«Георгій Іванович Бабіч був для нас легендарним керівником. Ми у нього вчилися» – Валерій Іванович Самоплавський, Міністр лісового господарства України у 1987-2002рр.

• Автор:  Валерій Самоплавський
  
• Актуальні новини, Загальні новини

6 квітня 2023 року виповнилося б 100 років від Дня народження Георгія Івановича Бабіча, легендарного лісівника, керівника лісового господарства України, заступника, Першого заступника Міністра лісового господарства України упродовж більше як 20 років. Народився Георгій Іванович Бабіч на Кубані у 1923 році у сім’ї українських козаків. З 1942 був учасником бойових дій під час Другої Світової війни. Після тяжкого поранення працював на Львівщині. З 1945 року був директором Рава-Руського промкомбінату, Бродівського лісгоспу, начальником Львівського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель. Служінню лісовій справі Г.І. Бабіч присвятив майже 60 років. Георгій Іванович був не лише талановитим організатором, а й справжнім господарником у лісовій галузі. Ці якості найкраще розкрилися, коли він працював заступником, а згодом і Першим заступником Міністра лісового господарства України. Саме з іменем Георгія Івановича Бабіча пов’язані структурні зміни в лісогосподарському виробництві: впровадження передових технологій лісовирощування і лісокористування, організація виробництва на передових засадах, зокрема, технічного переозброєння лісогосподарської галузі. І сьогодні, через багато років, учні легендарного лісівника з вдячністю і пошаною згадують цю визначну і знакову постать у лісовому господарстві.

«Георгій Іванович Бабіч був для нас легендарним керівником. Ми у нього вчилися»  – Валерій Іванович Самоплавський, Міністр лісового господарства України  у 1987-2002рр.:

 «Коли я у 1974-му році закінчив сільськогосподарську академію, прийшов на виробництво у Тетерівський досвідно-виробничий лісгоспзаг, в той час Міністром лісового господарства був Борис Миколайович Лук’янов, а Георгій Іванович - заступником Міністра лісового господарства і був куратором всієї промисловості Міністерства лісового господарства Української РСР. Коли пішов  у засвіти Борис Миколайович Лук’янов, Міністром став Василь Дем’янович Байтала, а Георгій Іванович був призначений Першим заступником Міністра  лісового господарства.  

 Під його керівництвом я працював директором лісгоспу, начальником Житомирського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель. Тоді «де-юре» Міністром був Байтала, а «де-факто» галуззю  керував Георгій Іванович. На  ньому  було все виробництво:  лісозаготівля і вивіз деревини, переробка і реалізація  лісогосподарської продукції, технічне забезпечення всіх робіт у лісі, і, навіть, організація виробництва станків і механізмів для лісового господарства. 

 Георгій Іванович Бабіч був легендарною особистістю свого часу. Він пройшов великий життєвий шлях на фронтах Другої світової війни, мав тяжкі поранення, працював  на Львівщині: був директором Рава-Руського, Бродівського лісгоспів, начальником Львівського обласного управління…

 Коли було створене Міністерство лісового господарства Української РСР, то тоді, у 1966-му році прийшла група керівників новоствореного Міністерства: Борис Миколайович Лук’янов, Василь  Дм’янович Байтала, Георгій Іванович  Бабіч. Вони стояли у витоків розбудови лісового господарства: створення комплексних лісогосподарських підприємств – лісгопзагів, розпочали роботу, розраховану на десятиріччя.

 Комплексність гарантувала створення тисяч нових робочих місць, зайнятість персоналу, раціональне використання лісосировинних ресурсів, покращення  умов та безпеки праці працівників, зростання її продуктивності. Окрім того, почало впроваджуватися побічне  лісокористування: вирощування лікарсько-технічної сировини, розвиток лісохімічних виробництв, нарощування виготовлення товарів народного вжитку та художніх промислів.

 У 1987-му році, коли я став Міністром лісового господарства, то Георгій Іванович був не просто моїм заступником, він був і моїм колегою, і моїм наставником, я весь час у нього навчався. Роки були непрості, особливо, коли Чорнобильський реактор зірвався. Тоді потрібно було терміново приймати непрості і нерідко  надскладні рішення для ліквідації наслідків аварії, адже лісівники тоді у 1986- му і наступні роки брали безпосередню участь у ліквідації наслідків катастрофи. Після аварії на ЧАЕС потрібно було  виконувати комплекс робіт із відселення постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС, формування у лісових масивах технологічних коридорів для спорудження ліній газопроводів та доріг у  зоні забруднення радіонуклідами…

 Коли у 1991-му розпався Радянський Союз, Георгій Іванович багато працював, бо  на його долю випала ця важка робота: приймати важливі рішення задля того, аби лісова галузь могла нормально працювати. У Міністерстві лісового господарства України він відповідав за промислове будівництво, а після розпаду Союзу в Україні нічого свого не було: ані бензопил не випускали, ані лісовозної техніки, станкове обладнання було слабеньке. 

 Тоді Георгій Іванович налагоджував роботу Житомирського заводу «Спецлісмаш»: виробництво деревообробних станків, установок для переробки тріски. 

 Саме під його керівництвом  по всій Україні побудували потужні лісопереробні комплекси, нижні склади, цехи з переробки низькосортної деревини, цехи з переробки хвойних гілок, сушильні камери… 

 У нас з Георгієм Івановичем  були прекрасні особисті стосунки, бо він був дуже людяним. Всі пам’ятають, що він був дуже жорстким керівником, але разом з тим у нього була широка душа, добре серце, і ще у нього була надзвичайна пам’ять. Він пам’ятав всіх директорів, інженерів, керівників обласних управлінь по імені.  

 Коли він пішов вже на пенсію, ми не перестали з ним спілкуватися, він приходив на засідання колегій, висловлював свої думки, своє бачення на вирішення певних питань, чи проблем, ми з нашими ветеранами радилися і прислуховувалися до їхньої думки.

 І сьогодні я згадую Георгія Івановича з вдячністю і повагою, як справжнього лісівника, дуже доброго і фахового організатора, який знав і любив свою роботу і дбав про людей лісу».

Валерій САМОПЛАВСЬКИЙ,