Товариство лісівників України

Новина


12
лют

ЛІСОВА РОМАНТИКА, ЯКА НЕ ВІДПУСКАЄ І ДОНИНІ

Проходять сотні кілометрів лісових доріг під пекучим сонцем і проливним дощем. Не звертають увагу на втому та свої життєві проблеми, вони повністю поринають у зелене царство лісів, детально обстежують їх та проектують майбутню лісову велич. На власні очі бачать, як тягнуться до сонця посаджені сіянці, як тріпотять від вітру листки дерев, чують, як перегукуються між собою лісові мешканці.Вони покликані зберегти і примножити це зелене царство. Це особливі люди – лісівники. Мабуть, покликані згори та наділені найкращими людськими рисами. Мужні і сміливі, працьовиті і добрі – своє життя присвячують лісу.
   Ось так і Петро Пантелеймонович Нездолій, провідний інженер з лісового господарства Чигиринського лісгоспу вже майже 40 років невтомно працює у лісовій галузі.
   Петро Пантелеймонович народився на Черкащині у великій родині, де постійно лунав дитячий сміх.Дитинство пройшло серед лісової краси і дід-лісівник зумів прищепити любов та повагу до природи своїм 9-ти онукам та 11-тьом правнукам.
   Ще будучи школярем і потрапляючи в оточення вікових дерев, Петро намагався зрозуміти та розкрити таємницю лісу. Навчання у Лубенському лісовому технікумі тільки закріпило його бажання пізнати незвідану природу та стати лісівником. Розуміючи всю цінність та важливість такої професії,знання поїхав здобувати до Воронезького ордена Дружби народів лісотехнічного інституту.Всі здобуті теоретичні знання зразу ж закріплював на практиці, поєднуючи навчання і роботу у Південно-західному лісовпорядкувальному підприємстві м. Воронежа. Працював техніком, інженером, інженером-таксатором.Тоді і зрозумів, що його мрія стала реальністю. Допитливий і небайдужий студент з рюкзаком за плечима, окрилений нестримною жагою пізнання, у літній період виїжджав до лісу на так звані польові роботи. І вже там серед неосяжних лісових просторів, споглядаючи красу природи, проводив детальний опис лісу із замірами та розрахунками – інвентаризацію лісового фонду обстежуваного підприємства. І саме від таких описів залежало якісне  господарювання в лісі на найближчі десятиліття.
   – Це були 7 незабутніх років мого життя, – з теплотою пригадує свою цікаву і неповторну молодість Петро Пантелеймонович. – Щороку новий регіон дослідження, нові лісові ділянки і нові таксаційні описи. Хотілося все пізнати та скрізь встигнути.
   Саме тоді, в тих далеких лісах зрозумів, що не помилився із вибором професії, і це його справа – доглядати і зберігати ліс.
   Після навчання у 1989 році повернувся в Україну. Невтомний трудівник, який не рахує пройдені кілометри лісових доріг,Петро Пантелеймонович залишається і донині відданий лісовій справі.Вже майже 30 років працює у дружньому та гарному колективі – Чигиринському лісгоспі.
   –Це дуже мудра людина, який досконало знає життя лісу, а отже і свою роботу. Він добрий і ввічливий, має спокійний та врівноважений характер, – так характеризують Петра Пантелеймоновича колеги. Його слушні поради завжди стають у нагоді при вирішенні складних завдань у лісовому господарстві, свої знання охоче передає молодим колегам. Разом з колективом щиро переживає про те, що в останні роки почали ширитись чутки про можливу приватизацію державних лісів.
  Про свої хвилювання розповідає і дружині Раїсі Василівні. Вона ж, як розумна жінка, викладач бухгалтерського обліку, маючи педагогічний талант, знаходила і знаходить для чоловіка слова підтримки.
Незважаючи на труднощі і виклики, які трапляються на безмежному життєвому шляху, приємно вражає щирість та людяність Петра Пантелеймоновича, а головне – його велика любов до лісу.Свою роботу пов’язав із лісовим господарством, тому і весь час проводить в лісі. Здавалось би, ліс, такий могутній і величавий, який зцілює людську душу, на жаль сам хворіє і потребує господарського догляду. Петро Пантелеймонович докладає весь свій професійний досвід, щоб ліси Богданового краю були здоровими, красивими, доглянутими. Адже в його обов’язки входить контроль за якісним і своєчасним проведенням рубок формування і оздоровлення лісів, раціональне використання лісових багатств.
   – Маю роботу, яка пов’язана з лісовою романтикою, – так підсумовує свою професійну діяльність Петро Нездолій.
   Таки дійсно – це особливі люди і роботу мають особливу. Саме їм випав унікальний шанс отримати слова подяки за свою роботу, які будуть сказані через десятиліття.