Спочатку у Селятинському лісництві облаштували кілька вольєрів, де жила різна лісова звірина, огорнута людською увагою і любов’ю. Лісівники часто знаходили у лісі самотніх малих тваринок – покинутих, з перебитими лапками, цілковито безпорадних. Словом, приречених. З доброти душевної забирали їх з собою, лікували, вигодовували. Звірі звикали до людей.
Їх відпускали у ліс. Багато хто повертався до лісництва. Лісівники розуміли, що ненавчені виживанню у дикій природі, їхні вихованці могли стати легкою здобиччю хижаків. Тому вирішили створити міні-зоопарк, який став би тваринам доброю домівкою.
За сімнадцять років керівної роботи Івана Юрнюка на посаді лісничого Селятинського лісництва, звіринець перетворився на поважний Еколого-просвітницький центр, який користується популярністю. Тут усе більшає диких звірів, а також покращуються умови для їхнього перебування.
Саме зараз, у літню пору, завжди є охочі сюди навідатися. Гості Путильського краю, екскурсійні групи з навчальних закладів чи просто сім’ї залюбки приходять, щоб провести змістовне дозвілля і набратися позитиву від спілкування з лісовими мешканцями.
Щоб підкреслити привабливість краю, зацікавити туристів та переконати суспільство у потребі дбайливого ставлення до флори й фауни Карпат, директор Путильського лісгоспу Петро Фрей всіляко сприяє створенню належних умов у звіринці.
«Ми дуже цінуємо розуміння Петра Прокоповича щодо важливості функціонування такого особливого структурного підрозділу нашого лісництва, – каже лісничий Іван Юрнюк (на фото з красенем оленем). - Ця ідея належить ще моєму попередникові, знаному лісівнику Шкеулу Івану Федоровичу. Тоді у звіринці були кілька оленів та диких кабанів. Зараз тут мешкають сім оленів, три ведмеді, три косулі, три кабани, 6 зайців, два борсуки, вовчиця, лисиця, чотири павліни, куниця. Поруч з вольєрами – два ставки, в яких є короп, сом, товсто лоб».
Утримувати такий центр – справа не з дешевих. Лісівники заготовляють по 6-7 стогів сіна, отаву. Постійно закуповують сухі корми, вітаміни, морожену рибу, яйця, олію, моркву, яблука та інші продукти.
Раціон тварин збалансований і різноманітний, розповідає звірівник Марія Кисельова (на фото). Саме вона забезпечує триразове харчування тварин. За чотири роки роботи в центрі вивчила звички кожної тварини. На момент наших відвідин в обідню пору Марія Миколаївна якраз займалася господаркою. Звірі впізнають її здалеку і зразу реагують на знайомий голос, відчувають щиру турботу і відповідають послушністю.
Багатьох тварин ще малими вигодовувала з пляшечки. Ласкаве спілкування з ними навіювало цікаві імена, на які тварини поступово відгукувалися. Так у самки борсука з’явилося ім’я Серафима, в оленяти – Кармеліта, у куниці – Тьомочка. Зараз Марія Миколаївна виходжує маленьку косульку, яку знайшли в лісі й принесли у лісництво.
У поведінці звірів, які роками живуть у вольєрах, все одно непередбачувано проявляються природні інстинкти. Марія Миколаївна доповнює:
«Звірі по-різному реагують на відвідувачів. Якось ведмедиця окропила гостей водою з корита, яку спритно зачерпнула лапою. Ніхто й не встиг відійти на більшу дистанцію. Куниця після відвідин стає агресивнішою. Її потім довго потрібно припрошувати до їжі», – розповідає Марія Миколаївна.
Цікавлюся, як поводяться ведмеді взимку, коли їм час впадати у сплячку.
«Вони тоді дуже пасивні і мало їдять. А зараз якраз потребують багато різноманітної їжі, адже роблять жировий запас на зиму», – пояснює моя співрозмовниця.
Що ж, популяризуймо нашу Путильщину разом. Якраз вміле господарювання, знання справи, активна громадянська позиція та прагнення працювати на відмінно формують позитивну динаміку розвитку нашого гірського району.
Лісівники Путильського лісгоспу свідомі цього і готові надалі плідно та результативно працювати на користь рідного краю.
На фото: 1. Марія Кисельова зі своїми вихованцями.
2. Лісничий Селятинського лісництва Іван Іванович Юрнюк знає у своєму звіринці кожну тварину. Лісові мешканці відповідають йому щирою прихильністю.
