Товариство лісівників України: Волинь-Рівненщина «Люди – для лісу, ліс – для життя»

• Автор:  Сергій Цюриць, "Волинська газета"
  
• Загальні новини, Публікації, статті

Такий головний меседж Товариства лісівників України. Його втілює у життя і Волинська обласна організація ТЛУ, до якої зараз входять і товаристівці Рівненщини.

Серед головних завдань Товариства – реалізація національної лісової політики, діалог з владою та громадами, формування екологічної свідомості, популяризація знань про ліси, підтримка цікавих лісівничих ініціатив, просвітницька і профорієнтаційна  робота серед молоді, одним із напрямків якої є діяльність шкільних лісництв… А ще проведення наукових та освітніх форумів, створення книг і фільмів, формування позитивного іміджу та шанобливого ставлення суспільства до праці лісівника, сприяння кадровому забезпеченню та підвищенню професійного рівня працівників лісового господарства… Архіважливо, як мовить голова ТЛУ Юрій Марчук, донести до кожної людини думку, що без лісу життя на планеті не буде. 

Про Його величність Ліс та весняні справи лісівників говоримо з головою Волинської обласної організації Товариства лісівників України Олександром Рибчинським.

– Олександре Павловичу, хотілося б почути вашу думки, чи вплине наявність такого якісного генетично-селекційного матеріалу на традиційні схеми створення лісових культур. У майбутньому будуть висаджуватись монокультури чи все ж, зважаючи на кліматичні умови, лісівники віддаватимуть перевагу змішаним лісам?

– Звісно, тут своє слово має сказати наука, – задумується практик-лісовод. – Клімат стає жаркішим, що посилює небезпеку виникнення пожеж та загрози з боку шкідників та хвороб. Так, ліс також хворіє. Ми вже мали нашестя короїдів. Завдяки рішучості тодішнього начальника Волинського облуправління лісового та мисливського господарства Олександра Кватирка, науковому супроводу співробітників Поліського філіалу Українського науково-дослідного інституту Василя й Олени Бородавок, консолідації і скоординованих дій органів влади, депутатів різних рівнів, місцевих громад та громадських організацій нам вдалося локалізувати ці спалахи. Не всі області з цим упорались, а Волинь не тільки стримала всихання соснових насаджень, а й напрацювала досвід, який, думаю, знадобиться й у майбутньому.

То ж, відповідаючи на ваше питання, чи потужності Ківерцівського заводу стануть визначальними у формуванні кардинально нового підходу у створенні лісів майбутнього, можу лиш підтвердити, що саме на це і розрахована нова політика у сфері лісівництва. Наразі усі одинадцять новозбудованих заводів зорієнтовані саме на те, щоб суттєво змістити схему посадки лісових культур у бік змішаних лісів. Цьому, наскільки я обізнаний, в сучасних умовах альтернативи нема. І цьогоріч, на чому акцентує голова Президії Товариства лісівників України, завідувач кафедри дендрології та лісової селекції НУБіП України Юрій Марчук, лісокультурні роботи передбачають створення саме змішаних насаджень, а не монокультур, що було за моєї юності. Такий підхід формує стійкіші, більш різноманітні та природно збалансовані ліси. Популярності набирають і так звані ремізи з плодових дерев та чагарників: яблунь, груш, слив, аронії, бузини, горобини, калини, спіреї... Ця природна кормова база для птахів і диких тварин, як би не дивно звучало, допомагає зменшити пошкодження молодих лісових культур. На цей час вже майже відновлені всі площі, де відбулася заготівля лісу та санітарні заходи, пройшлись пожежі і буреломи.

– Олександре Павловичу, домовляючись із Вами про це інтерв'ю, навіть не сподівався, що наша розмова вийде на такі знакові магістральні теми. Хотілося б з цього приводу доуточнити: чи впливатиме у майбутньому автоматизоване вирощування посадкового матеріалу із закритою кореневою системою на процес висаджування дерев? Досі лісові культури створювали лісівники за участі місцевих громад, студентської і шкільної молоді, зокрема – й учнівських лісництв. Тепер цим, мабуть, більше займаються ФОПи, звісно, під контролем лісівників. Але ж це специфічна, ручна і досить трудомістка робота… Хтось бачить у цьому позитив. Доводилося чути, що дитячі руки мають добру енергетику, яка дає неймовірну силу для приживання, вкорінення і росту саджанців. Та вже коли ми з Вами завели мову про майже стовідсоткову автоматизацію вирощування посадкового матеріалу, чи не буде наступним кроком ДП "Ліси України", науковців, зокрема, й НУБіПУ, де голова ТЛУ завідує кафедрою дендрології та лісової селекції, повна автоматизація висадження вирощених саджанців на лісових угіддях? Звісно, важко це уявити, але ж свого часу й про такі автоматичні лінії годі було мріяти…

– За кордоном такі практики вже є. Ми маємо сівалки для посіву жолудів, будуть і під "калібр" касет із сіянцями… Думаю, ця "автоматизація створення лісових культур" дасть поштовх і для розвитку грунто-підготовчої техніки, бо ж на зрубах не так просто прокласти борозну, а потім ще й закласти "авто касету" з сіянцем…

Учнівські лісництва

– Цієї весни учні шкільних лісництв залучаються до створення лісових культур?

