Лісове господарство України потребує сучасного, адаптованого до ЄС законодавства з врахуванням викликів сьогодення

• Загальні новини, Заходи

14 серпня Товариство лісівників України спільно з ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України провели Всеукраїнський круглий стіл на тему «Стан лісового і мисливського законодавства України та необхідність його адаптації до директив ЄС з врахуванням сучасних вимог».

У  роботі круглого столу взяли участь представники члени Комітету з питань екологічної політики та природокористування  ВР України, Держлісагентства України, ДП «Ліси України», представники науково-дослідних інститутів, профільних університетів, громадських організацій. Модератором круглого столу був Голова Товариства лісівників України зав. кафедри ботаніки, дендрології та лісової селекції НУБіП України  Юрій Марчук.

З вітальним словом виступив ректор НУБіП України проф. Вадим Ткачук. Ректор  наголосив на тому, що лісове господарство є важливою складовою економіки держави, потребує уваги і підтримки з її боку і, на жаль, цьогорічне зменшення державного замовлення на підготовку фахівців лісового господарства вносить певні негативні тенденції щодо підготовки майбутній кадрів для лісового господарства України. 

Адаптація ж лісового законодавства України до європейського необхідна, бо ми маємо рухатися вперед, незважаючи на війну і виклики, які сьогодні стоять перед країною.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування – Олег Бондаренко, зокрема, сказав, що для лісового господарства, як і для всієї країни найбільшим викликом сьогодні є війна, яка знищує все живе, і наслідки якої ми відчуватимемо не одне десятиліття. 

Жодне лісове господарство світу не потерпало від  війни так, як лісове господарство України, жодне лісове господарство світу не отримувало таких величезних площ лісових угідь, які є знищеними і замінованими і на розмінування яких потрібні колосальні кошти, довготривалі терміни….

Нам потрібно чітко розділити території, які зазнали пошкоджень внаслідок воєнних дій і лісові масиви, на яких є можливість ведення лісогосподарської діяльності.

Приєднання України до ЄС потребує адаптації нашого законодавства до європейського з урахуванням і війни і змін клімату. 

Новий  Лісовий кодекс Україні конче необхідний, бо змінилися умови, змінилися підстави, змінилися умови нашої діяльності.

Директор ННІ Лісового і садово-паркового господарства НУБіП України – Роман Василишин наголосив, що вплив війни на економіку країни потребує не лише законодавчого регулювання, а й кадрового потенціалу, який найближчі 15-20 років буде реалізовувати  всі ці виклики і завдання, які стоять перед нами і держава має підтримувати підготовку кадрів для лісового господарства, а не зменшувати державне замовлення. 

Про необхідність змін в лісовому законодавстві України в зв’язку з євроінтеграційними процесами доповідав Ігор Будзінський, начальник управління лісового господарства ДАЛРУ. 

Українське лісове законодавство — це система правових норм, що регулює відносини у сфері охорони, використання, відтворення та захисту лісів. 

Але воно застаріле і не відповідає сучасним викликам. Європейські стандарти ставлять нові вимоги – необхідність реформування національного лісового законодавства, забезпечення більш ефективного управління лісами, збереження біорізноманіття в умовах глобальної зміни клімату та протидії процесам знелісення і деградації лісів, незаконній вирубці.

Високі стандарти ЄС у сфері екології та охорони природи мають бути враховані при реформуванні вітчизняного лісового господарства.

Лісові ресурси є надзвичайно важливими для України, їхній стан безпосередньо впливає на екологічну безпеку та економічну стабільність. 

Нинішнє законодавство не завжди дозволяє ефективно управляти цими ресурсами, що призводить до їхнього виснаження та деградації.

Враховувати вимоги ЄС до сталого управління лісами, охорони природи та боротьби з незаконною вирубкою, знелісенням та деградацією лісів – необхідно розробити нові нормативно-правові акти або внести зміни до чинних, вдосконалити системи обліку та моніторингу лісів. 

