Товариство лісівників України
Ш. Руставелі, 9-А, 54
місто Київ, Україна , 01601
+38 (044) 235-23-48

Новина


24
вер

Проект Закону України "Про основні засади державної політики у сфері лісових відносин" (станом на 20.09.2019)

Продовжуємо публікацію законопроектів, розроблених експертами Товариства лісівників України і направлених на вдосконалення законодавчої бази ведення лісового господарства, які потребують негайного розгляду та схвалення
ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ

Про основні засади державної політики у сфері лісових відносин

Цей Закон, визначає основні пріоритети, принципи та основні засади державної політики у сфері лісових відносин.

Стаття 1. Терміни та їх визначення

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
державна політика у сфері лісових відносин - цілеспрямована діяльність державних органів у сфері лісових відносин, яка направлена на забезпечення та створення умов ведення лісового господарства у лісах на засадах сталого розвитку з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, а також національної безпеки;
ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку - здійснення комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів методами та з інтенсивністю, яка дозволяє підтримувати їх біорізноманіття, продуктивність, відновлювальну здатність, життєвість та виконання їх екологічних, економічних і соціальних функцій, не викликаючи при цьому пошкодження інших природних екосистем;
наближене до природи лісівництво - система організації та ведення лісового господарства, за якої досягається безперервне відновлення і формування насаджень, максимально близьких за структурою і генезисом до природних.
2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Лісовому кодексі України та в інших законах України.

Стаття 2. Правова основа державної політики у сфері лісових відносин

Правову основу державної політики у сфері лісових відносин становлять Конституція України, Лісовий кодекс України, Закон                  України «Про охорону навколишнього природного середовища», цей та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші нормативно-правові акти, видані на виконання Конституції України та законів України.

Стаття 3. Мета державної політики у сфері лісових відносин

Метою державної політики у сфері лісових відносин є визначення пріоритетів, принципів, інструментів та механізмів формування і реалізації державної політики у сфері лісових відносин.

Стаття 4. Пріоритети та принципи державної політики у сфері лісових відносин
Пріоритетами державної політики у сфері лісових відносин є:
забезпечення умов для здійснення ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку незалежно від форми власності та користування ними;
збереження інституту державної власності на ліси; недопущення приватизації і надання лісів, що перебувають у державній власності, у концесію;
розробка та реалізація комплексу заходів для адаптації лісів та лісогосподарської діяльності до змін клімату;
забезпечення своєчасного проведення моніторингу, обліку лісів, національної інвентаризації лісів, лісовпорядкування;
збільшення лісистості території шляхом розширеного відтворення лісів, у тому числі залісення низькопродуктивних та непридатних для використання в сільському господарстві земель;
посилення стійкості лісових екосистем до негативних факторів навколишнього середовища, зростаючого антропогенного навантаження;
охорона лісів від самовільних рубок та інших лісопорушень;
 застосування екологічно безпечних технологій у процесі ведення лісового господарства;
оцінка відповідності системи ведення лісового господарства встановленим міжнародним вимогам методами добровільної лісової сертифікації;
збереження різноманіття, забезпечення охорони рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, пралісів, інших цінних природних комплексів відповідно до природоохоронного законодавства.

Державна політика у сфері лісових відносин  ґрунтується на принципах:
єдність лісової політики для всіх форм власності;
врахування національних та регіональних особливостей лісового господарства;
збереження просторової та видової різноманітності і цілісності лісів;
прогнозування використання лісових ресурсів;
прозорість процесу прийняття рішень щодо лісів та лісового господарства із залученням громадськості на основі застосування відповідних консультаційних процедур;
чітке розмежування функцій державного управління;
науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства у сфері лісових відносин;
недопущення передачі земель лісогосподарського призначення та лісів на інших за основним цільовим призначенням землях, що перебувають у державній власності, у приватну чи комунальну власність, крім випадків передбачених законодавством;
недопущення приватизації і надання у концесію державних лісогосподарських підприємств, інших державних підприємств, установ та організацій, які ведуть лісове господарство;
узгодженості дій між органами державної влади, органами місцевого самоврядування у сфері лісових відносин.

