До 90 річчя Івана Петровича Вовкодава, керівника «Укрзаготліснасіння» упродовж третини століття

• Автор:  Анатолій Сабадир
  
• Загальні новини, Публікації, статті

«Окрім повного забезпечення лісгоспзагів України якісним насінням, його продавали ще й споживачам Росії, Казахстану, Киргизії, Туркменії та Таджикистану і, що цікаво - були великі обсяги продажів і у країни капіталістичного світу - Сполучені Штати Америки, Німеччину, Нідерланди, Данію…»

   25 грудня виповнюється 90 років Івану Петровичу Вовкодаву, який був свідком і учасником подій становлення та розвитку лісової справи та понад третину віку очолював Республіканську контору «Укрзаготліснасіння».Підприємство було створено з ініціативи Бориса Лук’янова, який керував галуззю.
   Розгортання обсягів створення захисних насаджень та заліснення неугідь обмежувалось недостатньою кількістю  насіння деревно-чагарникових порід у 1957 – 60 рр. минулого століття.  Справу належало поставити таким чином, щоб заготівлю контролювали професіонали, у розсадники надходило не будь- що, а відповідало вимогам, як якості, так і зональності, стійкості та відповідності  рослин до кліматичних районів.  
   11 листопада 1959 року постановою Ради Міністрів УРСР №1696 Бориса Миколайовича Лук’янова було призначено на посаду начальника Головного управління лісового господарства і лісозаготівель при Раді Міністрів УРСР.  Стан справ вимагав реформування вертикалі управління процесами лісорозведення. Розпочинали зі зміни підходів до насіннєвої справи, пам’ятаючи  прислів’я «яке насіння,  таке і коріння»
   Розглянувши клопотання керівника Головного управління лісового господарства і лісозаготівель при Раді Міністрів УРСР Бориса Лук’янова та належні обґрунтування  науковців, вчинено належні дії. Постановою Ради Міністрів УРСР у червні 1961 року було  створено таку структуру.
   Першим керівником створеного підприємства було призначено Миколу Євгеновича Шляханова, cина із родини професійного лісівника.  Він прийняв  до штату «Укрзаготліснасіння» Вовкодава  І.П., який уже мав належний виробничий досвід (випускник Київського лісового інституту 1955 р).  
   Закінчивши інститут, Іван Петрович Вовкодав  опановував професію лісовпорядника у Омській експедиції, вивчаючи ліс  таким, як він є в незайманій Природі.Повернувшись в Україну, працював на посаді помічника лісничого в Заліському лісомисливському господарстві. Юнацька мрія вивчати лісову справу формувалась багато років, зростаючи разом з деревами парку на території угідь, які раніше належали родині Трощинських.
   У знаменитий  Кагарлицький дендропарк школяр Ваня Вовкодав забігав щодня, спостерігав утаємничене життя рослин, птахів та інших мешканців, які населяли цей куточок, прозваний українською Швейцарією.  Вірогідно, що Юрій Андрухович саме тут написав текст ХХ1 всеукраїнського диктанту національної єдності.   Тож-бо,  омріяне набувало чітких обрисів, а обставини вимагали чітких дій у новій справі, такій необхідній для держави.   
   Розпочинали з  «нуля» - старе приміщення, яке надійшло у спадок від переформатованого Київського ліспромгоспу та складське приміщення. Практично усі фахівці,  з яких формували команду, мали лиш дорожні валізи  та бажання працювати за фахом.
  Після переведення М.Шляханова до центрального апарату створеного  Мінлісгоспу України,  директором «Укрзаготліснасіння»  було затверджено І. П. Вовкодава,  бувшого у той час головним інженером. Надалі. впродовж третини  сторіччя очолював та  розвивав доручену справу. До 2007 р. - виходу на пенсію.  Виховав плеяду фахівців,  разом з якими послідовно розвивали  структуру, системно удосконалювали технологію заготівлі, міжнародної торгівлі  заготовленим на замовлення насінням конкретних видів і форм дерев. Створена пересувна механізована ланка була мобільною і дозволяла доводити до належних кондицій заготовлене, безпосередньо у польових умовах.
