До 90-річчя Цилюрика Анатолія Васильовича

• Автор:  Марина Прокопенко, зав. музеєм історії Чугуєво-Бабчанського ФЛК
  
• Загальні новини, Публікації, статті

Цилюрик Анатолій Васильович – видатний педагог, провідний науковець лісової галузі, доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент УААН, академік ЛАНУ, Відмінник лісового господарства України, Заслужений працівник народної освіти України, орденоносець – народився 2 березня 1935 р. в першій столиці радянської України – місті Харкові.

Анатолій Васильович завжди, в першу чергу, своїми досягненнями найбільше дякував батьку і матері, їх батьківській любові та життєвій мудрості. Його батько, Василь Іванович, прожив нелегке життя. Один з найменших серед дванадцяти дітей великої селянської родини, з перших своїх кроків він поєднував нелегку працю з навчанням, що і дозволило не тільки вижити у ті нелегкі роки, а й отримати фах кравця, а згодом переїхати на роботу в Харків. Мати, Олена Григорівна (Окорокова), народилась в селі Тетлега, що поблизу м.Чугуєва. Батьки працювали в майстерні по пошиттю одягу батько закрійником першого розряду, а мати – кравчинею. Від них передалися сину непересічна працездатність і знана усім комунікабельність, ретельність і точність у роботі.

Особливе місце в житті А.В. Цилюрика належить його дідусю – Окорокову Григорію Мусійовичу, що працював помічником лісничого Чугуєво-Бабчанської лісної дачі М.М. Ягніченко, відомого в Україні лісівника. 

У дитячі роки маленький Анатолій кожне літо проводив у дідуся і бабусі в с.Кочеток. Тут же його і охрестили в сільській церкві, яка існує і  працює і досі. Маленький онук обожнював гуляти з дідусем лісовими стежками, зустрічатись з лісівниками, слухати цікаві розповіді про красу лісу та його багатства від М.М.Ягніченка. Ця зацікавленість з часом переросла у бажання примножувати красу та велич українського лісу.

В період тимчасової окупації німецькими загарбниками нашої країни знаходився з матір’ю  і сестрою в м. Харків, як міг допомагав їм пережити це лихоліття. Повоєнні труднощі вимусили матір з дітьми повернутися в рідне батьківське село Шепелівку, на Полтавщину.

1948 р. Анатолій Васильович переїжджає в с. Кочеток, до свого дідуся Григорія, а в 1949 р. вступає до Чугуєво-Бабчанського лісового технікуму. Вчиться тільки на «відмінно», щоб не підвести дідуся-лісівника. Григорій Мусійович дуже пишався своїм онуком.

Студентом технікуму Анатолій Васильович одразу проявив свій невгамовний характер і став  одним з перших у всьому. Незважаючи на невеликий ріст він був гравцем волейбольної команди, і потім це захоплення продовжив вже будучи студентом інституту. Майбутній лісівник любив пограти у більярд. Ґрунтовність, з якою він тренувався і грав, швидко зробила його неперевершеним майстром цієї гри, не тільки серед однолітків, а й викладачів. Не всім було довподоби захоплення Анатолія більярдом, але він зберіг цю любов на все життя. Ще однапристрасть студента – це художня самодіяльність. Він дуже красиво співав, а про його артистизм ходили байки. Достатньо було один раз побачити виступ на сцені, або послухати відповідь на заняттях і ви вже його прихильник. Коли він вже працював викладачем в академії, на його лекції не можливо було пробитися. Унікальні знання теорії і практики разом з артистичною манерою викладання були неперевершені. Анатолій Васильович встигав скрізь, але основною метою було відмінне навчання.

З великою теплотою згадував А.В.Цилюрик роки навчання в технікумі, своїх товаришів і, особливо, педагогів, які заклали підвалини його фахової освіти: директора Івана Мефодійовича Сокола, заступника директора Олександра Яковича Калініченка, вчительку російської літератури Клавдію Олександрівну Мирошникову, наставника і викладача дендрології Олександра Романовича Окопного, вчительку хімії Олену Іванівну Солоїд, викладача спецдисципліни «Захист лісу» Григорія Івановича Пер’єва та багатьох інших. Щоразу, коли Анатолій Васильович приїжджав в с.Кочеток до своїх рідних, він відвідував технікум, зустрічався з викладачами і студентами.

А.В.Цилюрик став кращим випускником технікуму 1953 року, отримав диплом з відзнакою і за одностайним рішенням комісії з розподілу молодих спеціалістів був направлений на навчання до Київського лісогосподарського інституту, і стає студентом лісогосподарського факультету. Викладачі інституту відзначали ґрунтовні знання студента, які він здобув у Чугуєво-Бабчанському лісному технікумі. Завдяки своєму характеру, цілеспрямованості, невгамовній енергії Анатолій Васильович стає одним із найкращих студентів, починає свою наукову роботу. За своє, дуже насичене життя він став автором більш ніж 230 наукових статей, підручників, монографій та методичних розробок.

Свою любов до лісу, до його збереження і захисту Анатолій Васильович передав своїй молодшій сестрі Нині Василівні Цилюрик (Башуровій). Вона протягом більше 30 років викладала спецдисципліну «Лісозахист» в Чугуєво-Бабчанському лісному технікумі. На заняттях з цього предмету використовується підручник її брата «Лісова фітопатологія».

Крім того що Анатолій Васильович співав, він ще написав низку пісень про ліс, свій фах, нелегку роботу під бомбами у В’єтнамі, рідну домівку та ряд інших, які добре знають і зберігають його учні, друзі та колеги. 

Неможливо в одній статті розповісти про всю наукову, педагогічну, адміністративну діяльність Анатолія Васильовича Цилюрика, про всі його таланти. Недаремно вважається, що талановита людина талановита у всьому. Вважаю, ключове слово, яке характеризує життя цієї людини – «вперше». «Вперше» організував, «вперше» відкрив, «вперше» пропонував, «вперше» створив…

У Чугуєво-Бабчанському фаховому лісовому коледжі пам’ятають і поважають свого  знаменитого випускника. На його честь встановлена меморіальна дошка перед входом до навчального корпусу коледжу.

Марина Вікторівна Прокопенко,
Завідувачка музеєм історії 
Чугуєво-Бабчанського лісового коледжу