Управління лісовим господарством в Європі. Політика ЄС сьогодні й після 2020.

• Автор:  Олександр КОЗКА, Газета “Природа і суспільство”
  
• Загальні новини, Публікації, статті

В ЄС ведуться дискусії та переговори щодо політики в галузі сільського господарства та розвитку сільських районів, біорізноманіття, клімату, промисловості, продовольчої безпеки, економіки замкнутого циклу. Всі ці напрямки та «зелений» курс ЄС матимуть важливий вплив на прийняття рішень, пов’язаних із лісоуправлінням.

      Погляд на лісоуправління

Політика щодо лісів в Європі стикається з широким спектром проблем у швидко мінливому світі. Такі проблеми, як Brexit, а також недавня пропозиція Європейського зеленого курсу, без сумніву, вплинуть на вироблення політики, так само як і поки що невідомі наслідки коронавірусу.

Нове науково-політичне дослідження «Європейське управління лісом після 2020 року», проведене Європейським лісовим інститутом (European Forest Institute, EFI), дає сучасний погляд на шляхи управління лісовим господарством в Європі і пропонує розуміння можливих шляхів подальшого його розвитку. Багато діючих нині політик, програм та стратегій розроблялись на період до 2020 року, і хоча остаточну оцінку їх досягнень давати ще зарано, дуже важливо вже сьогодні зазирнути в майбутнє – вважають його укладачі.

Як зазначив координатор дослідження EFI Бернхард Вольфсленер, Європейський зелений курс ставить лісовий сектор на ключову позицію в пом’якшенні наслідків зміни клімату і захисту біорізноманіття, а тому вчені, лісівники та екологи з різних країн ЄС вважають за необхідне зробити акцент на подальшій інтеграції лісової політики в ці процеси та посилити її реалізацію на національних рівнях.

Ґрунтуючись на даних опитувань та інтерв’ю із зацікавленими сторонами, учасниками ринку та представниками лісової галузі, результатах проведених симпозіумів та семінарів, дослідження вказує на сьогоднішні проблеми лісової галузі ЄС та визначає потенційні шляхи для майбутнього формування лісової політики в Європі після 2020 року.

   Немає єдності

Лісові товари та послуги стають все більш невід’ємним елементом багатьох інших секторів ЄС, від енергетики до виробництва продуктів харчування та охорони природи. Цей широкий спектр секторів і безліч інтересів на різних рівнях призводить до необхідності існування складної багатосекторальної системи управління. Після 2020 року Європі потрібен буде стратегічний і скоординований напрямок політики лісоуправління, не в останню чергу, для підтримки та реалізації узгоджених на глобальному рівні завдань, таких як цілі в галузі сталого розвитку, Паризька угода, Конвенція про біологічне різноманіття тощо.

Проведені опитування характеризували поточну лісову політику ЄС як фрагментарну або навіть неіснуючу, більше схожу на слабку лісову стратегію. Крім того, опитувані зазначили, що фрагментація політики є результатом непослідовної галузевої політики щодо лісів та конкуруючих інтересів країн-членів.

По-перше, існує двоякий підхід до лісів: з одного боку вони розглядаються як природний ресурс, який потрібно використовувати, з іншого – як природна екосистема, яку необхідно захищати. Ці дві «ідеології» є визначними у багатьох дебатах європейської політики щодо лісових питань. Вони також пояснюють наявну фрагментацію лісових політик, а також існуючий конфлікт інтересів між лісовласниками, виробниками, з одного боку, та екологами.

По-друге, у європейських країнах існують різні погляди на лісову політику та її координацію, які продукували суперечки протягом десятиліть. Як відомо, на сьогодні всі країни-члени сформулювали правові рамки для лісового господарства на національному рівні, однак спільної лісової політики ЄС поки що немає. По-третє, існують різні точки зору на ліси та управління ними у залежності від регіону, наприклад, між північноєвропейськими (які наполягають на виробничій функції) та середземноморськими країнами (які потерпають від зміни клімату та посухи) тощо.

Все це призводить до того, що різні позиції все ще присутні в європейських дебатах із питань лісової політики, наприклад, що стосуються необхідності регулювання управління лісами, щодо біорізноманіття, або преференцій для ринків чи надання субсидій окремим категоріям лісовласників. З іншого боку, сучасний стан лісової політики ЄС все ж варто визнати задовільним, оскільки вона забезпечує стійке управління лісами на національному рівні країн-членів.

   Варіанти розвитку

Бачення респондентів країн-членів стосовно майбутнього лісової політики ЄС можна згрупувати у чотири основні позиції.

Бачення 1. Дія «зовнішнього поштовху»: курс на загальну політику щодо лісових відносин в ЄС на підставі відповідного законодавчого акта, який буде обов’язковим для всіх-країн-членів. Прихильники цієї візії вважають, що лише якась подія ззовні чи глобальна ситуація змусить країни ЄС створити спільну лісову політику та більш чітко слідувати іншим політикам (наприклад, щодо клімату та біорізноманіття), скріпивши це загальноєвропейською юридично зобов’язуючою угодою.

Бачення 2. Продовжувати делегування компетенцій інституціям ЄС: здійснити зміни та оновлення поточної політики ЄС щодо лісів, зробивши акцент на дотриманні національних компетенцій країн-членів та одночасну інтеграцію їх у загальну політику.

Бачення 3. Оновлення та посилення Лісової стратегії ЄС: зміни через оновлену Лісову стратегію, що зміцнює компетенції держав-членів стосовно управління лісами. Прихильники очікують, що це призведе до більшої помітності та посилення впливу лісових питань на рівні ЄС та дозволить зберегти сильні компетенції держав-членів.

Бачення 4. Підтримувати «статус-кво»: не здійснювати ніяких серйозних змін у поточній політиці ЄС щодо лісів. Це бачення пояснюється ідеєю, що слід захищати вже існуючі повноваження країн-членів щодо їх лісової політики.

Між тим, на семінарі, організованому в листопаді 2019 року в Брюсселі, зазначені чотири візії обговорювались із зацікавленими сторонами на рівні ЄС із представниками країн-членів. Бачення 3, щодо оновлення та зміцнення Лісової стратегії ЄС, здалося учасникам найбільш прийнятним варіантом. Він може сприяти подальшій координації та співпраці, цілісному погляду на ліси та лісові господарства ЄС. Крім того, транскордонна шкода лісам, адаптація до зміни клімату і питання, пов’язані з біорізноманіттям, були перераховані як важливі аспекти, які слід вирішити при оновленні Лісової стратегії. При цьому, такий підхід залишає країнам-членам можливість мати певний ступінь свободи при управлінні національними лісовими господарствами.

Резюмуючи свої дослідження, укладачі звіту зазначили необхідність послідовного формування лісової політики, причому на всіх рівнях управління. Те, як з лісами поводяться на різних рівнях (міжнародному, європейському, національному), вимагає більш ефективної взаємодії та внутрішньодержавної координації (наприклад, між представниками лісового господарства та природоохоронних органів).

Крім глобальних процесів і процесів в ЄС, майбутнє європейських лісів залежатиме й від політичної волі країн-учасниць, їх здатності, зберігаючи власні компетенції, вносити свою частку в стале управління та збереження біорізноманіття.