Товариство лісівників України
Ш. Руставелі, 9-А, 54
місто Київ, Україна , 01601
+38 (044) 235-23-48

Новина


10
вер

Юрій Марчук: «Якщо в черговий раз не профінансувати лісове господарство, то у зв’язку зі змінами клімату, ми можемо втратити набагато більше, аніж маємо.

9 вересня відбулося розширене засідання Президії Товариства лісівників України. Проєкт Державної стратегії управління лісами України до 2035 року, запропонований Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, який був розісланий всім експертам, що входять до робочої групи при Міндовкілля, розміщений сайті ТЛУ і саме цей проєкт і був предметом обговорення на розширеному засіданні Президії Товариства лісівників України. Окремі його розділи викликали у лісівників багато запитань, обговорення переросло у жваву дискусію і зауваження фахівців. Голова Товариства лісівників України Юрій Марчук про сам проєкт і майбутнє лісового господарства:

   Юрій Марчук:   

   Проаналізувавши цей документ і маючи ряд таких пропозицій за остатні роки, я хотів би сказати, що такі пропозиції періодично надходили, починаючи від пропозиції створення єдиного лісгоспу, який розглядався свого часу на українсько-шведському  проекті, такі пропозиції були у 2011-му  році від представників Партії регіонів і 2015-го року, які з’явилися на колегії МінАПК - про створення єдиної компанії і відмова від бюджетного фінансування Півдня і Сходу України, як механізму державної підтримки…
   У всіх цих варіантах проглядалася одна тенденція: підпорядкувати систему під одне керівництво. Це було б непогано, якби хтось сьогодні міг довести, що всі державні компанії, які працюють в Україні, є прибутковими по всім напрямках нашої діяльності. Я не буду аналізувати їх (це і Укрзалізниця, і Укравтодор, і морські порти, і Укрспирт, і Аграрний фонд і т.д.). Тому, наводячи приклади роботи подібних  компаній в Європейському Союзі, окремі експерти забувають, що такі лісові державні компанії створювалися в невеликих країнах ЄС, які мають площу лісів на рівні Житомирської області.
   Україна ж, настільки різнопланова по веденню лісового господарства, що централізувати в одному місці беззбиткові підприємства і збиткові неможливо, такого ніколи не було. Неможливо продати кубометр сосни в Житомирі, щоб закрити проблеми і Житомирської області і,  для прикладу, Запорізької, чи наприклад, кубометром смереки у Карпатах, неможливо закрити проблеми Івано-Франківської області і, умовно, Дніпропетровської.
   Держава повинна чітко відпрацювати механізми підтримки захисного лісорозведення, як це працює у всіх країнах Європи, де є фінансування на гектар лісового фонду від імені держави: або через пільгове оподаткування, або через прямі державні субвенції. Держава повинна чітко визначити, ЩО вона підтримує, а ЩО вона не підтримує і де вона стимулює розвиток лісового господарства. Ми у запропонованому проєкті Стратегії  цього не побачили.
   У проєкті Стратегії, запропонованому Міндовкілля, є цілий ряд екологічних, достатньо зрозумілих напрямків з ведення лісового господарства, з наближеного до природи лісівництва, є про перехід до поступово-вибіркової рубки. Це все правильно. Але держава повинна чітко визначити, що ми будуємо дороги в лісі для того, аби ми могли поставити повітряно-трелювальні установки, має розуміти, як працює державний лізинг, за які кошти ці установки мають купуватися. Якщо все віднести лише на вартість кубометра і за рахунок підприємств, і коли ринок у цьому році просів і ціна різко впала, то збитковими стають лісгоспи на Поліссі,  і ті лісгоспи, які від них залежали б на Півдні, взагалі (як сьогодні показала практика) залишилися б без фінансування.
Тому така прив’язка в Україні завідомо програшна. і, коли було обговорення цього проекту Стратегії з експертами, які входять в стратегічну групу і представляють лісове господарство, говорилося, що потрібно напрацювати єдині підходи до цього документу, єдині зауваження і вчора на розширеному засідання Президії Товариства лісівників України це  і було проговорено.
