Спадок тисячоліть: Чорноліська культура

• Автор:  Віктор ПОДЕНКО, фото автора, О. КИРПИ, I.ДЕМЧУКА, “Лісовий і мисливський журнал"
  
• Публікації, статті, Загальні новини

Наповнюють її новим сенсом лісівники сьогодення. Працівники ДП «Чорноліське ЛГ» Кіровоградського ОУЛМГ до фахової роботи долучають багату історію предківщини, що збагачує і самих лісівників, і місцеві громади, і загальноукраїнську спільноту.

               Гайда по маках до Чорного лісу

Туристичний портал Lonely Planet, за кількістю хештегів в Instagram, визначив найпопулярніший ліс світу – німецький Шварцвальд (Чорний ліс), у призерах Шервудський ліс (Робін Гуд, егеж) в Англії. Ці ліси згадуються в багатьох казках і легендах. Мільйони туристів на власні очі хочуть побачити їх та згадати дитячі хвилювання від братів Грімм та Гауфа.

В Україні є свій Чорний ліс – що дав ім’я не тільки ДП «Чорноліське ЛГ», а й цілій самобутній культурі – Чорноліській (X–VII ст. до н.е.) – археологи знайшли городища протослов’янських ско­тарів та землеробів, які були сучасниками кіммерійців. Згодом з’явилися скіфи – сармати – готи – гуни: етноси воювали, переселялися, асимілювали – багато загадок залишили історикам.

Тут була Запорізька Січ Низова, гуртувалися гайдамаки – як казали в народі: «гайда по маках до Чорного лісу». В часи Української революції 1917–22 років отамани з Цвітного, Цибулевого, Ганнівки очолювали загони, які входили до повстанської Холодноярської республіки. Могила Чорного ворона – Миколи Скляра – саме в урочищі Пальчикове.

Цей багатий спадок, колектив Чорноліського лісгоспу, очолюваний директором Олександром Зуєвим, поєднує з фаховими прагматичними чинниками. Чим більше пройде людей лісовими стежками – тим змістовнішими будуть знання про ліс, нелегку роботу лісівників, лісівничі проблеми, тим швидше вивітряться з голів фейки та міфи про лісове господарство.

Упорядковуються рекреаційні стежки – не кожний екскурсант буде бродити хащами. Так територія поблизу унікального, в 2 га, реліктового, покритого сплавинами, озера Берестувате посеред Чорного лісу – облаштована оглядовим майданчиком, лавками-столами, надійним містком до води. Є все, щоб у затишку сказати собі: «Життя вдалося – нарешті я стою перед єдиною на всій планеті водоймою, у якій плаває земляний карась – тільки тут, і тільки він!» А ще кажуть, що за рибою до лісу не ходять – Die Ukraine Schwarzwald.

Поряд з автодорогою Київ–Дніпро – село Водяне. В ньому в 1820 році жив лісовий посадовець, що мав серйозні повноваження та чин – оберфорстмейстер. Думаю, був би задоволений, як по сусідству, вже сім років працює на лісівничий імідж рекреаційний пункт «Лісовичок».

Всередині дерев’яного будиночка-крамнички товарознавець Олена Омельковець знайомить із розмаїттям товарів побічного лісокористування: варенням та джемом із лісових ягід, трав’яними зборами, продуктами бджільництва, сухофруктами, березовим соком тощо.

На території в 0,5 га є альтанки, банкетні столи, сцена, дерев’яні скульптури, декоративний фонтан, дитячий майданчик, багато квітів. Дізнався, що майже всі весілля пари із Знам’янки проводять тут.

Для всіх молодят, тих, хто хоче відзначити ювілей, день народження, зустріч старих друзів, завершення перемовин по діловій угоді, заходи шкільні та місцевих громад, видрукували товстий фотоальбом. В ньому на світлинах видно – як, за допомогою лісівників, попередники барвисто відсвяткували та внесли в домашні та краєзнавчі архіви пам’ятну подію.

Також можна купити садивний матеріал декоративних рослин та квіти. Реалізація послуг-продукції за рік становить більше 1 млн гривень.

