Товариство лісівників України

Новина


17
вер

Юрій Марчук. Спільнота професіоналів. Три десятиліття на захисті інтересів лісівників

Товариство лісівників України – одна з небагатьох громадських організацій саме професійного спрямування, яка об’єднує лісівників із усіх куточків України.ТЛУ виповнюється 30 років і Для громадської організації – це немало. Що зроблено, яким бачить майбутнє лісового господарства Голова Товариства лісівників України Юрій Марчук своїми думками він поділився з читачами нашого видання "Лісовий і мисливський журнал"
– Майже напередодні Дня працівника лісу, 13 вересня 1990 року, був зареєстрований Статут Товариства лісівників України. І з цього дня Товариство веде літопис своєї діяльності на благо української держави і українського лісу.

З великою шаною ставлюся до людей, які очолювали Товариство лісівників, особливо в період становлення, таких особистостей як Павло Гаврилович Вакулюк, Георгій Іванович Бабич, Валерій Іванович Самоплавський, тоді Міністр лісового господарства та ініціатор створення цієї організації, згодом – Голова ТЛУ. Не можу не згадати Володимира Степановича Андрусишина, Володимира Володимировича Мірошнікова, які впродовж багатьох років вели величезну адміністративну роботу, розбудовуючи нашу організацію. ТЛУ на тому етапі в основному займалося питаннями передового досвіду, робітничими професіями.

Коли мені випала честь очолювати Товариство з 1998-го по 2002 рік, то тоді організували перший Всеукраїнський конкурс вальників лісу.
З цього ми почали розвивати конкурси по всіх робітничих професіях. Звідси у 2006 році стартувала і акція «Майбутнє лісу у твоїх руках». У нас було велике бажання долучити до розуміння проблем лісу різні верстви населення. Школярів, студентів підняти легко, легко розворушити і місцевих жителів. Дуже важко зробити це серед бюрократії, важко зацікавити їх виїхати до лісу на об’єкт, долучитися до створення лісів. На тому етапі нам це вдалося, а з часом це стало навіть модним – взяти участь в екологічній акції.

    “Коли дитина-переможець приїжджала з села до Києва і в Державному комітеті лісового господарства отримувала приз ноутбук, якого в селі ще й не бачили, то це була не тільки оцінка творчої роботи дитини, а й найкраща реклама лісовому господарству”.

Професійні конкурси на рівні України і участь наших команд у світових конкурсах як вальників лісу, так і молоді – наприклад, у міжнародному конкурсі «Молодь у лісах Європи» стали постійними, і ТЛУ також підтримує учасників цих міжнародних конкурсів.

За підтримки Міністерства освіти разом із Національним еколого-натуралістичним центром ми проводимо систематичні заняття з викладачами шкільних лісництв, і сьогодні у нас їх нараховується 560, це 12 тисяч школярів. Двічі на рік на базі НУБіП збираємо вчителів шкільних лісництв, разом із НЕНЦ проводимо навчання і тут, в університеті, і в еколого-натуралістичному центрі. Готуємо для них навчальну літературу, підручники. Це один із пріоритетів, який має бути нагальним. Екологічне виховання дітей має бути у пріоритеті. Тому, Товариство лісівників у своїй роботі націлене на шкільні лісництва, на роботу з дітьми.
Конкурси дитячих малюнків та творів – не можна недооцінювати, адже через них дитина виражає своє бачення, сприйняття природи, навколишнього світу. На початку 2000-х, коли дитина-переможець приїжджала з села до Києва і в Державному комітеті лісового господарства отримувала приз ноутбук, якого в селі ще й не бачили, то це була не тільки оцінка творчої роботи дитини, а й найкраща реклама лісовому господарству.

У галузі деякий час загальмували роботу з громадськістю. Тому, коли мені довелося повернутись в Товариство, ми знову розгорнули цю роботу. Створюються молодіжні просвітницькі екологічні центри, проводяться екскурсії для дітей, конкурси.
Сьогодні Товариство лісівників України налічує 25 тисяч членів, є й асоційовані члени Товариства. Це дозволяє цілеспрямовано планувати роботу, заходи, які потрібні для підтримки українського лісу.