Стаття 5. Основні засади державної політики у сфері лісових відносин

Основними засадами державної політики у сфері лісових відносин є:
недопущення зміни цільового призначення і надання земель лісогосподарського призначення та лісів на інших за основним цільовим призначенням землях, що перебувають у державній власності, у приватну чи комунальну власність, крім випадків передбачених законодавством;
ведення лісового господарства на землях лісогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, покладається на державні лісогосподарські підприємства, інші державні підприємства, установи та організації, у яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, а на землях лісогосподарського призначення, що перебувають у комунальній власності - спеціалізовані комунальні лісогосподарські підприємства, інші комунальні підприємства, установи та організації, у яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства;
організація ведення лісового господарства в лісах, що перебувають у приватній власності, покладається на суб’єктів права приватної власності на ліси;
ведення лісового господарства суб’єктами права приватної власності на ліси здійснюється відповідно до вимог лісового законодавства з обов’язковим залученням осіб, які мають спеціальну освіту за напрямом «лісове господарство»;
удосконалення системи продажу необробленої деревини, вдосконалення механізмів державного регулювання, забезпечення збалансованості попиту та пропозиції на ринку деревини з врахуванням нормативів та лімітів використання лісових ресурсів;
гарантування права органів місцевого самоврядування на управління лісами, що перебувають у комунальній власності;
державна підтримка розширеного відтворення лісів, у тому числі залісення низькопродуктивних та непридатних для використання в сільському господарстві земель;
прийняття управлінських рішень щодо ведення лісового господарства та стану лісів на основі даних лісовпорядкування та національної інвентаризації лісів, науково-обгрунтованих рекомендацій та іншої достовірної інформації щодо кількісного та якісного складу лісів;
здійснення попереджувальних заходів з підтримки, підвищення та відновлення стійкості лісових екосистем, як реагування на зміну клімату;
створення умов для формування конкурентного середовища при виконанні лісогосподарських робіт;
сприяння залученню інвестицій у лісове господарство;
надання переваги при відтворенні та формуванні лісових екосистем методам наближеного до природи лісівництва, передбачення при цьому відновлення різноманіття породного складу лісів, їх розміру, вікової і просторової структури як природним, так і штучним шляхом залежно від лісорослинних умов;
створення інформаційно-комунікативної платформи для висвітлення інформації про ліси;
створення державного фонду розвитку лісового господарства для фінансування ведення лісового господарства в лісах, що перебувають в державній власності;
встановлення податкових пільг та надання фінансової підтримки лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам та організаціям, які ведуть лісового господарства в лісах, що належать до категорії захисних лісів, рекреаційно-оздоровчих лісів, лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення;
забезпечення вільного доступу громадян у ліси всіх форм власності за виключенням, передбачених нормативно-правовими актами України;
сприяння збільшенню робочих місць у сільській місцевості при веденні лісового господарства;
сприяння розширенню знань громадян про відтворення лісів і використання лісових ресурсів, їх економічне, екологічне і соціальне значення;
забезпечення підготовки і перепідготовки висококваліфікованих фахівців з усіх спеціальностей, у тому числі для державної лісової охорони та лісової охорони власників лісів і постійних лісокористувачів;
розвиток фундаментальних та прикладних наукових досліджень щодо лісу і лісового господарства.

Стаття 6. Визначення та реалізація основних засад державної політики у сфері лісових відносин

1. Визначення та реалізація основних засад державної політики у сфері лісових відносин здійснюються на основі взаємодії та координації зусиль Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у цьому напрямі.
2. Визначені цим Законом основні засади державної політики у сфері лісових відносин мають ураховуватися під час розроблення проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють лісові відносини.
3. Повноваження щодо визначення та реалізації основних засад державної політики у сфері лісових відносин здійснюють:
Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні - шляхом визначення засад державної політики у сфері лісових відносин, внесення у разі потреби змін до цього Закону, законодавчого регулювання відносин, спрямованого на впровадження засад державної політики у сфері лісових відносин, здійснення кадрової політики в межах, визначених Конституцією України, здійснення контролю;
Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина - шляхом звернення із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, в яких пропонується визначення, коригування державної політики у сфері лісових відносин з урахуванням внутрішнього і зовнішнього становища України, реалізації права законодавчої ініціативи, зокрема щодо внесення змін до цього Закону, застосування права вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів, у тому числі з підстав їх невідповідності визначеним цим Законом засадам державної політики у сфері лісових відносин, здійснення кадрової політики в межах, визначених Конституцією України, видання на виконання Конституції України і законів України;
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади - шляхом забезпечення здійснення державної політики у сфері лісових відносин, спрямованої на реалізацію засад такої політики, забезпечення розроблення з метою реалізації цих засад у відповідній сфері проектів законів та інших нормативно-правових актів, проведення експертизи таких проектів на відповідність засадам, визначеним цим Законом, здійснення координації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та спрямування її на забезпечення реалізації засад державної політики у сфері лісових відносин, здійснення кадрової політики в межах, визначених Конституцією України та законами України, реалізації права законодавчої ініціативи та видання в межах своєї компетенції постанов і розпоряджень;
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища - шляхом участі в межах своєї компетенції у забезпеченні формування державної політики у сфері лісових відносин, розроблення в межах наданих повноважень проектів законів та інших нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію засад державної політики у сфері лісових відносин, здійснення кадрової політики в межах, визначених законодавством, та видання в межах своєї компетенції ;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства - шляхом реалізації в межах своєї компетенції державної політики у сфері лісових відносин та участі у формуванні державної політики у сфері лісових відносин, розроблення в межах наданих повноважень проектів законів та інших нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію засад державної політики у сфері лісових відносин, здійснення кадрової політики в межах, визначених законодавством, вирішення інших питань у сфері лісових відносин відповідно до закону;
місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - шляхом вирішення в межах Конституції України і законів України питань місцевого значення у сфері лісових відносин, забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин, вирішення інших питань у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Стаття 7. Контроль за дотриманням основних засад державної політики у сфері лісових відносин
Контроль за дотриманням основних засад державної політики у сфері лісових відносин здійснюється Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, іншими органами державної влади та місцевого самоврядування у межах їх повноважень, визначених Конституцією і законами України.

