняттям рішень щодо збільшення лісистості за рахунок ні на що не придатних пустирів та проваль.
   – Після категоричного несприйняття лісівниками наміру Уряду передати державні ліси в концесію, це питання дещо загальмувалося. Але з порядку денного так і не знято.
   – Змінити управління лісами в спосіб, який пропонує урядова «Стратегія реформування лісового господарства України на період до 2022 року», означає передачу державних лісів у приватну власність. Чого й добиваються окремі політики та олігархічні клани. Допустити цього ми не маємо права, оскільки йдеться про саме існування лісів, які для бізнесу представляють виключно споживацький інтерес.
  Що будуть робити приватники насамперед? Безсумнівно – рубатимуть продуктивні дерева на продаж. Чи створюватимуть вони лісові культури на місці зрубів? Це – навряд. Лісокультурна робота – це трудомістка і затратна праця, в жодному разі нецікава тим, хто прагне отримати від лісу прибуток сьогодні і зараз. Чекати ж поки дерева виростуть, вкладати в догляд за ними працю і кошти ніхто не буде. Отже й про вирощування сіянців на плантаціях мова не йтиме. Це наш лісгосп вирощує в своїх лісових розсадниках близько одного мільйона сіянців сосни та близько 300 тисяч сіянців листяних порід – дуба звичайного, дуба червоного, горіха чорного, бо ми дбаємо про майбутнє наших лісів, їх відтворення. Для цього ж заготовляємо лісове насіння, тільки минулого року – понад 6,4 тонни. Відтворення лісу повинне бути безперестанним і це головний напрямок діяльності кожного державного лісгоспу. Так, ми теж рубаємо стиглі й перестиглі, хворі дерева та реалізуємо необроблену деревину через аукціон. Але кожна ділянка зрубів у нас відразу ж заліснюється.
   Лісу мусить бути багато – і для сьогоднішнього, і для майбутніх поколінь. Він – народне багатство і ми, працівники державних лісгоспів, несемо за його збереження і розвиток повну відповідальність. Хоча декому й хочеться через засоби масової інформації нав’язати громадськості думку, що це далеко не так. На жаль, суспільство все ще однобічно сприймає вигуки: «Лісівники знову ліс рубають!», навіть не замислюючись, хто стоїть за цими протестними акціями і кому вони вигідні. А варто було б, хоча б з погляду на те, з якою метою сьогодні принижується робота лісової галузі, людей, які самовіддано працюють для розвитку українських лісів. Чи не робиться це заради тієї ж приватизації лісового фонду країни, яку з нетерпінням дехто очікує.
  Ліси сьогодні відкриті для всіх, вони виконують важливі соціальні функції, в тому числі й у питанні працевлаштування, забезпечення населення паливом через лісгоспи, для ветеранів, воїнів АТО та ООС, інвалідів – за пільговими цінами. Лісова галузь є однією з найпотужніших бюджетоутворюючих структур України. Тільки наш Корсунь-Шевченківський лісгосп минулого року сплатив 19,3 мільйона гривень податків. З них до Державного бюджету – 10,5 мільйона гривень, до місцевого – 5,2 мільйона гривень, до фонду соціального страхування – 3,6 мільйона гривень. За перший квартал цього року ці показники вже становлять: до Держбюджету – 2,3 мільйона гривень, до місцевого бюджету – 1,8 мільйона гривень, до фонду соцстраху – 0,89 млн. грн.
   Робота в лісі, безумовно, надзвичайно важка. Але й радісна, бо бачимо, як розвиваються посаджені нами сіянці, відроджується і розцвітає навесні природа, мальовничішими стають упорядковані нами ліси, людям подобаються створені нашими працівниками рекреаційні пункти. Вирощуємо для потреб населення декоративні рослини, в тому числі й лимон Майєра (гібрид лимона та апельсина), саджанці якого користуються у громадян особливим попитом. Взагалі, все, чого торкаються руки й серце лісівників, розвивається, продовжується в майбутнє. А значить, і ми, лісівники, сповна виконуємо своє професійне призначення – робимо цей світ кращим для теперішнього і наступних поколінь.