Зараз ми серйозно працюємо над розробкою нормативно-правової бази і вдосконаленням законодавства для підтримки лісового господарства. Мені довелося цим займатися ще до того, як я повернувся в Товариство, адже основна моя робота – завідувач кафедри ботаніки, дендрології та лісової селекції НУБіП, у ТЛУ працюю на громадських засадах.

Починаючи з 2015 року, в університеті провели багато круглих столів, де обговорювали проблеми лісового господарства. Хотів би повернути колег у пам’ятний 2015 рік, коли 19 жовтня ми провели круглий стіл, де розглянули питання створення Державної компанії «Ліси України», яка ініційована була тодішнім керівником Держлісагентства, підтримана колегією МінАПК, і матеріали про створення цієї компанії готувалися на внесення в Уряд за кілька днів. Цей круглий стіл, запрошення керівників галузі різних років, різних експертів, зокрема, і європейських, підтримка голів держадміністрацій різних областей дозволила фактично заблокувати цю роботу і довести, що створення чергової інтегрованої компанії в Україні на прикладах тих, які сьогодні існують у нас, є недоцільним. Ми не можемо назвати жодної компанії, яка мала б позитивний баланс без підтримки держави, або компаній, які є беззбитковими, навіть маючи великі наглядові ради, як та ж Укрзалізниця, Укравтодор. Якщо весь ресурс сконцентрувати в одних руках, щоб одноосібно ним розпоряджатися, то це призводить до концентрації корупційних ризиків і суперечить лінії децентралізації влади.

Другий етап цієї непростої роботи був тоді, коли Уряд 4 липня 2017 року прийняв рішення про переведення всіх лісгоспів у групу підприємств, які підлягають приватизації і передачі в концесію. Тоді через Громадську раду ми опротестували це, вийшли на акції протесту і тоді 16 обласних рад прийняли рішення про те, що цього непотрібно робити і виступили проти. І тому протест лісівників показав, що здорове ядро лісівничої громади з розумінням і об’єктивно поставилося до збереження державного управління лісами, не дозволили тоді передати ліси у концесію.

    “Протест лісівників показав, що здорове ядро лісівничої громади з розумінням і об’єктивно поставилося до збереження державного управління лісами, ми не дозволили передати ліси у концесію”.

Після цього протокольного рішення Кабінету Міністрів, засідання Громадської ради, звернення всіх областей, фактично змусило Мінекономіки зняти пункт приватизації лісгоспів. А рік тому нова Верховна Рада прийняла новий Закон «Про концесію», де прописано, що ліси України не підлягають приватизації і передачі в концесію. І це вже була перемога.

Останнє рішення про те, що лісгоспи не потрапили до переліку підприємств, які не підлягають приватизації – це вже заслуга нинішнього керівника галузі Василя Кузьовича. Якщо проаналізувати, то останні п’ять років – це була постійна непроста робота з відстоювання лісгоспів, як юридичних суб’єктів, з правом на роботу, це питання фінансування лісового господарства, створення централізованого спецфонду, питання боротьби з ідеєю деяких народних депутатів, які внесли пропозицію в закон про фермерство оподатковувати лісові землі. Ми не один місяць доводили на всіх рівнях, що податок у 5% – не підйомний для лісгоспів і змогли його знизити з 5% до 0,1%. Це була чергова спроба довести лісогосподарські підприємства до банкрутства і тоді спокійно приватизувати.

Якщо хтось думає, що подібні думки сьогодні не з’являються в головах деяких представників влади, то вони помиляються. Я б їм радив прочитати останнє інтерв’ю міністра екології, де знову з’явилося питання про створення інтегрованої компанії, ліквідації агентства…

Питання не в зміні вивіски. Питання в іншому: як вести лісове господарство? Лісове господарство потрібне державі? Потрібне. Ніхто не сумнівається. Якщо потрібне, то чому немає державної підтримки? На відміну від усіх країн Європи, у нас нульова підтримка на гектар лісового фонду. Такого немає в жодній державі ЄС.

У нас найвищий податковий тягар на гектар лісового фонду. Такого немає в жодній країні ЄС. Ми ж не картоплю посадили, виростили і зібрали урожай. 60, 80, а то й 100 років ми вирощуємо урожай від моменту посадки лісу. Як можна оподатковувати землю під розсадниками, під культурами? Які мізки треба мати, щоб до цього дійти?