Важливо, щоб дані про стан лісів були актуальними, точними та доступними. Це дозволить ефективніше планувати заходи з охорони та відновлення лісів, а також забезпечить прозорість у використанні лісових ресурсів.

В Україні досі  немає документу лісової політики як Закону України, який би визначав стратегічне бачення держави щодо основоположних, пов’язаних з лісом питань, зокрема, розподілу власності на ліси, ролі держави у збалансованому лісоуправлінні, напрямків та цілей розвитку лісового господарства як на національному, так і на регіональному рівнях.

Адаптація лісового законодавства України до європейських стандартів є невідкладним завданням. Впровадження цих змін дозволить не лише зберегти ліси, але й забезпечити сталий розвиток лісової галузі, підвищити екологічну безпеку та зміцнити позиції України на міжнародній арені. 

Важливо, щоб ці реформи були здійснені в інтересах майбутніх поколінь, забезпечуючи збереження природних ресурсів і створення умов для сталого розвитку нашої країни.

Директор ДП «Ліси України Юрій Болоховець: «Ліс потрібен всім. Я часто ставлю собі запитання, чому ліс є надто чутливою темою для всіх. Немає людини в державі, яку не цікавить тема лісу і кожен має своє бачення як має бути влаштоване лісове господарство в країні…

Очевидно, що фундаментом нової лісової політики є перехід до природного лісівництва. Відмова від суцільних рубок головного користування на користь складних, несуцільних рубок, а також підвищення стійкості лісів завдяки формуванню різновікових мішаних насаджень.

Обраний напрям повністю відповідає останнім директивам ЄС, є відповіддю на запит суспільства та сприяє сталому розвитку лісового господарства. 

У нас вже є успішні приклади впровадження вибіркових методів у Карпатському регіоні, які замінили суцільні рубки. 

Втім, накопичений нашими науковцями досвід запровадження природного лісівництва вимагає удосконалення регуляторної бази. Ліс — це не фабрика з виробництва деревини. Для природного лісівництва потрібні науково обґрунтовані індивідуальні рішення.

Деякі важливі новації набули чинності цього року, але це лише перші кроки. Необхідний системний діалог та координація зусиль між науковцями, законодавцями, лісівниками-практиками та загалом еко-свідомим суспільством, щоб цей рух у напрямі природного лісівництва не зупинявся, щоб на цьому шляху ми мали чітку дорожню карту та не допускали помилкових законодавчих рішень, які дуже складно виправляти».

Депутат ВР України Олександр Матусевич: сьогодні Україна, як лісова держава має 2 основні проблеми:

- перша – це ліси, як потерпають від воєнних дій, це величезні площі, де йдуть бойові дії, ліси пройдені через війну пожежами, багато замінованих площ, там неможливо проводити лісогосподарські роботи

- друга частина – за браком законодавства, яке сьогодні діє, на цих площах неможливо якісно проводити лісове господарство. Лісове законодавство має бути рамковим і велику роль тут відіграє фаховість працівників, які працюють на місцях. Я підтримую прийняття закону про раціональну лісову політику. 

 Про підходи наближеного до природи лісівництва в ЄС та перспективи впровадження таких підходів в Україні розповів  Олександр Сошенський, доцент НУБіП України.

Так, він наголосив, що у лісогосподарюванні ЄС  використовуються два різні підходи:

• Перший – це роздільний підхід, який передбачає створення спеціалізованих природоохоронних територій, таких як резервати з невтручанням або мінімальним втручанням та виділення територій для активного господарювання. 

• Другий – інтегрований підхід, який включає елементи захисту біорізноманіття при веденні лісового господарства орієнтованого на вирощування продуктивних насаджень. Наразі інтегрований підхід переважає в більшості країн-членів ЄС.

Перехід до НПЛ передбачає різні заходи у різний час, тому в різних частинах Європи такі підходи різняться, зокрема:

• У Північно-східній Європі поширена концепція імітування природних втручань і збереження природних структур (ключових середовищ існування, сухостою і т.д.). 