               Наступ на головну породу

Богданівське лісництво, де лісничим Юрій Вовчок, специфічне – десь 85 відсотків його території – це ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Чорноліський» (лісфонд ДП «Чорноліське ЛГ»). Місцеві лісівники працюють – скажемо, з гіркою іронією – на передовому рубежі неузгодженості лісового та екологічного законодавства. Багатолітній досвід, вся система лісового господарювання входить у протиріччя з природоохоронними обмеженнями.

Серед пріоритетних цілей, створеного у 1980 році заказника – було збереження та відтворення типового на межі лісостепу та степу ландшафту найбільш значних масивів листяних порід. Олег Яценко (головний лісничий ДП «Чорноліське ЛГ») і Юрій Вовчок підходять до потужного дуба – показують стовбур, пошкоджений великим дубовим вусачем – це величезні отвори в деревині, кажуть, що всередині від того жука стовбур, як решето.

«Цей дуб доглядали 140 років, міг би дати певний зиск-прибуток. Навіть зараз, якщо його зрізати на переробку. Але заборонено. Років через два він буде схожий на свого сусіда з засохлою, відмираючою кроною. Як би заказник не перетворився на пам’ятник природі», – невесело жартує головний лісничий. Далі продовжує: «Ми тримаємо штат лісової охорони – 14 працівників лісництва, проводимо рейди, догляди. Гроші на заказник держава не виділяє. Дозволили нам якусь дещицю – санітарні рубки два рази за останні 5 років на окремих ділянках біля автотраси».

Багатомісячна бюрократична процедура отримання дозволів й лімітів гальмує заходи з поліпшення санітарного стану лісів у ПЗФ. Невчасне проведення рубок формування та оздоровлення лісів призводить до того, що дуб «випадає». Більш конкурентні малоцінні породи починають його витісняти. І коли головна порода досягає критичних 40–30% – настає загроза повної заміни лісотвірної породи дуба звичайного на ясен.

Фахівці-лісівники попереджають про експансію малоцінних порід, адже більшість лісових насаджень у Чорноліському лісгоспі – рукотворні, й сподіватися, що вони будуть самостійно відновлюватися марно.

Але є й такі переконання, як у команди Лісового напряму Всесвітнього фонду природи WWF-Україна: «Крім того, рубка сухостою та ліквідація захаращеності, у більшості випадків, не оздоровлює лісову ділянку у майбутньому. Вибіркові санітарні рубки викликають зміни у режимі зволоження та освітлення, пошкодження та ослаблення дерев – це сприяє тому, що нові дерева заселяють гриби та комахи. З іншого боку – гриби та комахи у мертвих деревах, не становлять загрози для лісу, як екосистеми». Що тут скажеш? – Ми поважаємо вашу думку, біс батька казна-що.

Перед тим, як їхати на нижній склад, мої супутники зрізають гриба з поетичною назвою – опеньок осінній, але, пояснюють, що він є ворогом кореневій системі дерева. Майже, як у нашому випадку: прагнення благородні, але кульгають, закони звучать красиво, а працюють недолуго.

               Євродрова з нижнього складу

Начальник Нижнього складу Валентин Бугайов знайомить зі своїм господарством. Щоб логічно завершити тему «підривної діяльності» жуків та наочно в цьому переконатися, гуртом йдемо на дільницю, де тимчасово зберігається круглий ліс. Серед деяких торців колод, уражених членистоногими, натрапляємо на шедевр: на круглій плямі дубові вусачі залишили дві цятки-тунелі так, що на нас дивиться поросячий п’ятак. Далі не продовжую – метафора багатогранна.

Вагомою складовою виробничої діяльності Чорноліського лісгоспу є переробка деревини – приблизно третина, від заготовленої під час догляду за лісовими масивами. Заходимо в цех, де під високі звуки дзижчання пилок ця деревина досягає потрібної кондиції. Переробка в цеху скерована в два потоки. У кожному є стрічкова пилорама горизонтальна ПЛП-11, верстат для повздовжнього розпилювання ППЗ, торцювальний верстат СТ «Астра». Неліквідною тріскою опалюються структурні підрозділи та реалізуються в соціальній сфері, що приносить додаткові надходження.

Більше двох десятків працюючих на нижньому складі, серед них: верстатники, слюсар-ремонтник, стропальники, кранівник, заточувальник деревообробних інструментів, мають обладнані кімнати виробничої санітарії, для відпочинку та харчування

Зараз здається дивною ситуація, коли тирсу вивозили на звалище, ще й за утилізацію мали доплачувати. Сьогодні, з допомогою лінії Pini-Key (Піні-Кей) з усіх відходів лісопиляння фракцією до 5 мм – виготовляються паливні брикети. Продуктивність – до 200 кг/год. Обслуговує лінію два чоловіки.

