СЛЮСАР ІЗ ЗОЛОТИМИ РУКАМИ: 38 РОКІВ НА СЛУЖБІ У ЯСНОЗІРСЬКОМУ ЛІСНИЦТВІ

• Автор:  Черкаське ОУЛМГ, проект “Ліс і люди”
  
• Загальні новини, Публікації, статті

У великій лісовій галузі працюють унікальні люди з різноманітними професіями, смаками, уподобаннями. Хтось потрапляє до лісівничої родини випадково, а хтось отримує свою професію від батьків у спадок. Хтось із цих людей саджає ліс, хтось тримає кермо автомобіля, хтось зводить бухгалтерську звітність – тут цінують кожного за працьовитість та відданість своїй роботі. Потрапивши до цієї великої родини вони залишаються у лісовій галузі десятиліттями, адже об’єднує цих людей любов до лісу.

   Ось вже 38 років невтомно працює у Яснозірському лісництві державного підприємства «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» Віктор Миколайович Щербина.  Це слюсар із золотими руками та щирим серцем.
   Народився Віктор Миколайович 21 лютого 1960 року в Казахстані в місті Джезказгем Карагандинської області, куди батьки за покликом серця поїхали «піднімати цілину». Батько слюсарював, а мати працювала на будівництві. Малий Віктор часто спостерігав, як батьківські руки ніби лікують старі речі і автомобілі, вдихаючи в них нове життя.
   Шкільні роки промайнули вже в місті Макарів Київської області. Після 8 класу вирішив йти стежиною батька, вступивши на навчання до Бородянського СПТУ Київської області для здобуття професії тракториста-машиніста ІІІ класу та слюсаря 2 розряду.
   А далі життя закружляло у вирі подій: військова служба у Чехословаччині, після проходження – повернення до м. Макарів, робота в місцевій сільгосптехніці. У той період знайшов свою Любов. Дякує долі, що йому поталанило з дружиною, вважає її найкращою жінкою на землі, яка завжди підтримує свого чоловіка. Ще  Віктор Миколайович гордиться своїм найкращим «надбанням» у  житті – двома доньками, які подарували йому трьох внучок і одного онука. Старша донька Олена разом зі своєю родиною проживає в Німеччині в Мюнхені, тому не часто приїздить до батьків, хоча постійно запрошує до себе на гостини. Віктор Миколайович разом з дружиною не був за кордоном, все вагається, роздумує, хоча, можливо, колись прийме рішення та поїде до німецького міста провідати своїх найрідніших. Молодша донька Оксана разом з молодшою онучкою мешкають у місті Черкаси, коли трапляється вільна хвилина їдуть до батьків, які їх радо зустрічають. Саме на зустріч з дітьми та онуками чекають найбільше, адже вони наповнюють все довкола своєю любов’ю та теплом, а онуки вчать радіти кожній миті життя.
   У далекому 1981 році Віктор Миколайович разом з родиною переїхав на  Черкащину і прийшов працювати у Яснозірське лісництво Корсунь-Шевченківського лісгоспу трактористом. З 2002 року працює слюсарем. Він розуміється на техніці, справляється з неполадками будь-яких складних механізмів і знає всі тонкощі слюсарної справи.
   Його працьовиті руки разом з іншими яснозірськими лісівниками зуміли дати нове життя німецькій машині «Магірус» 1962 року випуску. Цей протипожежний автомобіль, який був «не на ходу» та припадав пилом у гаражі, лісівники перебрали по-запчастинах, пофарбували, встановили новий мотор, відновили водяну пушку та обладнали двома помпами: одна – забирає воду із свердловини, інша – з будь-якої іншої водойми. Ця диво-машина дуже практична для гасіння лісових пожеж, має повний привід – шість на шість, її бак вмішує 5 тон води, а струмінь досягає 50 метрів. Звичайно цього німецького монстра ремонтували всім лісництвом, але професійна кмітливість та золоті руки Віктора Миколайовича допомогли, щоб у цього модернового автомобіля нарешті загуркотів мотор.
   Пишається тим, що його робота приносить користь. Не шкодує, що колись прийняв рішення та переїхав на Черкащину. Радіє, що доля подарувала йому шанс працювати у лісовій галузі, адже ліс – це не тільки робота, це і є його життя. Безмежно любить природу, і, навіть, власний будинок має неподалік лісу. Вільного часу небагато, адже постійно в роботі. Влітку з усією своєю великою родиною разом з онуками полюбляє поїхати до річки або ж пройтися лісом, щоб почути шелест листя під ногами.
   А ще Віктор Миколайович також примножує лісову красу Корсунь-Шевченківського краю. Щороку із задоволенням бере участь у весняній лісокультурній компанії. Вже  й не порахувати скільки він власноручно посадив сіянців. За 38 років його роботи ті перші посаджені тендітні сіянці виросли у красивий ліс, який милує око та радо зустрічає всіх бажаючих відпочити у лісовій тиші.