– Ця практика себе виправдала, – мовить Олександр Рибчинський. – І не тільки тому, як ви кажете, що, у дітей добра енергетика і все стовідсотково приживлюється… Це ще й профорієнтаційна школа майбутніх лісівників, перший крок до здобуття професії лісовода, а ще – своєрідна арттерапія в час війни, виховання почуття поваги до Природи загалом і лісівничої праці зокрема. Як наголосив нещодавно Юрій Марчук, "учнівські лісництва – це не лише навчання дітей. Це – якісний кадровий резерв". 24 березня 2026 р. він підписав Меморандум про співпрацю між ТЛУ та НЕНЦ України (Володимир Вербицький) про координацію своєї діяльності у сфері роботи учнівських лісництв і творчих учнівських об’єднань лісівничого напряму в Україні.

На їх думку, вихованці учнівських лісництв, які з дитинства вивчають навколишній світ, природу лісу, вчаться опікуватися мешканцями лісу, за словами викладачів спеціалізованих вишів лісівничого спрямування, свідомо обирають лісівничу професію, є успішними студентами і в майбутньому – гарними фахівцями своєї справи. А потреба у спеціалістах зараз відчувається особливо гостро і учнівські лісництва – це підготовка ще зі шкільної парти  і не тільки теорія. Тож учнівські лісництва постійно залучаються до різноманітних лісівничих заходів. 

– Як на цім поприщі зарекомендували себе на всеукраїнськім рівні Волинь і Рівненщина? 

– Зараз у наших двох областях діє 43 учнівські лісництва, загалом же в Україні їх налічується 423 і вони об'єднують понад 19 тисяч учнів. Фактично кожне десяте лісництво – наше. Багато це чи мало? Скажу так, це на півтора десятка менше, аніж мала Волинь до повномасштабного вторгнення. На жаль, як бачите, фактор війни суттєво вплинув на цю ланку роботи. Зараз ми намагаємось посилити цей напрямок. Нещодавно у Поліській філії ДП «Ліси України», яке нині очолює Віталій Кошмак, підписали угоду з першим міським учнівським лісництвом Гімназії №3 Луцької міської ради, базою для навчання якого стане Лісівничий молодіжний центр у Воротневі. Як і в багатьох подібних заходах, мені також довелося там брати участь і висловлювати думку про доцільність учнівських лісництв. На мій погляд, втримати юннатівський рух у час повномасштабної війни – це вже громадянський подвиг. Цим маємо завдячувати як освітянам, так і безпосередньо ДП «Ліси України», обласним організаціям Товариства лісівників України та профспілки працівників лісового господарства. 

– Лісівники інвестують у розбудову мережі учнівських лісництв і профорієнтаційних центрів, як це було раніше? 

– Скажу так. Ми йдемо пліч-о-пліч з освітянами. Усі заходи лісівничого спрямування, які проводять освітяни, проходять за участі лісівників. Це й Мала лісова академія, яка діє при ВОЕНЦ, обласні й всеукраїнські учнівські зльоти, екскурсії, навчання, спільні акції, лісові уроки, багато практичних занть. Музей лісу на Рівненщині розробив та адаптував під освітні потреби екологічні маршрути. Створений у 2008 році Музей волинського лісу у Лопатенському історико-природничому музейному комплексі Луцького району має так само багато пізнавальних локацій – екологічну стежку, хатинку лісівника, навчальний клас… Свого часу Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства передарувало свій Музей Волинського лісу ВОЕНЦ, де він успішно діє донині. У Лісівничому молодіжному центрі, що діє на базі Воротнівського лісництва Ківерцівського надлісництва, також функціонують рекреаційні комплекси з екологічними маршрутами. Десятки тисяч дітей і дорослих беруть участь у його численних заходах та святах, знайомляться з роботою лісівників. 

До речі, хочу запросити вас на весняну толоку у лісорозсадник Ківерцівського надлісництва, де начальницею Ольга Доля. Там будуть представники Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, філії "Поліський лісовий офіс", Волинського обласного еколого-натуралістичного центру, Ківерцівського надлісництва, юні лісівники, ваші колеги-журналісти. Цей, колись один із провідних базових лісорозсадників України, попри створення селекційно-насіннєвих мега-центрів з вирощування сіянців із закритою кореневою системою у всіх філіях ДП "Ліси України", все ще актуальний, його продукція користується попитом у волинських лісоводів та їх колег з інших областей. А ще тут вирощують чимало декоративних порід екзотичних дерев та кущів, чим супер-сучасний лісовий завод не займається. Тож, як кажуть, старий капелюх у негоду два нових збереже.

– Дякую, Олександре Павловичу, за цікаві, змістовні і професійні роздуми. Якнайскорішої Перемоги усім нам. Хай наші захисники повертаються з доріг війни живими та неушкодженими до своїх родин, а всім товаристівцям-лісівникам і Вам особисто бажаю сил, міцного здоров'я і віри у майбутнє України.

Спілкувався Сергій ЦЮРИЦЬ. 
На фото: Олександр Рибчинський у колі освітянок – керівниці Лісівничого молодіжного центру Валентини Юхимчук (ліворуч) та заслуженого працівника освіти України, директорки Волинського обласного еколого-натуралістичного центру Валентини Остапчук.