Пам’яті Ceргія Олексійовича Смільського…

• Автор:  Анатолій Сабадир
  
• Загальні новини

Скінчився земний шлях Лісівникa зі Степу. Перестало битися серце щирої, великодушної Людини, лісовода, батька у родині, керівника дружнього колективу – Сергія Смільського.

 Народився Сергій Олексійович на Полтавщині, у Придніпров’ї 18 червня 1961-го  року. Отримавши лісівничу освіту,  усе своє коротке  життя віддав створенню захисних лісів на Дніпропетровщині.  З дружиною – спадковою  лісівничкою, ростили двох доньок, таких же любих як і фахова Справа. За власної участі та адміністрування у статусі  директора Новомосковського лісгоспу, створено тисячі гектарів нових лісових насаджень - переважно на яругах та балках, які з часом перетворяться на красені – байраки. Ґрунтозахисні та багатофункціональні – з участю харчових  дикоросів та рослин – медоносів (про що у владі багато шумлять та мало чим допомагають). В останні десятиріччя насадження створювались не завдяки, а всупереч дій влади (відсутність коштів на виготовлення технічної документації та проєктів, рої всіляких перепровірок від усіх силових та фіскальних служб). Зрощуючи нові  Ліси-красені, вкорочували собі життя…
 Нещадна, важковиліковна хвороба настигла людину у розквіті років. Лише поєднання колективних зусиль, завдяки підтримці обласної та Всеукраїнської професійної спілки лісівників, дозволило на певний час  зупинити хворобу.  Влітку Сергій щиро дякував усім лісівникам-побратимам за  надану допомогу, фінансову і людську. Та пізня осінь принесла Родині Смільських жахливу втрату – трагічну смерть любої доні.

Подивилась ясно – заспівали скрипки ! –
Обняла востаннє – у моїй душі. –
Ліс мовчить у смутку, в чорному акорді.
…Знав я, знав  навіки – промені як вії! Більше не побачу сонячних очей…

Друзі, колектив Новомосковського лісгоспу, колеги Дніпровського обласного управління лісового господарства, чисельне лісове товариство чинять світлу пам’ять Сергію Смільському. Щирі співчуття дружині – Ользі  Ризівні Смільській та їх Родині.
Створені нові деревостани   Подніпров’я та Самари лишаються живим пам’ятником Сергію Смільському.

З повагою,  та світлим смутком про Сергія - Анатолій Сабадир.