• У Центральній та Східній Європі переважає НПЛ відповідно до принципів «Pro Silva» (включає ринкові та неринкові цілі і бере до уваги всю лісову екосистему).

• У Західній Європі здебільшого використовують лісогосподарювання за принципом – постійний лісовий покрив (Continuous Сover Forestry - CCF). 

В Європі підходи НПЛ почали впроваджуватися ще з 1950 року коли в Німеччині була створена робоча група з питань НПЛ. Основними причинами популяризації та переходу до НПЛ стало підвищення екологічної свідомості людей, зростаючий попит на лісові продукти та послуги окрім деревини.

Враховуючи розвиток України та її інтеграцію до ЄС, актуальність підходів НПЛ в Україні буде зростати, тому потрібно  досліджувати та розвивати даний підхід для різних типів лісів в різних регіонах. Для досягнення широкого впровадження підходів НПЛ потрібні відповідні наукові дослідження, які будуть основою нормативних документів та рекомендацій, а також поширення досвіду кращих практик застосування підходів НПЛ під час навчання студентів, підвищення кваліфікації лісівників, тренінгів, конференцій, семінарів тощо.

Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко: для вирішення ключових завдань і ключових потреб у цій сфері потрібна політична воля для впровадження цих ідей, рекомендацій і готовність тих, хто формує і реалізовує політику управління лісами, розробляти і впроваджувати ці документи із залученням всіх зацікавлених сторін, бо саме на цьому базується ціль євроінтеграції, про які сьогодні йдеться.   У нас досі  немає цілісної сучасної проєвропейської державної політики інформування управління лісами. Окремі фрагменти є, а цілісної державної політики немає.

Наталія Пузріна, завідувач кафедри НУБіП України доповідала про проблему збереження аборигенних видів флори і фауни України через інтенсивне розмноження інвазійних видів, які несуть реальну загрозу біорізноманіттю флори і фауни країни.

Питання мисливського господарства презентував президент Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь Віктор ЧЕРВОНИЙ.  Він виступив з доповіддю на тему: «Мисливське господарство України і ЄС. Політико-інституційний вимір та воєнні реалії сьогодення». Так, за його словами, мисливське господарство України знаходиться у глибокій стагнації. Цей процес розпочався задовго до повномасштабної агресії РФ, але війна значно прискорила його. Та не лише війна вбиває мисливську галузь. Відсутність дієвої Стратегії функціонування мисливського господарства під час воєнного стану та перманентно недолуга галузева політика влади – не залишають їй шансів на виживання, тим самим створюючи серйозні ризики для нашої країни, її населення та економіки. 

Основні виклики для мисливської галузі сьогодні є: недосконалість нормативно-правової бази; забюрократизованість та надмірна централізація влади; відсутність державної підтримки мисливської галузі; значне послаблення єгерської служби; високий рівень браконьєрства, у тому числі через заборону полювання; висока чисельність хижих та потенційно шкідливих для довкілля тварин; недостатня фахова підготовка та освіта мисливствознавців і єгерів, відсутність наукового забезпечення галузі мисливського господарства; відсутність єдності мисливської спільноти та наступ зооактивістів, які вважають свої недолугі дії правильними, на мисливську галузь; відсутність офіційно затверджених положень мисливської етики, культури та традицій полювання…»

Про досвід проведення рубок головного користування методами наближеного до природи лісівництва на прикладі Філії «Тетерівське лісове господарство» ДП «Ліси України»  розповідав Сергій Федоренко,  головний лісничий філії Тетерівське лісове господарство

Аналіз існуючих проблем та пропозиції проведення рубок головного користування методами наближеного до природи лісівництва в Карпатському регіоні проводив  Мирослав Зварич, інженер лісового господарства Карпатського лісового офісу.

Обговорення актуальних питань щодо вдосконалення лісівничого законодавства, необхідність  адаптації його до  європейського було фаховим, цікавим. За результатами обговорення було прийнято проєкт рішення, яке ми опублікуємо після затвердження остаточного варіанту.