Коли ми знову вертаємося до цих процесів у переддень нашого свята, то хочу сказати: ці процеси нагальні, ми зараз бачимо ці бажання в проєктах стратегії, які ініційовані. Ми активно працюємо і з депутатами, і з комітетами, щоб відстояти свої позиції. Я думаю, що на виставці «Лісдеревмаш», яка планується на 29–31 вересня, в перший день винесемо на обговорення питання бачення стратегії розвитку лісового господарства і будемо обговорювати згадані питання, запросимо депутатів, нам це потрібно винести на широкий загал, щоб тишком-нишком хтось черговою поправкою в якийсь закон не поставив нашу галузь на коліна.

    “У нас найвищий податковий тягар на гектар лісового фонду. Такого немає в жодній країні ЄС”.

В цьому відношенні у нас є повне розуміння з теперішнім керівництвом Держлісагентства. І хотів би сказати, що за десяток років уперше лісівники мають професійне керівництво з глибоким розумінням процесів, які відбуваються в лісовому господарстві і необхідністю їх поправити чи змінити.

Тому, повертаючись до питання: хто повинен керувати лісом, мене воно навіть менше хвилює, аніж те, як вести лісове господарство?!

Якщо не змінимо податкову базу, яка буде стимулюючою, а не зупиняючою, якщо не доб’ємося фінансування захисних лісів, інноваційних проєктів, які треба робити в лісовому господарстві (а це і базові розсадники, і боротьба з хворобами лісу, охорона лісів від пожеж, протипаводкові заходи) – ми нічого не змінимо. До того ж, на очах клімат змінюється і нам потрібно вкладати гроші в захист лісів, і це повинен бути інтерес держави.

Економічні питання, які треба запустити, щоб лісгоспи могли працювати, також треба вирішувати. Ми свято вірили в те, що деревообробка в Україні після введення мораторію на експорт деревини так рвоне, що її ніхто не зупинить, а виявилося, що для того, щоб деревообробка розвивалася, для цього треба певну стратегію, певні пільги, певне обладнання. Тобто, з одного боку, введено заборону на експорт, а з іншого – не створено умови для розвитку деревообробки. І маємо сьогодні те, що маємо.

Ми на піку екологічних конфліктів у суспільстві – коли багато грантових проєктів націлених на Україну, які не роблять екологізацію економіки, а фактично зупиняють економічні процеси, вибивають Україну з конкурентного ринку Євросоюзу.

В Україні існує проблема престижу лісівничої професії. Якщо у Польщі лісівник входить у трійку найшановніших професій в країні, то у нас все навпаки, це потрібно змінювати. Колись ми говорили: якщо йде машина з зерном, то комбайнер – Герой України, а якщо йде машина з лісом – то лісник – злодій країни. А в принципі і те, і те – це збір врожаю. Деревина – це єдиний біологічний ресурс, який росте, відновлюється, це не нафта, не газ, який викачали і його немає. Ліс росте і нам дуже важливо знайти розумний екологічний баланс між економікою, екологією і зайнятістю людей.

Одне робоче місце в лісовому господарстві, яке дає кубометр деревини, створює більше десяти робочих місць в інших галузях промисловості, це – первинна деревообробка, меблева промисловість, будівництво, залізниця, фармація, харчова промисловість, зелений туризм… Це неповний перелік ланцюжка робочих місць, який починається в лісі.

Щодо заповідання лісів, що у нас стало дуже модним. У мене тут виникає питання: чому у нас заповідання лісу становить 16%, а в Німеччині – 4,6%, в Австрії – 3%? Це офіційна статистика. Якщо і далі так будемо рухатися, то на території України будуть відпочивати деревообробники з Європи, а наші робітники будуть працювати на їхніх підприємствах. Ми створюємо зелену зону навколо промислової Європи. Це непогано, але треба думати і про створення робочих місць в Україні. І всі екологічні процеси в Україні повинні бути економічно вигідними і правильними. Безумовно, в Карпатах треба заготовляти деревину, але яким чином, якими установками? Чому у нас на 1 тисячу гектарів лісу 2 кілометри доріг, а в Європі 10–15 км?

