Лісівник із Рівненщини Роман Боровець - артилерист зі стажем

• Автор:  Спілка воїнів-лісівників України
  
• Загальні новини

Менше двох років тому він і припустити не міг, що матиме такі навики. І такий досвід. Сьогодні у Романа день народження. Щиро вітаємо! Дуже пишаємося нашим колегою

Бажаємо удачі та завжди успішних боїв. Хай береже Бог - всюди, де б не довелося побувати. Віримо, що сьогодні таки будуть час та причини для святкового настрою. Рідні - дружина Марина, синочок Тимур та донечка Емілія - точно додадуть гарних емоцій. 

Зараз  Роман воює на донецькому напрямку. З початку повномасштабної війни. А до того працював майстром лісу у нинішній філії «Березнівське лісове господарство».  Рано залишився без тата, тому обовʼязки за сестру і маму впали на плечі Романа. Тож роботи хлопець не боїться жодної. 

У лісову галузь прийшов за прикладом тестя - іноді допомагав у роботі, а тоді й сам пробував щось робити. Так і залишився працювати з 2019 року.

«Він у мене не просто майстер лісу, а майстер на всі руки. Все вміє зробити. Будинок практично будував власними руками. Я була ще зовсім юна, коли виходила заміж за Романа. Але вже тоді відчувала, що в ньому можна бути впевненою на всі 100%», - розповідає дружина Марина. 

Тепер Роман Боровець - артилерист. Їхню 53 ОМБ їм. Князя Володимира Мономаха називають грім і полумʼя. Хлопці вправно керують своїми бойовими машинами. А в самій бригаді зібралися переважно місцеві - воїни родом з Луганщини, Донеччини. Усі - великі патріоти.  

Роман рідко буває вдома. За цей час лише двічі був у відпустці по кілька днів.  «Спочатку, коли приїхав, довго мовчки сидів і просто дивився у вікно. А потім каже: «Дивно, що люди отак собі  ходять, займаються звичними справами і нічого не бояться», - розповідає Марина. 

Розмов про війну не любить. Каже, краще говорити про життя буденне. Скромний дуже. Насправді не хотів цієї публікації. Мовляв, навіщо. Тож все, як у всіх. Нічого він особливого не робить. Від допомоги постійно відмовляється, коли телефонують з роботи або волонтери  - всього у нього завжди вдосталь. 

«Все спокійно, все добре, все є. Отак Роман мій постійно говорить. Один раз за весь час зізнався, що був на завданні і дуже хотів пити. А води ніде не було ні краплинки, - каже Марина. - А коли приїздив додому, наш будинок наповнився запахом бензину та пороху. Перемо речі, але таке враження, що це ніяк не змінює ситуацію. Настільки наші хлопці вже пропахнули війною».