Юрій Марчук: «Ще раз про оцінку впливу на довкілля, або, де правда?»

• Автор:  Юрій Марчук, Голова ТЛУ
  
• Загальні новини, Актуальні новини

Щодо Проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ефективного управління лісами на основі ведення лісового господарства на принципах наближеного до природи лісівництва, адаптованого до кліматичних змін, збереження біорізноманіття в лісах» №9516 від 20.07.2023 і чому окремі екологи проти.

20 липня група народних депутатів на чолі з ініціатором народним депутатом Олександром Матусевичем зареєстрували Проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ефективного управління лісами на основі ведення лісового господарства на принципах наближеного до природи лісівництва, адаптованого до кліматичних змін, збереження біорізноманіття в лісах».

Я був присутнім на засіданні робочої групи міжфракційного об’єднання  народних депутатів.

Необхідність спрощення процедури оцінки впливу на довкілля, з моєї точки зору, не викликає ніякого сумніву.  

Якщо взяти сам закон  про ОВД (Оцінка впливу на довкілля), прийнятий  2017 році, то він у лісівників вже тоді викликав цілий ряд застережень. У Верховній раді минулого скликання я ініціював виїзд депутатів – членів екологічного комітету ВР України у Іванківський лісгосп, щоб показати їм всихання сосни, враженої короїдами, типографами, іншими шкідниками, аби  вони на власні очі побачили масове всихання сосни на Київщині, Житомирщині, та й по всій зоні Полісся, де осередки всихання перевищували площі більші, як 300 тисяч га. 

В цей період (а період вильоту таких жуків починається на початку травня) ці питання блокувалися законом про дотримання тиші, коли в лісі неможливо проводити будь-які рубки та Законом про ОВД, згідно якого санітарні рубки на площі від одного гектару, потрібно проводити тільки через ОВД. 

За моїми підрахунками, фактична мінімальна кількість узгоджень для проведення ОВД сягає 96 днів!!!

За цей період доросла комаха типографа тричі виводить потомство, відбувається три вильоти молодих комах-шкідників від одного дерева на відстань 300 - 500 метрів і в лісі через законодавчу недолугість ми отримуємо масове всихання ушкодженої сосни. 

Цим законом ми не підтримали сталий розвиток лісів, а навпаки, через довгі бюрократичні процедури фактично дозволили втрачати лісові насадження. На корені втрачали деревину, яка вражена шкідниками і з категорії «ділова деревина» перетворилася у категорію «дрова», а це вже мільйонні збитки для підприємства та й для бюджету.  

Тут можна згадати 2020-й рік, коли пожежі пройшлися Чорнобильською пущею, Луганщиною, Житомирщиною, Київщиною. Таких величезних за масштабами пожеж Україна не знала десятки років. 

30 тисяч га лісів, пройдених пожежами  на Луганщині, так і залишилися не зрубаними і за цілий рік неможливо було провести ОВД, бо конкуруючі організації довго сперечалися між собою, хто ж з них буде це робити. Таким чином, держава втратила і кошти,  і деревину, не кажучи вже про біорізноманіття, яке втратив ліс, який так і залишився пусткою. 

Ми маємо такі ж проблемні питання у Карпатах, коли похідні смерічники, висаджені на бучинах, масово всихають  і сьогодні ця площа усихань сягає 200 тисяч га. А хто в нас придумав в законі про ОВД те, що для санітарних рубок площа в  1 га і більше потребує окремого дослідження? Рішення потрібно в таких випадках приймати оперативно. Для прикладу,  в Польщі лісничий самостійно приймає рішення про рубку на площі до 5 га.

Коли ми уважно читаємо закон про ОВД, там ми можемо побачити тези про те, що у сільському господарстві треба проводити ОВД, коли там використовуються інтродуценти. Я хотів би нагадати колегам-екологам, що у сільському господарстві ВСІ культури є інтродуцентами, а такі культури, які вбивають українські ґрунти (це соняшник, рапс, соя…) потребують наукового обґрунтування і висновків вчених-агрономів про те, як вони впливають на чорноземи. Дивним є те, що там екологічних ініціатив немає, як і не було їх на територіях нелегального видобутку бурштину.

В Україні війна. Сьогодні величезна кількість підприємств переїжджає зі Сходу і Півдня України і розміщуються у Західній Україні. Нам потрібно ремонтувати підстанції, нам треба перевозити обладнання, створювати робочі місця. Закон про ОВД каже: ніякого руху без оцінки впливу на довкілля!  Ви не маєте права поміняти станок, ви не маєте права провести реконструкцію. Мають відбутися громадські обговорення і далі кожна фізична особа має право це оскаржити і призупинити цей процес, і ще це має бути висвітлено у ЗМІ (уявімо, що ми перевозимо завод, обладнання зі Сходу України на Захід і в газетах пишемо, де будемо його розміщувати)…

Безумовно, це потребує корекції  і має бути спрощена процедура з термінами, висвітленням, і з закритими реєстрами. Цей закон гальмує всю економіку країни.  Його потрібно призупинити на військовий час. Хоча деяке спрощення Міністерство зробило.