Стаття 8. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Установити, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Голова
Верховної Ради України
   
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України
«Про основні засади державної політики у сфері лісових відносин»

1.    Необхідність прийняття даного законопроекту
Розробка законопроекту зумовлена необхідністю визначення засад розвитку лісової галузі України з урахуванням екологічної, економічної та соціальної цінності лісів та сучасних глобальних викликів суспільству. Крім того наявність програмного документу лісової галузі передбачена міжнародними домовленостями зокрема у Стратегічному плані ООН з лісів на період до 2030 року та рішеннях, ухвалених процесом «Лісова Європа» (Міністерські конференції по захисту лісів в Європі), євроінтеграційні процеси.


2. Цілі та завдання законопроекту
Цей законопроект визначає основні пріоритети, принципи та основні засади державної політики у сфері лісових відносин.

3.Загальна характеристика та основні положення законопроекту
Законопроектом передбачено:
забезпечення умов для здійснення ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку незалежно від форми власності та користування ними;
збереження інституту державної власності на ліси; недопущення приватизації і надання лісів, що перебувають у державній власності, у концесію;
розробка та реалізація комплексу заходів для адаптації лісів та лісогосподарської діяльності до змін клімату;
забезпечення своєчасного проведення моніторингу, обліку лісів, національної інвентаризації лісів, лісовпорядкування;
збільшення лісистості території шляхом розширеного відтворення лісів, у тому числі залісення низькопродуктивних та непридатних для використання в сільському господарстві земель;
посилення стійкості лісових екосистем до негативних факторів навколишнього середовища, зростаючого антропогенного навантаження;
охорона лісів від самовільних рубок та інших лісопорушень;
 застосування екологічно безпечних технологій у процесі ведення лісового господарства;
оцінка відповідності системи ведення лісового господарства встановленим міжнародним вимогам методами добровільної лісової сертифікації;
збереження різноманіття, забезпечення охорони рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, пралісів, інших цінних природних комплексів відповідно до природоохоронного законодавства.

4. Стан нормативно-правової бази уданій сфері правового регулювання.
У цій сфері правового регулювання діють:
Земельний кодекс України, Лісовий кодекс України, Водний кодекс України, Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про охорону земель».

5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація положень законопроекту не потребує виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.
Передбачається, що фінансування заходів з реалізації Законопроекту буде проведено в межах асигнувань, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік із забезпеченням принципів сталого ведення лісового господарства.
Крім того, для реалізації заходів передбачених законопроекту будуть залучені кошти місцевих бюджетів на умовах співфінансування виконання регіональних програм у сфері лісового господарства.
З огляду на важливу роль міжнародної технічної допомоги та ресурсів міжнародних фінансових організацій, як допоміжного інструменту для досягнення мети законопроекту, планується залучити фінансові ресурси міжнародних донорських установ.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття нормативно-правового акту.
Реалізація законопроекту сприятиме забезпеченню сталого розвитку й управлінню лісовим господарством у лісах усіх форм власності, покращенню системи управління лісовим господарством, збільшенню площі лісів держави, збереженню біорізноманіття та невиснажливого лісокористування, задоволенню потреб суспільства в лісових ресурсах, створенню більш сприятливих умов для розвитку підприємництва, створенню нових робочих місць, зменшенню загрози деградації земель, зростанню частки продукції лісового господарства у валовий внутрішній продукт, забезпеченню зайнятості та соціальної захищеності працівників лісового сектору; зростанню інвестицій у лісову галузь, а також гармонізації норм ведення лісового господарства України до відповідних критеріїв Європейського Союзу.
Позитивні якісні і кількісні зміни в лісовому фонді призведуть до оптимізації його вікової структури, що дозволить забезпечити стале ведення лісового господарства на екологічних принципах та краще задовольняти зростаючі потреби суспільства у деревині, інших лісових ресурсах та корисних властивостях лісів.
Народні депутати України