«Стріляти не важко. Важко витримувати обстріли», - історія воїна-лісівника із Хмельниччини

• Автор:  Подільський лісовий офіс
  
• Загальні новини

Микола Степанюк - інженер лісового господарства Ізяславської філії. Йому 33 роки. З них 11 пропрацював у лісовій галузі.

«Мені подобається робота у лісі. Там я проводив більше 90% свого робочого часу. Коли ти сидиш в офісі, то хочеться якомога швидше їхати до лісу. На природі цікаво». 

З першого дня повномасштабного вторгнення Микола пішов до військкомату, аби добровольцем стати на захист України. Спершу хлопця не прийняли. Однак Він за декілька днів вдруге навідався щодо призову і вже 28 лютого відправився на Львівщину в навчальний центр з підготовки військовослужбовців. 

Уночі 13 березня по Міжнародному центру миротворчості та безпеки окупанти здійснили авіаудар. Ракета влучила у казарму, в якій проживав і Микола. Хлопця з побратимами перевели у Київ. Там він потрапив у окрему президентську бригаду імені гетьмана Богдана Хмельницького. 

Уже майже півтора року Микола тримає стрій на Донецькому напрямку. Воїн-лісівник - командир мінометного розрахунку. Його завдання - знищення живої сили противника, броньованої техніки, ураження бліндажів тощо. Запорука успіху у роботі — це точність, швидкість розрахунків, влучність в ураженні цілей. 

 Микола каже, зараз роботу неабияк ускладнюють погодні умови:  «Таке болото, що неможливо доїхати на позиції. Дощ. Морозу немає. Автівки не витримують. Тут ходити складно, не те що їхати». 

Воїн-лісівник також розповів як вони із силами оборони звільняли українські території на півдні Донеччини: Урожайне, Старомайорське. 

 «Був потужний наступ. Операція зі звільнення селищ проходила в тому числі за допомогою мінометних розрахунків. Спочатку заходили штурмовики. Ми закріплювалися за ними та прикривали їх. Стріляти було не важко. Важко витримувати обстріли. У червні наші території вдалося відвоювати. Але тут не залишилось жодного вцілілого будинку». 

Попри щоденні складнощі воїн-лісівник продовжує виконувати свою місію. Бо знає заради чого це робить. Основна підтримка хлопця – його родина, батьки. Брат також захищає Україну. 

 Після перемоги Микола мріє повернутися на роботу до лісового господарства. Каже: «Ми на Донбасі, тут одні поля. Як мені вже хочеться піти до лісу». А ще у планах - одружитися на своїй дівчині, яка чекає його повернення. 

Дякуємо усім нашим військовим. Пишаємося кожним! Бережіть себе.