Пам'яті Віктора Вадимовича Усеніна

• Автор:  Валентина Токарчук
  
• Загальні новини

Осінь 2025 принесла лісівникам Кіровоградщини сумну звістку. На 92 році життя перестало битися серце Заслуженого лісівника України, професіонала вищого ґатунку, колишнього головного лісничого Кіровоградського облуправління лісового господарства Віктора Вадимовича Усеніна. Уквітчана зеленю лісів рідна кіровоградська земля нагородила Віктора Вадимовича божественним даром довголіття, але всі ми не вічні на цій землі і 24 листопада 2025 року настав його час перейти у небесну вічність…

Народився Віктор Усенін 25 липня 1934 року в с. Вільному Кіровоградського району. В 1952 році закінчив десятирічку й вступив на лісогосподарський факультет Української сільгоспакадемії. Разом з дипломом отримав направлення в Казахстан, де впродовж 8 років працював лісничим, а згодом і головним лісничим лісгоспу. На рідну Кіровоградщину повернувся  у 1965 році. З того часу понад 40 років він плідно працював в обласному управлінні лісового господарства: інженером з охорони і захисту лісів, контролером-ревізором, головним економістом і майже 20 років головним лісничим облуправління. У зелених скарбах степової Кіровоградщини залишилась вагома частка його праці.  За значний особистий внесок у розвиток лісової галузі в 2004 році В.В.Усенін отримав державну почесну відзнаку - Заслужений лісівник України. 

Професія лісівника для Усеніна – це життєва позиція природолюба. Він завжди залюбки ділився своїм досвідом, багаторічними професійними спостереженнями і житейськими порадами із молодими спеціалістами. Своєю самовідданою працею, енциклопедичними знаннями про ліс та товариською щирою вдачею він здобув велику пошану і повагу серед колег-лісівників. Його мудрі поради і настанови завжди були для співробітників рятівником у будь-якій складній ситуації. Віктор Вадимович був не просто висококваліфікованим фахівцем, а й чудовою людиною із безмежно добрим серцем, тонким гумором та філософським поглядом на проблеми галузі.

Він з дитинства мав потяг до поезії. Любов до лісу і його творців, до нашої чарівної природи постійно надихала його на поетичну творчість. Вірші про ліс і лісівників він складав у кожну вільну годину і за будь-яких умов.

Найважливіші слова Віктор Вадимович завжди присвячував Його величності – Лісові, його красі, його самобутності, його ролі для людства…Ніхто досі не перевершив ветерана Усеніна у вишукано-романтичному оспівуванні кіровоградських лісів.  Щорічно на урочистостях з нагоди професійного свята у лісівників Кіровоградщини звучала пісня на слова В.Усеніна «Я люблю тебе ліс», а на замовлення профкому Віктор Вадимович, завжди із задоволенням, писав свої вірші-присвяти колегам-лісівникам до ювілеїв, днів народження чи до будь-яких інших заходів. За ініціативою Кіровоградського облуправління і профспілки у 2010 році частина значного творчого доробку ювіляра надрукована у книзі Віктор Усенін «Вибрані твори». 

З 2005 року, перебуваючи на пенсії, Віктор Вадимович не полишав справи свого життя: активно цікавився проблемами галузі, ділився з молодими колегами особистими спостереженнями, давав професійні поради.

Писав вірші, жив родинними  турботами і частими спогадами свого трудового життя, пов’язаного лише з лісом…

В День його 80-річчя лісова громада Кіровоградщини вшановувала професіоналізм і творчий талант Віктора Вадимовича на урочистому зібранні. Тоді колеги «пройшлися» життєвими стежками Віктора Усеніна, читаючи його власні вірші, присвячені різним етапам його професійної діяльності… Тішив спогадами та життєвою мудрістю і чудовий 90 - літній ювілей Усеніна,  коли Віктор Вадимович з великим хвилюванням і радістю приймав вітання й охоче  з нами спілкувався. Нас радував його гарний настрій, жартівливі розмови  і збережений ним міцний потиск його руки.

До останнього свого подиху Віктор Вадимович мав світлий розум і хорошу пам'ять, а при натхненні міг виразити свій настрій поетичними рядками. Він часто стверджував, що саме ліс зберіг його у доброму стані, а дороговказом до довгожительства  було його улюблене дерево дуб, яке визнане символом вічності.    У нашій вдячній пам’яті назавжди залишиться сторінка історії лісової Кіровоградщини, написана життям Віктора Вадимовича Усеніна. 

У 2014році Віктор Вадимович присвячував поетичні рядки пам’яті Романського, Єрмолаєва, Хоміча, Токарчука та інших «вибувших»  лісівників:

«Ми крізь роки ідем, немов крізь поле бою,

І, як солдати падаєм у битвах,

І давній друг, що вчора був з тобою,

Сьогодні неживий лежить у квітах…

Ми, що лишились серед світу білого,

Змикаємось, як у строю солдати,

Ми пам’ятаєм кожного «загиблого»

І, доки живі – будем пам’ятати!..»

Прізвище Усенін 24.11.25  доповнило список «вибувших» лісівників Кіровоградщини,  тепер ми йому говоримо ці слова  «доки живі – будем пам’ятати!..»

Світла пам'ять про Віктора Вадимовича Усеніна на віки збережеться у всіх тих, хто його знав, хто з ним працював. Нехай тихий шум лісів рідного краю дарує йому вічний спокій у царстві небесному…

Розділяємо біль непоправної втрати з донькою Антоніною, онучкою Надією,  рідними і близькими покійного. Нехай ваші серця знайдуть сили пережити цей біль…

Текст Валентини Токарчук