Валерій Мазур: «Ліс – це справжнє життя!»

• Автор:  Пресслужба ВІнницького ОУЛМГ
  
• Загальні новини

Нещодавно своє 65-ліття святкував Валерій Миколайович Мазур – лісничий Тростянецького лісництва ДП «Крижопільський лісгосп», який більшу частину свого свідомого життя віддав створенню лісів. І молоді роки, і зрілість, і свої теперішнє присвячує його величності Лісу.

   На околиці села Буди Тростянецького району, біля магістралі, у скоромному, але акуратному, охайному приміщенні знаходиться адміністрація Тростянецького лісництва. 27-й рік очолює лісництво Валерій Миколайович. Власний багаторічний досвід підтверджує абсолютну істину: велику відповідальність несе лісівник за його величність ЛІС! За стільки років душа зрослася невідривно з роботою. І у цих
лісових угіддях вже знаєш за стільки років кожне дерево!
   Різні роки – різне навантаження. Коли припадали великі площі лісозаготівель, коли - великі об’єми відтворення лісу, іншими роками мали чимало роботи із створення захисних насаджень, зараз – багато роботи із рубок догляду за лісом.
   Валерій Миколайович щиро переймається питаннями якісного кадрового наповнення. Адже усі знають: робота у лісовому господарстві важка як фізично, так і морально. Велика відповідальність. Та й не хоче зараз молодь залишатися у селі… А якщо маєш бажання долучитися до лісівничої роботи, то вчать,
допомагають, підтримують, вірять!
   Початок свого трудового шляху у лісовому господарстві згадує В.М.Мазур із великим задоволенням. Закінчивши Львівський лісотехнічний інститут за спеціальністю «Інженер лісового господарства», молодий спеціаліст отримує направлення на посаду інженера-таксатора комплексної експедиції Українського лісовпорядкувального підприємства «Ліспроект». Чотири роки (1977-81 рр.) він провів фактично у лісах. Часом неторканих рукою людини, здавалося б, безкінечних, безмежних лісових нетрях, але прекрасних своєю живою душею. Це були території Дарвінського заповідника (Вологодська область колишнього Радянського Союзу), а потім – Карпатський край, Верховина, Усть-Чорнянський лісокомбінат.
   «Життя у лісовій глибинці, де в радіусі 80-ти кілометрів – жодної людини, залишило незабутні враження», - згадує ювіляр. Розповідає про багатий край, де «бери-не-хочу» дарів природи. Приміром, загинає пальці на руках, рахуючи, скільки видів лісових ягід росло у тих лісах. А скільки риби у тих водоймах було! Яке розмаїття лісових птахів, звірів! Про нічні ласування на галявині суницями ведмедиці з ведмежатами, що спостерігали з вікна сторожки, про важкий побут у тайзі, як здійснювали переходи, як виживали завдяки справжнім людським якостям, про взаємодопомогу і моральний кодекс лісівників – про все це, про ті незабутні дні і роки розповідав би годинами …
   Після перерви на ідеологічну роботу повертається до лісового господарства. У 1982 році починає працювати у Крижопільському лісгоспі на посаді помічника лісничого Тростянецького лісництва. 11 років віддав цій посаді, після чого призначають лісничим у цім же лісництві, де й трудиться досі.
   Площа Тростянецького лісництва – 2928 га, з них незімкнених культур є 172 га, молодняків – 250 га. І це досить серйозна робота, яка вимагає багато ручної праці. Застосовують при проведенні лісокультурних робіт і відповідну техніку (РКР 1,5, КЛБ 1,5, кущорізи). Застосування техніки, зізнається В.М.Мазур, сьогодні значно
полегшує щоденну працю лісівника. У лісництві якісно і вчасно проводять освітлення, прочищення. А тому отримують високопродуктивні насадження головної породи – дуба звичайного.
   Тростянецьке лісництво - це 8 обходів, мають два старших майстра лісу. Залишилась у лісництві гарна українська традиція взаємодопомоги, своєрідна лісова толока. При великому навантаженні йдуть на допомогу майстру лісу всі разом, а потім - до іншого, із сокирками – від майстра до лісничого. Гуртом і швидше, і веселіше працюється! А роботи вистачає: збір насіння, теплично - парникове господарство... Адже лісництво – це теж своєрідна трудова сім’я, де успіх залежить не лише від виконання прямих обов’язків, а й від взаємної допомоги, оптимізму та віри у власні сили всіх членів колективу!
   Валерій Миколайович – професійний лісівник, здібний керівник, чуйний чоловік, прекрасний батько та дідусь, надійний друг. А ще - прекрасна, справжня людина, людина з великої літери і з великим серцем. Що б не сталося – знайде добре слово, зрозуміє, підтримає. Вміє Валерій Миколайович підбадьорити щирою усмішкою та гарним жартом!