Висушена, з відділенням сміття, тирса потрапляє на шнековий транспортер, потім під прес-екструдер із високим тиском. Жодні в’яжучі речовини не використовуються. Спеціальним ножем напівфабрикати мірно ріжуться довжиною в 30 см. Холодна пора підвищує попит на так звані «євродрова». На кінець 2020 року: паливні брикети в упаковці по 10 кг продаються споживачам по 30 грн, піддон брикетів в 1 тонну – 2610 грн.

               Де волошки, там і хліба трошки

50-літню теплицю-ветерана Богданівського лісництва чотири роки тому наздогнали новітні технології – скляне покриття було замінене на полікарбонатні блоки. На 250 кв. метрах працівники проводять зимове та ранньовесняне живцювання хвойних декоративних рослин. Асортимент яких – понад 20 видів, а загальна кількість живців досягає 40 тисяч. Особливим попитом користуються туя та ялівець різних сортів.

У 2015 році змонтували ще одну теплицю в 85 кв. метрів, із комплексом обігріву ґрунту – температура утримується в межах 22–25 градусів Цельсія – заплатили 248 тисяч гривень. У ній є автоматизована система туманоутворення та вентиляції. Взимку – натрієві фітолампи «подовжують» світловий день. В осінньо-зимовий період вирощується овочева продукція, є екзотичні рослини – банани, цитрусові. Щорічний прибуток після реалізації – під 30 тисяч гривень.

Інженер з лісових культур ДП «Чорноліське ЛГ» Олена Кирпа розповідає, що в теплицях культивуються квіти, як для власних потреб: озеленення рекреаційних пунктів та територій біля контор лісництв, так і для різних виставкових заходів на Кіровоградщині.

На замовлення плекають хризантеми. До весняних свят визрівають тюльпани на зріз, гіацинти в горщиках тощо – тут прибуток більше 30 тисяч гривень. Також продукція з тепличного господарства реалізується через магазин «Лісовичок» і висаджується у декоративну шкілку на дорощування та на базовому розсаднику підприємства.

Загальна площа розсадника 2,2 га. Є система крапельного зрошування. Кількість вирощуваних сіянців лісотвірних деревних порід задається потребами підприємства, в середньому це становить 0,5 млн одиниць. У 2018 році заклали плантації фундука, малини, смородини та полуниці – з огляду на зростаючий попит на ці дари природи, рішення було правильне – залишається нарощувати виробництво.

               Відповідь на всі негаразди – ростити новий ліс

Ну й, звичайно – «небайдужа до прикрас, на свята спішить до нас» – у цьому році Чорноліський лісгосп запланував реалізувати 4200 новорічних ялинок. Час продавати колючих красунь (сосна кримська та ялина звичайна), які росли на спеціалізованих плантаціях 5–8 років, за цінами, згідно з прайсом та маркованим штрих-кодом на бирках чи то спеціальних самоклейках.

Далекоглядна ти робота лісівнича: хто переймається продажем ялинок, а лісничий Знам’янського лісництва Олександр Радзевіло, попри інші турботи, має ще й таку – як скоординувати роботу зі збору, вивезення та утилізації використаних ялинок після 1 січня 2021 року з міста Знам’янка. Ці ялинки будуть перероблені на тріску з подальшим використанням для мульчування плантацій новорічних ялинок лісгоспу.

Директору Чорноліського лісгоспу Олександру Зуєву випало провести колектив через непростий рік: пандемія, пізня весна з приморозками, мало дощів, літня спека, навіть торнадо додало шкоди. Відповідь лісівників на ці виклики, традиційна – копітка праця з вирощування нового лісу. Було зібрано 2310 кг жолудя дуба та 160 кг насіння листяних супутніх порід. Після висіяного в розсаднику жолудя й насіння в коробах та природної стратифікації – чекаємо гарних весняних сходів.

Віктор ПОДЕНКО,

фото автора, Олени КИРПИ та Iгоря ДЕМЧУКА,

“Лісовий і мисливський журнал”, 2020