   Сьогодні на сайті Товариства ми розміщаємо пропозиції групи експертів, які на засіданні Президії ТЛУ обговорювалися. Це спрощений варіант, вчора ми говорили більш глибоко, більш  детально, дискусійно, але, в будь-якому випадку, вони показують позицію експертів, які під ними підписалися.
   В той же час, хотів би звернути вашу увагу на те, що в травні місяці була прийнята Державна програма стимулювання економіки для подолання негативних наслідків, спричинених обмежувальними заходами щодо запобігання виникненню і поширенню COVID-19, на 2020—2022 роки, де 149 пунктом було сказано розробити відповідні документи для розвитку лісового господарства до 2030 року  і профінансувати лісове господарство в обсягах, передбачених державним бюджетом на відповідний рік (орієнтовна потреба на рік — 1,5 млрд. гривень, починаючи з 2021 року).
   У зв’язку з цим у мене з’являється питання: є прийнята  Постанова Уряду,  а тут виходить: її або потрібно відміняти, або треба виконувати. Чому ми розробляємо зовсім інший документ? Відповіді на це питання, поки що, немає.
   І мабуть, найголовніше питання, яке зараз тривожить нас: це не лише робота над цим документом, про який ми говоримо, а основне питання -  це те, що 15-го вересня Бюджет-2021 буде внесено на розгляд Уряду. Заявлене питання від Держлісагентства на рівні 750-ти мільйонів (хоча сьогодні, якщо порівняти з бюджетом 2011-го, який мали лісівники, то це не закриває і третини проблем, але хоча б  це втричі більше, аніж ми маємо сьогодні), наскільки я розумію, це питання також не підтримане.
   Тому, для нас зараз надважливе питання: не думати, що буде у 2035-му році, а що буде у 2021-му році. Це більш важливо, враховуючи те,  який складний рік, які страшні пожежі пройшли лісами України. Це найбільші за площею лісові пожежі за 29 років незалежності України. Згоріли не десятки, а сотні тисяч гектарів лісу. Це збитки, завдані екології, це спалені будинки, спустошені вогнем села, це мільярдні витрати на гасіння пожеж, на компенсацію людям за вигоріле житло… А потрібно було лише  профінансувати зарплату лісової охорони, яка могла б боротися з цими осередками пожеж на місці і  з мінімальними збитками гасити їх, а не чекати, поки приїдуть цілі пожежні поїзди і машини з інших регіонів, щоб їх гасити.
   Ми знову доганяємо проблему, я боюся, що знову в Бюджеті -2021 ці процеси не будуть враховані. Тому ми виносимо ці питання на засідання Громадської Ради, яка відбудеться 11-го вересня для того, щоб мати можливість звернутися до уряду від імені громадських організацій: якщо в черговий раз  не профінансувати лісове господарство, то у зв’язку зі змінами клімату ми можемо втратити набагато більше, аніж маємо сьогодні.
   Засідання Громадської Ради при Держлісагентстві заплановане на п’ятницю, 11 вересня, де це питання, питання Стратегії розвитку лісового господарства до 2035-го року буде широко обговорюватися.  
   На засіданні Президії Товариства лісівників України обговорювалися пропозиції щодо інституційної реформи у лісовому господарстві. Враховуючи те, що ми розглядаємо питання системи управління, ми прекрасно розуміємо, що обласні управління виходять за межі своїх функцій, виконуючи ще й господарські функції і потрібно ще й пропонувати стратегічну зміну.
  У нас підготовлений проект Закону  «Про державну  лісову охорону», який був напрацьований нами і він зараз знаходиться в Комітеті ВР. На засіданні ЕкоКомітету розглядалося питання про екологічну інспекцію і надання їй статусу правоохоронного органу і паралельно на комітеті розглядалося питання про структуру екоінспекції, як міжрегіональну систему управління…
   Світ не стоїть на місці і потрібно вносити пропозиції в інституційну реформу в лісовому господарстві, але розглядати її без фінансування, без створення спеціального фонду, без спрощення системи оподаткування, без підтримки з  бюджету,  неможливо.
   Вчора розглядався польський варіант управління лісовим господарством і можливість застосування його в Україні. Тобто це питання ми розглядали комплексно і якщо такі пропозиції будуть враховані, ми готові їх вносити на розгляд всіх гілок влади.