ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО — ФУНДАМЕНТ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЛІСІВ ТА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ДЛЯ ЛЮДЕЙ!

• Загальні новини, Актуальні новини

Головними завданнями керівництва лісової галузі в 2020 році було отримання об'єктивної та достовірної інформації про існуючий стан, прийняття оперативних рішень, особливу увагу надаючи тим, які будуть містити стратегічний характер. Ми враховували такі чинники, що впливають на нашу роботу: пандемія, переформатування ринків деревини, загальна економічна криза, падіння зайнятості та зміна режиму праці.

У порівнянні з минулим роком сукупний дохід галузі впав на 10%, тоді як сільської на 14%, промислової на 12%. Всього на 6% зменшився вартісний обсяг експорту товарів з деревини, при цьому їх частка в сукупному обсязі українського експорту зменшилась з 3.2% до 3.0%.

Необхідно  зауважити, що відносно непогані середні результати лісового сектора України визначаються сприятливою ситуацією на зовнішніх ринках і формуються показниками областей з великими обсягами заготівлі деревини.

У період карантину:

- жителі багатьох фінансово забезпечених країн займаються ремонтом житла та оновленням домашнього інтер'єру, що збільшило попит на меблі, фанеру, плити і пиломатеріали;

- у країнах Європи прискореними темпами йде перехід з опалення газом та мазутом на поновлювані джерела енергії з деревини, що зі свого боку підтримує попит на палети і деревне вугілля;

- у зв'язку з розвитком будівництва і торговельними спорами з Канадою виріс попит на європейські пиломатеріали в США;

- зростає попит на деревину на ринках Китаю, В'єтнаму та деяких інших країн Азії.

Країни Європи масово переглядають своє ставлення до лісового сектору і значно збільшують його фінансову підтримку. У лісопромисловому сегменті це насамперед стосується розвитку технологій, що дозволяють замінити продукцію з мінеральної сировини (мінеральне паливо, пластмаси, поліетилен) на продукцію з деревини, та розвитку використання деревини для виробництва споруд тривалого користування: будинків та інших конструкцій. Повсюдно йде значне збільшення державних дотацій на лісове господарство, що пов'язано як із необхідністю подолання катастрофічних явищ (вітровали і масові всихання) за останні 3-4 роки, так і з падінням цін на більшість видів деревини, яка при значних випадках стає менше собівартості її заготівлі.

Ситуація в Україні зовсім інша:

- держава в лісовій галузі бачить перш за все інструмент наповнення бюджету, що виключає пріоритетність в бюджетному фінансуванні;

- платоспроможність населення катастрофічно падає, що веде до різкого зменшення будівельної активності і падіння попиту на меблі та інші товари з деревини;

- попит на деревину диктується зовнішнім ринком і стає все більш виборчим, що веде до затоварювання складів і зміни структури лісозаготівель.

У лісодефіцитних областях, які вже 5 років не мають необхідної бюджетної підтримки, стан взагалі критичний:

- чисельність кадрових працівників зменшилася на 13%, причому за рахунок їх найбільш працездатної і професійної частини;

- абсолютно необхідні заходи з охорони і захисту лісу, лісовідновлення та догляду за посадками зведені до мінімуму;

- заробітна плата лісових працівників однакової кваліфікації в нересурсних та ресурсних лісових областях різниться в 5-10 разів, і число продовжує збільшуватися.

Обсяг бюджетного фінансування державного лісового господарства виділений на наступних рік, незважаючи на незначне збільшення, в доларовому еквіваленті залишається в 4 рази меншим, ніж у 2013 році, що не залишає підстав на значне поліпшення ситуації.

Робота державної значущості, пов'язана з державним обліком лісів, лісовпорядкуванням, обліком заготовленої деревини, захистом лісу від шкідників, виконується за рахунок підприємств. У період кризи цей фактор ставить під сумнів саму можливість їх фінансування.

Тривожними сигналами, що свідчать про погіршення ситуації в лісовому господарстві, є катастрофічні пожежі протягом року і масове ослаблення і всихання лісів у всіх регіонах України. Немає ніяких гарантій того, що надалі ситуація буде покращуватися.

Як підсумок, сьогодні отримуємо такі негативні ефекти:

- ресурсно-економічний потенціал українського лісу в значній мірі невикористаний. Про це свідчить порівняння обсягів заготівлі, доходу і прибутку державних лісових структур України і європейських країн із подібними порівняльними характеристиками лісів;

- якість і стійкість українських лісів у всіх регіонах неухильно знижуються, що вказує на прорахунки в їх створенні і вирощуванні;

- корупційна складова стає невід'ємною частиною лісового сектору, а боротьба з нею все більше здається марною;

- стає помітним відставання лісового сектору України від передових світових практик.

Подальше зволікання кардинального реформування може призвести до незворотних наслідків. Лісове господарство є фундаментом для забезпечення екологічної безпеки і соціально-економічного розвитку. Це особливо рельєфно проявляється в депресивних лісових регіонах країни, де державні лісові підприємства є основними роботодавцями та платниками податків, а також джерелом сировини для роботи приватного деревообробного сектору. У нинішніх умовах виправданим є і розвиток державної переробки сировини, що не знаходить попиту. Найперше це відноситься до виробництва біопалива, пиломатеріалів та іншої продукції з маломірної і низькоякісної деревини.

На найближчі 2 роки перед державним лісовим господарством і лісовим сектором постають два основних і взаємопов'язаних завдання: ВИЖИВАННЯ і ПІДГОТОВКА СИСТЕМНОЇ, СТРУКТУРНОЇ РЕФОРМИ.

Рішення першого вимагає забезпечення стійкості і максимально ефективного використання економічного потенціалу лісової галузі, досягнення якого передбачає:

- безумовне перекриття корупційних схем, пов'язаних з наданням послуг із заготівлі та переробки деревини, а також реалізації в круглому або переробленому вигляді;

- використання можливостей підвищення доходів за рахунок якісного сортування і сучасного маркетингу;

- всебічну економію і ретельний контроль собівартості виконуваних робіт з метою запобігання  ухилення від податків;

- забезпечення правового механізму, що дозволяє консолідувати і перерозподіляти ресурси підприємств з метою вирішення спільних завдань, в тому числі ліквідації наслідків стихійних лих і створення об'єктів спільного використання.

Водночас підготовка комплексної реформи лісового сектору повинна проводиться на основі:

- потужного аналізу стану лісів, лісового господарства та лісового сектору;

- визначення адекватності існуючого лісового права та фінансово-економічного механізму сучасного етапу розвитку України;

- всебічного обґрунтування  нової правової та інституційної моделі управління

лісами, ведення лісового господарства і розвитку лісового сектору;

- широкого пояснення і обговорення реформ.

Спроба скоротити етап підготовки реформ і звести його до створення ряду презентацій і брошур із загальними ідеями і переведеними фразами з аналогічних документів європейських країн не дасть позитивних результатів, але з великою ймовірністю може погіршити нинішній стан справ.