Хто прийде працювати в ліс? Кілька висновків цьогорічної вступної кампанії на лісівничі спеціальності.

• Автор:  Інна ЛИХОВИД, газета “Природа і суспільство”
  
• Загальні новини, Публікації, статті

Багаторічний досвід підготовки фахівців для лісової галузі, стипендія на 980 грн, вступ за внутрішніми екзаменами або ЗНО, практика на підприємствах – такими додатковими привілеями навчання приваблювали майбутніх студентів в одному з лісівничих коледжів. Мабуть, ніколи професія лісівника не потрапляла у топ-спеціальностей, за якими полювали б абітурієнти, хоча її важливість начебто зрозуміла кожному.   А саме від того, скільки молодих людей захотіло вчитися на лісових спеціальностях зараз, залежить, що матимемо на виході через років п’ять-шість? Хто і скільки прийде працювати у лісові господарства, з якими знаннями та навичками – цього вам зараз ніхто не скаже. А от мотивувати до роботи за здобутим фахом – сьогодні це завдання лісівничі виші ставлять для себе ледь не ключовим.

Між тим, цього року провідні лісівничі виші, Національний університетів біоресурсів і природокористування та Національний лісотехнічний університет України, набрали на бакалаврат більше студентів, ніж торік. Тож мотивувати є кого. «У нашому університеті вступна кампанія по набору бакалаврів пройшла досить успішно. Ми набрали на лісове, садово-паркове господарство та деревообробку десь на 70 осіб більше, ніж торік. Це державне замовлення та контракт. Така ж сама інформація і по Львівському університету, решта вишів набрали по дві-три особи, хтось 10 осіб. Тому для нас ця кампанія успішна», – зазначає Петро Лакида, директор Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства НУБіП.

Зовсім інша ситуація зі вступом на магістратуру, і не лише у згаданих університетах. За словами Петра Лакиди, лише відсотків 40 студентів склали іспит із іноземної (англійської) мови. Відповідно, вступ на магістратуру не відбувся. «Така ситуація склалася по всій Україні. Хтось після цього ринувся до Польщі, Чехії, хтось буде складати іспит повторно (у нашому виші це відбудеться 11 вересня). Є парадокси – діти, що закінчили бакалаврат із червоним дипломом, не набрали необхідну кількість балів», – додає Петро Іванович.

До речі, за даними державного підприємства «Інфоресурс», у рейтингу вищих навчальних закладів за кількістю зарахованих на бюджет дев’яте місце посів НУБіП. У чому причина успіху? Петро Лакида наводить кілька чинників, котрі, мабуть, стосуються й інших вишів, коли кожен із них мусить застосовувати промоцію у боротьбі за студента. «По-перше, ми провели дуже хорошу профорієнтаційну роботу, – каже він. – У нас дуже хороший зв’язок зі шкільними лісництвами (їх, між іншим, в Україні близько 500). Разом з ними ми проводили кілька заходів. Тому це дало певний результат. Також ми відкрили ще одну так звану міжкафедральну навчальну лабораторію у Шацькому коледжі. Це заочна форма навчання, але це теж наші студенти, наші викладачі там викладають».

«Зараз такі умови, що університети змушені боротися за студентів – використовують соцмережі, виїжджають у шкільні лісництва тощо. Але багато що залежить від загальної політики у галузі, – продовжує Петро Іванович. – Якщо за рік змінилося два голови Держлісагентства, це позначається і на нас. Друге – закон про боротьбу з корупцією не дозволяє, щоб, наприклад, чоловік працював лісничим, а його дружина тут же бухгалтером. Раніше гордилися лісівничими династіями, а зараз це вважається корупцією. Але якраз дуже багато що дає, коли дитина мала якийсь дотик чи у школі до лісівництва, чи хтось із членів родини працював у лісгоспах. Також дуже багато чого дає підготовка у Малій академії наук, ми щороку теж запрошуємо викладачів та переможців МАН до нас, показуємо, що таке Голосіївський університет, що являє собою ботанічний сад тощо».

Мабуть, керівників лісгоспів цікавить найбільше, чи прийдуть після закінчення вишів до них на роботу молоді лісівники. Петро Лакида прогнозує, що це залежить, передусім, від стану справ у лісовому секторі. Бо сьогодні багато фахівців, які закінчили коледжі чи бакалаврат університетів, особливо західний регіон, їдуть працювати до Угорщини, Польщі, при чому – за фахом. Їх приваблює вищий рівень зарплат та соціальний пакет. «За даними Держлісагентства, випускники якраз нашого закладу мають найкращу закріпленість у галузі, із чим це пов’язано, важко сказати, можливо, краще їх мотивуємо. Але багато хто закінчить навчання, та не йде за фахом працювати. Крім того, колись було лише два вищі навчальні заклади, які готували лісівників: Львів і Київ, сьогодні їх близько 26. Але деякі ж набрали по кілька осіб на кафедру. От взяли дві особи на спеціальність – як утримати кафедру фахово, як забезпечити практичне навчання, якщо там усього кілька осіб? А було два факультети, які готували фахівців для України і всього союзу. З іншого боку, конкуренція повинна бути на полі професійних послуг, але коли ця конкуренція обґрунтована, якщо є дійсно кадрове забезпечення, необхідна матеріальна база», – додає Петро Лакида.

На його думку, у такому разі держава повинна підтримувати, у першу чергу, ті заклади вищої освіти, які мають рівень підготовки фахівців, що відповідає всім критеріям. «Не повинно бути розпорошення міністерських і бюджетних коштів. Бо от зробили зарахування до якогось університету двох студентів, може, треба було б зробити потужний науковий центр на базі одного вишу, і до нього перевести цих студентів. Лише у Харкові чотири заклади вищої освіти готують бакалаврів лісового господарства. Це ж розпорошення коштів, – каже наш співрозмовник. – Якщо ми будемо далі таку тенденцію продовжувати, коли набирають по дві особи, а один викладач читає всі дисципліни, значить, ми готуємо не лісівників, а диверсантів лісової галузі».

Інна ЛИХОВИД,
Газета “Природа і суспільство"