Лісове господарство всю зиму закривало проблему з паливом у країні. Лісове господарство працює на мобілізаційні питання: на передовій потрібна деревина для окопів, бліндажів. 

Деревообробці потрібно розвиватися,  створювати і підтримувати існуючі робочі місця і залишати в країні додаткову вартість. А ми хочемо, щоб хтось півроку (не розумію, чому аж півроку) мав право проводити експертизу того, що мають робити професіонали. 

В Україні сьогодні є десятки силових структур, які мають право не тільки перевіряти підприємства, а й відкривати кримінальні справи. І для цього не обов’язково бігати з рулеткою лісом і вимірювати відстань від червонокнижної рослини (таку постанову Кабміну також прийняли). 

І коли я прочитав заключення екологів Української природоохоронної групи (Петро Тєстов, Єгор Гриник), що ці зміни до закону призведуть до масових рубок у Карпатах, що це будуть масові порушення, я поставив собі запитання: «в якій країні ми живемо: в країні правового нігілізму, де або не знають законів, або не знають відповідальності за порушення закону, чи в період професіоналізму? Хотів би нагадати,  що за всю історію незалежної України, і не тільки в цей період,  в Україні були створені ліси, які займають 1/6 території держави. Хочу сказати, що цю роботу зробили професійні лісівники ще у той період, коли екологічних організацій не існувало а біорізноманіття в цих лісах було, є і буде: там ростуть червонокнижні рослини, там літають червонокнижні птахи, там живуть червонокнижні тварини. Це комплексний біогеоценоз, який працює на людину, державу, екологію, економіку, на соціальну сферу, але на якомусь етапі хтось вирішив: а чому б нам не взяти окрему рослинку і не почати її активно захищати, а потім будемо говорити, що все в цій країні неправильно, невірно і тільки ми знаємо, як це робити. 

Для прикладу: той же пан Тєстов у одній із  публікацій дає своє заключення звіту ОВД, про який він пише, що «… процедура ОВД в лісовій галузі остаточно перетворилась у формальність і заробіток проєктантів та науковців, які люблять легкі гроші і не думають про репутацію». Тут я з ним погоджуюсь на 300 %. В період введення ОВД в попередні роки близько 6 громадських організацій за розробку таких звітів у 300-500 сторінок тексту отримували від 300 до 500 тисяч грн. (сторінка тексту 1000 грн.), що обійшлося галузі орієнтовно  в 30 мільйонів грн. 

Коли формалізувати список тих підприємств, тих державних установ, науково-дослідних організацій, які займаються оцінкою впливу на довкілля, розробкою таких багатотомних видань тепер, то майже половина з них – товариства з обмеженою відповідальністю. Мені здається, що їх найбільше хвилює те, що вони залишаться без додаткового заробітку. А цей їхній заробіток лягає на собівартість дров, собівартість ділової деревини, і за це платять наші підприємства…

Як на мене, пропозиції даного законопроєкту абсолютно справедливі, вони спрощують процедуру ОВД, вони чітко визначають площі, на яких треба проводити оцінку впливу під час посадки лісу (а це є у європейських директивах). І треба віддати належне, з цим погодилось Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів.

Я сьогодні ставлю запитання: а скільки лісу в цій країні посадили екологічні організації, окрім суботників і пам’ятних дат? Цю роботу роблять лісівники і ліси ростуть завдяки лісівникам. Це лісівники садять ліси, доглядають за лісом, гасять пожежі, захищають ліс, на фронті воюють, захищаючи країну…

Вже практично півроку ми з екологами розбираємось з інвазією. Договорились до того,  що в країні не має виділених географічних зон  законодавчо (хто ходив в школу і вчив географію, той їх знає). Цим законом вводиться така законодавча норма і знову щось не так?

Суцільна недовіра екологічних організацій до нашої професії. Під час одного всеукраїнського круглого столу від одного досить відомого еколога прозвучала фраза «ми кістьми ляжемо, але по-вашому, лісники, не буде!». Це віддає непрофесіоналізмом. Я б дуже радив екологам перед тим, як кидатися словами про суцільні карпатські рубки, чітко виявляти факти порушень, якщо вони є, заявляти у правоохоронні органи, щоб вони відкривали кримінальні справи, доводити справи до судів, працювати у межах закону. 

Емоції у період війни і так зашкалюють, а нам потрібно об’єднувати країну задля перемоги, нам потрібно рахувати кожну копійку, яка працює на перемогу, нам конче необхідно всі гроші направляти на перемогу, а не годувати громадські організації, які заробляють на ОВД і тому я вважаю, що цей Законопроєкт № 9516 потрібен і прошу народних депутатів його підтримати. 

Голова Товариства лісівників України, 
Завідувач кафедри ботаніки, дендрології 
та лісової селекції НУБіП України                                Юрій Марчук