Операція «Реформа»

• Автор:  Петро ЧЕЧЕЛЮК газета "Природа і суспільство"
  
• Публікації, статті, Заходи

Реформування будь-якої галузі – це як операція на серці: для неї потрібні хірурги, а не спеціалісти з кастрації

13 лютого в Національному лісотехнічному університеті України (м. Львів), під керівництвом голови Аграрного комітету Верховної Ради України Олександра Бакуменка відбулось його виїзне засідання з питань реформуванні лісової галузі. Мотиви зібрання народних обранців, лісівників, голів обласних адміністрацій, науковців – різкі розбіжності і підходи до Стратегії сталого розвитку та інституційного реформування лісового господарства України на період до 2022 року між виконавчою гілкою влади України в особі Мінагрополітики і Державного агентства лісових ресурсів (ДАЛР) України.
В чому вони полягають? ДАЛР України прописало в згаданому документі основні беззаперечні принципи, на яких завжди базувалось лісове господарство. З альтернативного, таємно схваленого проекту такого документа в міністерських кабінетах, ці принципи виключені, що не виключає для лісового господарства України негативний розвиток подій, серед яких – концесія чи передача лісів державної власності в приватне користування.
Головне лісове відомство України вимагає вдосконалення нормативно-правової бази галузі. У версії Стратегії ДАЛР поданий перелік нормативно-правових актів, які регламентують різні аспекти ведення лісового господарства та потребують удосконалення. Серед них – внесення змін до Лісового кодексу України, які врегулюють проблеми національної інвентаризації лісів та функціонування державних органів лісової охорони, а також функціонування електронного обліку деревини в лісах постійних користувачів, які не належать до сфери управління ДАЛР. Таких лісів у державі – понад 30 відсотків. Давно визріла необхідність внесення змін у КК України з метою забезпечення належного розслідування справ про незаконні рубки лісу і посилення контролю за діяльністю суб’єктів господарювання, які займаються переробкою деревини. На порядку дня – розробка та схвалення закону про ринок деревини, який удосконалить механізми її продажу.
Не менш важливою виступає проблема вдосконалення санітарних правил у лісах України у зв’язку з «біологічними пожежами» в соснових лісах. В українському Поліссі у 2017 році зафіксовано 150 тисяч га пошкоджених насаджень. З цих причин найближчими роками Україна може втратити усі соснові бори. Неврегульованими проблемами га­лузі залишається відсутність методичного забезпечення виконання вимог законів України «Про оцінку впливу на довкілля», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат» і мінімізацію негативних наслідків їх реалізації для лісової галузі. Давно існує гостра проблема внесення змін до законодавства в частині віднесення самозалісених земель до лісових угідь тощо.
Лісова галузь України продовжує жити в умовах форс-мажору. Навіть факти, які лежать на поверхні, підтверджують, що точиться боротьба не в інтересах українського лісу, а є сутичкою профільного міністерства і його інтересів у боротьбі за контролем над лісовими ресурсами. Авторами лісової політики виступають не соціально-політичні інститути, не колективи спеціалістів, які можуть зреалізувати інструкції на основі вікових цінностей правової держави, гуманізму і розуму, а окремі публічні персони. Влада консервує проблеми галузі, не вирішуючи їх, і, одночасно, намагається не допустити власної поразки, зіштовхнувшись із серйозним соціальним протестом.
Сьогодні на адресу галузі лунає багато критики зі сторони Кабміну України як нібито за поєднання нею функцій господарювання та контролю. Тут можна посперечатись. Мінагрополітики формує лісову політику і затверджує проекти документів галузі; Мінприроди контролює природоохоронне законодавства в державних лісах. Воно й встановлює і погоджує ліміти використання лісових ресурсів і плани ведення лісового господарства
Щодо ролі ДАЛР України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у галузі лісового господарства та органу управління майном, то вона полягає у здійсненні відомчого контролю та координації діяльності держлісгоспів з метою підтримки належного рівня ведення лісового господарства.
Єдиною сферою поєднання функцій виступає виконання повноважень державної лісової охорони, яка підпорядкована системі ДАЛР. Агентство давно пропонує передати їх своїм територіальним органам. Готовий проект необхідних змін до законодавства.
