Товариство лісівників України
Ш. Руставелі, 9-А, 54
місто Київ, Україна , 01601
+38 (044) 235-23-48

Новина


11
тра

Не залучені в економічний оборот. За умови відкритого ринку землі нагально постає питання збереження самосійних лісів.

Дату 1 липня чекають не лише аграрний та економічний сектори, коли має запрацювати ринок землі, а й лісовий. В ідеалі до того часу на державному рівні мав би з’явитися механізм, що робити із самосійними лісами на землях, що не потрапили ні в комунальну, ні в державну власність. І що робити з самосівами там, де за цільовим призначенням – це ще сільськогосподарська ділянка, але просто занедбана.
Нині єдиного рішення нема ні в Уряду чи парламенті, ні в лісової спільноти. Багато з експертів зазначає, що проблему обговорюють надто довго, що є ризик тему заговорити, а після 1 липня – взагалі буде неможливо вирішити. Оскільки до дедлайну ще є час, пошукати компромісне рішення спробували експерти лісової галузі та представники органів влади під час онлайн-дискусії щодо перспектив залісення нічийних земель. Чимало думок зводилось до того, що Україні потрібне приватне лісівництво, якраз у цьому і буде шанс зберегти самосіви на землях необлікованих чи сільськогосподарських, таким чином перевести їх у лісовий фонд та збільшити площу лісистості в Україні.
Передісторія, чому, власне, утворилися ці самосіви, на перший погляд, проста. Тарас Євсюков, доктор економічних наук, декан факультету землевпорядкування НУБіП України нагадав, що земельна реформа 1991 року дала поштовх для відновлення природних екосистем. Малородючі або деградовані землі після реформи стали менш привабливими для орендарів. Із часом тут почали відновлюватися природні екосистеми, сформувалися ліси, котрі опинилися поза законом, оскільки до лісового фонду не належать.
«Для природи це позитивно, тому що відновлюються системи, притаманні для певних регіонів. А з іншого боку, ці землі не залучені до економічного обороту, не використовуються за призначенням, – зазначив Тарас Євсюков. – Якщо говорити про землі сільськогосподарського призначення, де сформувалися самосійні ліси, то нам би хотілося, щоб вони лишилися у лісовому фонді. Але процедура переведення цих земель до лісового фонду дуже складна. Власник повинен розробити проєкт землеустрою, за що заплатити кошти, змінити цільове призначення не може, бо до 1 липня діє мораторій на зміну цільового призначення. Тож є певна зарегульованість. Фактично склалася ситуація, коли де-факто ліс є, а де-юре його нема. Це сьогодні проблема, над якою повинні працювати Уряд, законотворці, учені та громадські організації».
У Державній стратегії управління лісами до 2035 року також згадується питання самосійних лісів. Стратегія пропонує створювати нові приватні ліси шляхом надання самосійним лісам статусу земель лісового фонду. Також передбачається розробка процедури присвоєння такого статусу, а для новостворених приватних лісів має бути спрощено правила ведення лісового господарства, бо на будь-якого лісокористувача лягає багато зобов’язань, починаючи з того, щоб нікому не впала гілка на голову, закінчуючи охороною лісів від пожеж й захистом їх від шкідників і хвороб.
Скільки таких необлікованих земель в Україні, нині Міндовкілля збирає дані з регіонів. За приблизними підрахунками, це може бути близько пів мільйона гектарів. У Товаристві лісівників України оперують даними про 300 тисяч гектарів самосійних лісів, таку цифру отримали на основі аналізу даних земельного кадастру. Експерти зазначали, що ці цифри досить приблизні. Приміром, у НУБіП проводили невелике дослідження на території колись розпайованого колективного підприємства, де лісистість за останні роки зросла з 19% до 26%. «Але є інша динаміка – залісені території стають орними землями. Тобто зміни відбуваються у різних двох напрямках, – додав Тарас Євсюков. – Держава повинна прийняти рішення, чи їй повертати ці землі до сільськогосподарського використання, чи думати про майбутнє, про збереження лісів та екосистем України».
У ТЛУ пропонують вирішити це питання шляхом внесення змін до законодавства. Так, голова Товариства лісівників Юрій Марчук пояснив, що варто призупинити до 2025 року дію норми про адмінпорушення щодо осіб, які використовують сільгоспділянку не за цільовим призначенням. «Бо якщо ти маєш залісену ділянку на землях сільськогосподарського призначення, можеш отримати штрафні санкції, – пояснив він. – Ми пропонуємо змінювати призначення сільгоспділянки на лісову без проєкту землеустрою, тобто це спрощує процедуру, хоче власник займатися лісовим господарством, пише заяву, а відповідна комісія проводить обстеження і визначає, що ця ділянка вже залісена лісом. Тобто треба спростити процедуру зміни цільового призначення, відійти від штрафів, не вимагати проєкту землеустрою й узаконити лісову ділянку на приватній землі».
Голова Громадської ради при ДАЛРУ Ігор Лицур радив запровадити механізм мотивації власників сільськогосподарських ділянок, котрі стали залісеними. Приміром, дати фермерові по 500 євро на гектар такої території, де має бути і надалі ліс. Таким чином зацікавити власників у тому, щоб займатися лісовим господарством та отримувати фінансовий зиск уже з лісу. Звідки взяти гроші для фермерів? На думку І. Лицура, це може бути або екологічний фонд, або кошти з програм на створення сільськогосподарських культур, тобто має відбутися їхнє перепризначення.
З іншого боку, система дрібних приватних власників може посіяти хаос, якщо ніхто не буде контро­лювати, чи дотримуються вони взятих на себе зобов’язань щодо ведення саме лісового господарства. У зв’язку з цим біолог Олексій Бурковський запропонував, аби держава викупила ці землі і взяла їх під свою опіку, бо є державне зобов’язання збільшувати площу лісів. Дехто радив скористатися нормами закону про консервацію земель, що діє від 2013 року. Але процедура узаконення залісених ділянок за цим законом – теж тривала у часі та потребує коштів на підготовку документації.
Державне агентство лісових ресурсів підтримує збереження самосійних лісів. За словами начальника управління лісового господарства та відтворення лісів Держлісагентства Ігоря Будзінського, варто було б зарахувати ці землі до лісового фонду на законодавчому рівні. «Треба поставити крапку у питанні закріплення лісів державної власності, що нині на землях, які ні за ким не закріплені. На таких територіях не ведеться господарство належним чином, це сотні тисяч гектарів, – додав він. – Крім того, проблема є із збереженням лінійних насаджень у південних та східних регіонах. Це так звані полезахисні смуги, яких близько 400 тисяч гектарів, які мали позитивний вплив на сільське господарство. Самосійних лісів чимало на півночі країни, за останні 30 років там сформувався ліс, де можна вести лісове господарство. Якщо ми законодавчо переведемо ці землі у ліси, це збільшить відсоток лісистості. Щоби залісити деградовані ділянки, у ДАЛРУ є амбітний план, який підтримується керівництвом держави – щодо створення нових лісів. Звісно, це потребує фінансових вкладень, бо створення одного гектара лісу – це близько 20 тисяч гривень».
Від питань мотивації власника та визначення статусу необлікованих та самосійних лісів експерти перейшли до більш глобальних. По-перше, держава має активніше долучатися до цих процесів. По-друге, перспективи приватного лісівництва треба таки вивчати та впроваджувати. І наостанок – викорчувати ліс та посіяти на його місці пшеницю можна за рік-два, а відновити потім лісові насадження – це в рази більше часу та ресурсів.
Інна ЛИХОВИД,
Газета “Природа і суспільство”