01
лип
лип
Безбар’єрність — це коли тебе не запитують, чи зможеш, а просто кажуть: «Спробуй»
І створюють необхідні умови. Так було у Василя Ковбара, коли він прийшов працювати в Малинське лісництво Березнівського надлісництва ДП "Ліси України"
Молодий фахівець, тільки після навчання, але професійний і працелюбний. А ще — з мрією, чітко сформульованою: «Хочу, щоб ліси були ще кращими. Щоб у них було комфортно всім — і людям, і птахам, і звірам».
І всі ці слова Василя — не гучні заяви. Його «голос» — у щоденній роботі. У лісових культурах, які він доглядає. У нових посадках, що за кілька років стануть молодими дубовими та сосново-березово-вільховими лісами. У спокійній впевненості: ліс потребує людей, яким не байдуже.
У Василя — вроджена особливість розвитку, що не дозволяє йому значні фізичні навантаження. Але це ніяк не стало перешкодою для професійного шляху. Після навчання у Березнівському лісотехнічному коледжі та Надслучанському інституті він твердо вирішив: працюватиме в лісі — і робитиме це добре.
«Колектив у нас добрий. Я прийшов — і мені одразу підказали, підтримали. Тут не дивляться, чи ти «такий, як усі». Головне — щоб працював на совість». Сьогодні в структурі Поліського офісу ДП «Ліси України» — понад 200 людей з інвалідністю. Вони — рушійна частина команди. Ставлять цілі не лише собі, адже працюють і на керівних посадах.
Бо безбар’єрність — це не про пільги. Це про рівні можливості бути професійними, амбітними та відповідальними.
- Детальніше про даний матеріал за наступним посиланням:
- www.facebook.com/permalink.php