З ціллю відокремлення господарської функції від функції вирощування лісу Держлісагентство пропонує створення об’єднання держлісгоспів на обласному рівні з делегуванням їм частини повноважень лісогосподарських підприємств. При цьому вони залишають собі статус юридичних осіб державної власності, що відповідає вимогам Указу Президента від 21.11.1917 р. № 381 «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства, раціонального природокористування та збереження об’єктів природно-заповідного фонду». Делегування повноважень включить у себе розробку та реалізацію проектів будівництва промислових об’єктів, лісових доріг, проведення різних лісогосподарських заходів, охорону та захист лісів, реалізацію деревини, залучення інвесторів та впровадження інвестиційних проектів. Пропонується розширення повноважень ДАЛР щодо реалізації державної лісової політики усіма постійними лісокористувачами та власниками лісів, що якісно поліпшить ведення лісового господарства в лісах інших лісокористувачів.
Які ж наслідки несе для держави варіант альтернативної стратегії зі створення єдиного господарчого лісового суб’єкта, запропонований Мінагрополітики України?
В обговоренні ситуації йшлось про те, що якщо пакети державних акцій самих бюджетотвірних підприємств (лісгоспів) потраплять у приватні руки, то, по-перше, швидше за все трапиться так, що зникнуть підприємства разом з лісом. Якщо завтра зникнуть газ, вугілля, нафта, золото і алмази, буде дуже погано, але люди якось пристосуються і виживуть, знайшовши нові шляхи для розвитку і продовження роду людського, але якщо зникне ліс – настане кінець усьому живому. При створенні нової компанії буде втрачена значна частина державних лісів – місцеві органи влади охоче долучають їх у комунальну власність (Волинська і Чернівецька області – як приклад). Ліси України «завдяки» створенню акціонерної компанії втратять імунітет від приватизації. З ліквідацією лісогосподарських підприємств новий формат планування лісогосподарської діяльності зупинить цю діяльність щонайменше терміном на 2–3 роки, зупинка заготівлі деревини призведе до стагнації деревообробки і ліквідації проведення санітарно-оздоровчих заходів лісу.
Сама ж передача повноважень з місцевого на центральний рівень у принципі суперечить загальнодержавному курсу на децентралізацію і створює монополіста, що різко загальмує соціальний розвиток сільських територій. Схвалена Кабміном України стратегія (на відміну від версії ДАЛР), не пропонує механізмів фінансового забезпечення лісогосподарської діяльності. Між тим, з 2016 року цілком припинене фінансування заходів з ведення лісового і мисливського господарства за рахунок коштів державного бюджету. Без державної підтримки лісгоспи не ресурсних областей не можуть забезпечити ведення будь-яких лісогосподарських робіт. Упродовж трьох років у цих регіонах звільнились із займаних посад понад 2100 фахівців лісової галузі. Головним лісовим відомством України у Стратегії пропонується створення Державного фонду розвитку лісового господарства та збереження державної підтримки на виконання завдань, передбачених Лісовим кодексом України.
Така громадська інституція передбачена й у вищезгаданому Указі Президента України № 381. На сьогодні це питання відпрацьоване з Мінфіном України. Проект такого закону про джерела формування фонду (30% від рентної плати з користування лісовими ресурсами в частині заготовленої деревини від рубок головного користування, 25% від частини чистого прибутку держлісгоспів, добровільних внесків від юридичних і фізичних осіб тощо), і напрямків використання його фондів уже готовий, він виносився на обговорення у Верховну Раду України при розгляді бюджету на 2018 рік. Кошти Фонду будуть спрямовуватися на забезпечення заходів з відтворення лісів і полезахисних смуг; охорони і захисту лісів, придбання лісогосподарської і протипожежної техніки; поліпшення якісного складу лісонасаджень; лісовпорядкування, ведення кадастру, обліку та моніторингу лісів.
Сьогодні реальність у лісовій галузі далеко складніша, ніж це комусь здається. Схвалений Кабміном документ проігнорував і відкинув пропозиції ДАЛР з удосконалення напрямків роботи лісового господарства, що суперечить положенням Указу № 381 Президента України. Європейський досвід реформ вчить, що реформа в лісовому господарстві стає успішною, якщо її підтримують, щонайменше, 80% працюючих.