  Плани заготівлі у зазначені роки виконувались на 60-65 %, що було нонсенсом! А через два роки потому, після створення підприємства – ситуація була вирівняна. Після прийняття постанови ЦК КПРС і РМ СРСР у 1967 р. «Про невідкладні заходи  по захисту ґрунтів від вітрової та водної ерозії» ( 30 березня 1967 р)  лісівники України спромоглися виростити 2 (два) мільярди сіянців та саджанців із 8 (восьми ) млрд. по СРСР!  Було встановлено свого роду рекорд – за рік створено нових та відновлено ліси на площі 190 тис. га.  Для нарощування експортного потенціалу, було закуплено в Німеччині та Данії найсучасніше на той час обладнання для переробки насіння.
   Впорядкувавши мережу у різних лісорослинних зонах,  створили 7 виробничих дільниць, поступово нарощували обсяги заготівлі, досягнувши показника у 150 тон у рік!
   Підприємство було на повному господарському розрахунку, забезпечуючи належний рівень прибутку.  Окрім повного забезпечення лісгоспзагів якісним насінням, продавали споживачам Росії, Казахстану, Киргизії, Туркменії та Таджикистану. Та слід зазначити, - були великі обсяги продажів у країни капіталістичного світу. Найбільшим споживачем виступали Сполучені Штати Америки, потім Німеччина, Нідерланди, Данія.  На початку 70-х рр.. минулого століття США, досконально проаналізувавши набутий в СРСР досвід щодо втілення  Програми із заліснення земель у  зонах ризикованого землеробства ( Постанова Ради Міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) від 20 жовтня 1948р – так званий Сталінський план перетворення Природи) та захисту водних артерій, прийняли власну масштабну програму захисту земель. У США  було прийнято рішення про виведення із обігу та консервацію 25  млн. гектарів аграрних земель. Під заліснення переходило 2,5 млн. га.  Вибір постачальника насіння випав на долю українських постачальників, де відповідність та якість були гарантованими.
   Вимогливість до підбору персоналу була дуже високою і ключовим був рівень фаху спеціаліста!  Здатність організувати справу, бути відданим роботі і своїм колегам.
   Тримаючи в пам’яті, як пройшов відбір на посаду і знакову фразу Міністра Бориса Лук’янова,  сказану керівнику кадрової служби Микиті Бубновському на зауваження, що І. Вовкодав безпартійний: «Микито Дмитровичу, то його світогляд, переконання.  Я підписую наказ про призначення Івана Петровича директором». (Потрібно було знати, що на кадрову ділянку до Мінлісгоспу було делеговано з ЦК КПУ бувшого Першого секретаря Хмельницького обкому, Героя  Соціалістичної праці, дисциплінованого партійця. Він знав, що про своє рішення Міністр проінформує Володимира Щербицького, який глибоко поважав фаховість і сміливість Бориса Миколайовича, людину слова).
     Призначений на посаду за такої ДОВІРИ не  мав права на ПОХИБКУ або нещирість. В подальшому, саме так ставився і до підлеглих, у разі необхідності – захищав їх, заохочував. Колектив завжди ішов на результат. Дуже важливою в роботі була соціальна складова, перш за  все – житло. За роки перебування на посаді було збудовано 64 квартири! А ще - із збудованого завжди знаходили можливість надати кімнату для тимчасового проживання спеціалістам, яких у порядку переводу запрошували на роботу у центральний апарат Мінлісгоспу України. Так було з Георгієм Конончуком,  Павлом Вакулюком,  Віталієм Подоляком  Іваном Бабичем та багатьма іншими, які своєю працею прославили лісову галузь.
   Надзвичайно вагомий внесок зроблено  Укрзаготліснасіння у розвиток промислового (індустріального) садівництва, як України, так і усього бувшого СРСР. Сотні тон якісного насіння дозволили виростити підвої яблунь та груш для щеплення найвишуканіших сортів!  Прикро, що в процесі реформування лише в Україні знищено понад 200 тисяч гектарів садів. Але, то уже зовсім інша історія.
   І сьогодні Іван Петрович Вовкодав тримає належну форму, у постійному контакті з вихованцями та колегами.
   Несу повну відповідальність за викладене і надаю довідку про архівні джерела: ДСП (служебное пользование) «Показатели  выполнения плана развития  ЛХ» 1959 (1979 – год смерти Бориса Лукьянова): 2. «Прогноз» на 1975 2000 гг. Комиссии по изучению производительных сил и природных ресурсов  при Президиуме АН СССР(1975 г).
    Наявні знімки характерні для кожного історичного часу.

Анатолій Сабадир

 Президія Товариства лісівників України вітає Івана Петровича Вовкодава з чудовим ювілеєм! Здоров’я, довголіття, оптимізму , тепла і затишку!