Є багато питань, які сьогодні на часі і вони стиснулися настільки, що будь-яка проблема, яка з’являється у світі, для нас стає катастрофою.

Минулого року ми так хвилювалися за австралійські пожежі і кенгуру, що втратили 100 тисяч гектарів лісу в Україні, бо через відсутність фінансування не були готові гасити такі величезні пожежі. В тому спецодязі, в якому були, без пожежних респіраторів лісівники стояли на вогневих рубежах.

Держлісагентство сьогодні координується Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів, яке є головним розпорядником коштів Держлісагентства – і який з цього ефект?
Фінансування в цьому році було відкрите 20-го березня. Головний розпорядник всіх наших програм – колишнє Міністерство. Вже початок вересня, ліквідувавши одне міністерство і створивши друге, розподільчий баланс не закінчений, порядки фінансування не затверджені, знову на Півдні затримка зарплати два місяці. Хіба це нормально? Тим більше, що зарплату людям платять із тих грошей, які ми віддаємо від лісової ренти. Держава знову не дала ані копійки на ведення лісового господарства. Тому зараз всі глобальні питання фінансування лісового господарства в захисних лісах, ініційовані проєкти в лісовому господарстві, податкова база лісового господарства, престиж професії, статус професії лісової охорони, державної лісової охорони, вирішення долі самосійних лісів, комунальних лісів, можливості приватних лісів на приватних землях у найближчі місяці потрібно вирішувати нагально, а не тільки змінити вивіску і сказати, що ми зробили глобальну реформу. Вивіска не змінює ставлення до системи.

    “Всі екологічні процеси в Україні повинні бути економічно вигідними і правильними. Заповідання територій без охоронних засобів, без правильного господарювання не збереже наші унікальні ландшафти”.

Я не хочу у переддень свята розказувати про ті виклики, які стоять сьогодні перед лісовою галуззю, бо всі їх розуміють. Скажу одне: розслабитися нам не дадуть. Тому, Товариство лісівників України має напрацьовані проєкти законів. Один із них – прийнятий у першому читанні про протипожежну безпеку. У нас є законопроєкт, який підписав Президент, про інвентаризацію лісів, готовий проєкт про самосійні ліси, готовий проєкт про лісову охорону і її статус, готовий закон про ринок деревини.

Я думаю, що буде така гостра дискусію під час виставки «Лісдеревмаш» – у перший день виставки ми організуємо такий круглий стіл 29-го вересня, де обговоримо ці питання.
ДЕНЬ ПРАЦІВНИКА ЛІСУ – одне з небагатьох свят, яке я святкую, починаючи з вересня 1969-го року, коли став студентом Сторожинецького лісового технікуму, це свято для мене залишилося даниною професії, даниною мундиру, даниною тих вчителів, які мене вчили, яких немає, і даниною людям, які працюють у галузі. І тому Товариство лісівників України відпрацювало систему стимулювання, нагород кращих по професії. Ми дякуємо лісівникам за роботу. Дуже важливо, що є люди, які заслужили своєю простою працею на рівні лісокультурниці, тракториста, водія, майстра лісу, помічника лісничого, лісничого, інженера, головного лісничого – це той кістяк, на якому базується лісове господарство. Стабільність кадрової політики, підтримка професіоналів – це один із напрямків, де Товариство бачить необхідність підтримки теперішнього керівництва галузі. А питання нормативно-правової бази – це стратегічні проблеми, якими ми будемо займатися, крім безумовних акцій, виховання дітей, створення просвітницьких центрів, які потрібні, екологічних аудиторій, роботи з вчителями шкільних лісництв, роботи з депутатами, і ще багато чого іншого, чим повинні займатися громадські організації професійного напрямку. Вважаємо, що ми – громадська організація, яка об’єднує професіоналів, і яка повинна відстоювати роботу та інтереси цих професіоналів на всіх гілках влади.

Ліс росте 80, а то й 100 і 120 років. За цей час змінюються уряди, змінюються президенти, парламенти. А ліс ріс і буде рости, а працівники лісового господарства працювали, працюють і будуть працювати задля майбутніх поколінь.
З професійним святом вас, колеги!
З повагою,
Голова Товариства
лісівників України          Юрій МАРЧУК,  “Лісовий і мисливський журнал”