Товариство лісівників України

Новина


24
чер

Юрій Марчук: Паводки були, є і будуть і, можливо, наростатимуть. Тому аналітика і рекомендації експертів, науковців про причини і наслідки паводків у Карпатах у 1998-му і 2008-му роках залишаються актуальними

Зараз активно в усіх ЗМІ, Інтернет ресурсах розганяють інформацію про те, що ліс рубають. Я хочу сказати, що роль лісового господарства є складовим, але не вирішальним чинником, які впливають на рівень паводку.
   Візьміть, як приклад, літрову пляшку води і виливайте її у стакан. Стакан наповниться і вода почне витікати на стіл. Тобто, 750 грамів зайві. Так і з поглинанням деревами води - дерева вбирають вологу, але вони не можуть поглинати її безкінечно, стільки,  скільки випало опадів за ці дні у Карпатах, тим більше у горах, де родючого ґрунту зовсім малий шар, під ним– камінь, який не поглинає вологи.
   Як показує досвід останнього паводку (а мені довелося за нього звітувати в серпні 2008-го року ) і це був один з найбільших паводків, коли на Івано -   Франківщині випало 2 мільярди 800 мільйонів кубічних метрів води, а ліси Франківської області можуть поглинути в такий момент, приблизно, 250-280 мільйонів тонн. Тобто 2,5 мільярди тонн води, яку не змогли поглинути дерева, пішла в річки, набираючи швидкості і руйнуючи все на своєму шляху.
   З позиції професійного лісівника, Голови Товариства лісівників  України  звернути увагу на наступне:
   Ми зараз живемо в умовах зміни клімату, ми маємо різкоконтинентальні умови, де  весняні заморозки цього року були 20-го травня, а перші осінні заморозки минулої осені були вже 10 вересня. Фактично,  4 місяці в році, коли йде вегетація. Ми маємо не просто дощі, а заливні дощі, які зараз   у травні – червні заливають Україну. Такого ніколи не було, це дощі, коли  за годину випадає інколи 1,5-2-місячна норма опадів. 
   У Києві кілька разів затоплювало Поділ і низинні вулиці. До цього лісівники ніякого відношення не мають, бо це, в першу чергу,  питання до адміністрації міста і роботи каналізації. Кілька днів тому потужний паводок накрив ряд сусідніх країн, які знаходяться від України за тисячі кілометрів.
   Тому зараз, розглядаючи питання: «хто винний?», ми маємо ставити його по-іншому: що робити для того, щоб в умовах зміни клімату, в умовах циклічних потужних паводків,  тих смерчів, які пройшлися Херсонщиною, Півднем України, Тернопільщиною, люди були готові до таких стихійних лих і вони могли на них своєчасно реагувати?
   Вся проблема в тому, що ще 10 років тому, коли розглядалося питання необхідності своєчасного реагування і своєчасних спостережень на гідрологічних постах за рівнем підняття води та інформуванням населення, я бачу схожу ситуацію за останні 2 дні, це приблизно виглядає так , як ситуація з пожежами у Чорнобильській зоні і Житомирському Поліссі - ліс горить, а ми не знаємо, навіть, де і скільки. Тобто, висновки  і рекомендації науки, які робилися десять років тому саме з цих питань, досі не враховані.
   Ми продовжуємо забудовувати заплави річок в Карпатах і  вважаємо, що хата біля річки – це найкраще, але, коли вода піднімається,  як  зараз на 5-6 метрів, а в деяких місцях і до 8-ми метрів , безумовно, страждають, в першу чергу ті будинки, які збудовані у заплавах.
   Півторастолітня історія вивчення цих явищ показує, що паводки  мають циклічність  у 10-12 років , а генеральні плани міст, населених пунктів в зоні паводкових ситуацій, абсолютно не враховують критичність паводків.
   Ми маємо приклади різних країн – Австрії, Швейцарії, де дороги побудовані таким чином, що мають водовідводи, вони йдуть серпантином, йдуть високо від потічків. У нас же всі дороги побудовані біля річки. Підняття води на півметра – і вже дорогу залило.
   Австрійські акведуки в Карпатах стоять і досі. Наші висячі мости зносить водою кожні 5-10 років і ми висновків з цього не робимо.
    Якщо ми маємо дорожню мережу в горах  приблизно у десять разів меншу, аніж у європейських країнах, то це вказує на те, що ми не можемо своєчасно зреагувати і на паводкову ситуацію. Ця вода летить з гір і у нас немає жодної гідроспоруди, жодної нормальної дамби, яка може це зупинити.
  Тому ті рекомендації наукових  інституцій про протипаводкові дамби,  про необхідність облаштування і побудови цих споруд, розробка окремої програми по Карпатах, програми розвитку карпатського регіону, які піднімалися упродовж останніх 10-12 років, після паводка 2008-го року, а  якщо говорити про паводок 1998-го року, то це вже більше 20 років тому і  ті рекомендації мають свою вагу і досі.
  Зараз, хочу висловити щире і співчуття тим людям, які постраждали від цього стихійного лиха, потрібно терміново допомогти сім’ям, які постраждали, сім’ям лісівників, які залишилися без подвір’я, без городу, без засобів для існування. Робити те, що ми завжди робили – треба допомагати фінансово, допомагати продовольством.
   А ще, і це головне на майбутнє - робити висновки з цього і розробити програми, які конче необхідно мати в нашій державі для того, щоб максимально убезпечити населення від таких паводкових ситуацій.
  Паводки були, є і будуть і, можливо, наростатимуть. Ми повинні зробити все, щоб люди від цього не страждали. У зв’язку з цим ми розміщуємо на сайті Товариства висновки Національної академії наук  по паводку 1998-го року, 2008-го року, аналітичні довідки, рекомендації науковців,  які були тоді надані. Я думаю, що вони і зараз мають велику вагу.
    1.НАУКОВО-ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК НАНУ – про паводки в Закарпатті (1998)
   2.Аналітична довідка за основні причини паводків  в Карпатському регіоні і на Івано-Франківщині 22-27 липня 2008 року
  3.Експертний висновок щодо причин, які призвели до широкомасштабного прояву і важких наслідків катастрофічного паводку в Закарпатській області (1998);
   4.НАУКОВО-ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК ПРО ПРИРОДНІ Й ТЕХНОГЕННІ ПРИЧИНИ ПРОХОДЖЕННЯ ПАВОДКІВ У ЛИСТОПАДІ 1998 ТА БЕРЕЗНІ 2001 РОКІВ У ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ
   5.Точка зору науковців Національного лісотехнічного університету Міністерства освіти і науки України