Історія про колектив філії «Колківське лісове господарство»

• Автор:  Поліський лісовий офіс
  
• Загальні новини

Численні поїздки, збори, мільйонні суми зібраної допомоги - у лісівників Волині та Рівненщини за цей час уже багата волонтерська історія. І нам, як і переважній більшості таких же українців, навіть важко зробити точний облік та перелік усіх реалізованих справ. Ми й не ставимо такої мети. Але зробимо усе можливе, щоб показати наших людей, які до своїх основних обовʼязків та завдань з початком війни додали найнеобхідніший - в тилу працювати так, щоб бути не менш корисним, ніж на фронті. Сьогодні історія про колектив філії «Колківське лісове господарство».

Починаючи від кожного працівника і до керівника - усі залучені до волонтерства. 

А найчастіше координує цю роботу Яна Шпота, завідувач рекреаційного комплексу «Лісовичок». 

«Навіть важко згадати, з чого все почалося, як і систематизувати, що зроблено. Ми працюємо в цьому напрямку спільно з місцевим волонтерським центром та безпосередньо його координаторкою Наталією Воробей. Обʼєднали зусилля, тому що мали взаємне бажання бути корисними. У нас всі в колективі долучені до волонтерства. В нас так усюди. У лісівників не може бути інакше», - розповідає Яна. 

Перші запити, каже співрозмовниця, були на медикаменти. Тоді лише в їхньому колективі за день зібрали 30 тис. на ці потреби. А потім було все: збір харчів, допомога вимушено переселеним, дітям-сиротам, збір на техніку, заходи з екореабілітації…

«Наша остання приємна місія - допомогти закрити потреби частини, де служить наш колишній керівник - директор тоді ще «Поліського лісового господарства» Андрій Яцина. Наша гордість і переживання одночасно. Досвідчений військовий. Андрій Марʼянович із 2014 року чергував посади на фронті із роботою в лісі. Зараз постійно на передовій», - додає Яна.

Не тільки керівник цього  підприємства (після реформи вони обʼєдналися із нинішньою Колківською філією ДП "Ліси України")  став професійним військовим. Інженер з ОЗЛ Руслан Шпота - чоловік Яни теж захищає країну. Як і їхній колега Микола Куран -помічник лісничого Розничівського лісництва. Як і багато інших воїнів-лісівників. 

«Памʼятаю, що вночі, 24 лютого 2022 року, Руслан був у рейді. Він вранці приїхав і пішов в військкомат. Разом із колегами. Так і служать досі. Спочатку тут, на місці, в роті охорони. Тоді була різна робота на прикордонні. А вже через півроку став нести службу на Запорізькому напрямку», - розповідає про особисте, в якому тепер тісно присутня війна. 

Яна і Руслан виховують двох синів. В родині підростають 8-річний Дмитро та 2-річний Максим. Діти дуже чекають, що тато, як і раніше, щодня буде вдома, братиме їх до лісу, каже Яна. 

А поки це робитиме мама. Тому що незабаром весна, рекреаційні комплекси запрацюють наповну, наповняться людьми. 

І серед цих подій продовжуватимуться розпочаті проекти лісівників з екореабілітації.