Тому після її таємного схвалення відбулись Всеукраїнські збори профспілок лісового господарства, наприкінці листопада минулого року до стін влади на акції протесту вийшли колективи лісогосподарських підприємств усіх областей, лісове відомство України отримало 45 колективних звернень народних депутатів України, сотні звернень районних, міських рад, обласних держадміністрацій, громадських організацій, які засуджують рішення про створення так званого єдиного господарюючого суб’єкта в лісовому господарстві країни та вимагають відміни рішення щодо його схвалення з викладеним у ньому варіантом реформування.
Враховуючи вищезазначене, депутати-учасники виїзного засідання одноголосно проголосували за резолюцію засідання з дванадцяти пунктів, серед яких – недопущення концесії, приватизації лісів і майна галузі та схвалення створення національного лісового фонду України.
Які висновки тут напрошуються? Досить «експериментів»! Непродумані реформи АПК України за період незалежності принесли державі втрати, які можна порівняти хіба що з втратами у Другій світовій війні. Сьогодні ці «експерименти» обкатуються на лісовій галузі. Але скільки б політики не ділили владу, в лісі залишається лише один господар, який відповідає за його життя, за довгий процес його вирощування, який не піддається політичному впливу.
Влада черговий раз продемонструвала свою десакралізацію і показала, що біля керма міністерств і відомств можуть стояти слабо підготовлені або зовсім неочікувані персонажі. Для таких життя – спектакль, в якому вони виконують чужі ролі, не маючи власного світогляду. Рішення міністерських чиновників крутяться у власному колі, самозадоволено обмеживши себе від суспільної думки. Натовпи політологів і експертів підсовують людям «харч», який не переварюється. Вони завжди при думці, що плебеї покірно «з’їдять» усе, що не кинеш їм у вигляді «авторитетної» думки «фахівця».
Це не просто банальний конфлікт – мова йде про долю галузі. Впродовж багатьох років ліс постає не лише багатством України, а й її головним болем. Держава виступає конструктором мороку в галузі і монотонно підрізає крила лісовому господарству. Чиновники профільного міністерства поспіхом щось «втілюють», а згодом стають членами поховальної комісії цього «втілення».
Ситуація навколо того, що відбувається, відображає високий ступінь відсутності елементарного професіоналізму влади. Прогнози експертів і «європейський досвід», які лягають на столи міністерських чиновників, не завжди ґрунтуються на здоровому глузді. Некваліфіковані прогнози сіють паніку. Паніка завжди була поганим радником. Не варто підкріплювати свої сни думками паризького цирульника.
Що чекає лісову галузь? Чи продовжиться сумний лісовий детектив новими «злетами» «творчої» фантазії в не вельми професійних рядах аграрного відомства держави? Чи прийде в український ліс хоч би відносний спокій? Адже реформа будь-якої галузі – це як операція на серці: для неї потрібні хірурги, а не спеціалісти з кастрації. Поживемо – побачимо. А тим часом український ліс готується до нових потрясінь, підготовлених виконавчою владою.
Аби лісова реформа вдалась і відповідала вимогам людей, повинні існувати чотири основні елементи. Перше: політична воля лідерів, які зможуть не тільки декларувати, але й міняти систему держави. Всякі зміни призводять до того, що хтось втрачає, а хтось виграє. Вигравати повинен народ. Друге: потрібні грамотні експерти, які знають, що і як робити. Третє: суспільна підтримка. Європейська демократія виросла з самоуправління. Втім, «виросла» – слово не точне: вона продовжує виростати – цей процес безперервний. Тому люди повинні розуміти сутність реформ, аби закони не залишились мертвими. Ментальність людей міняється значно повільніше, ніж закони. Четверте: кадри. Потрібні люди, які вміють і хочуть працювати в нових, здебільшого, нелегких умовах. 
ФОТОРЕПОРТАЖ за посиланням
 Петро ЧЕЧЕЛЮК,
Фото Ігоря Федишина
Газета "Природа і суспільство"