За ініціативи Товариства лісівників України, підтриманою Колегією Державного агентства лісових ресурсів 25 вересня 2018 року відбувся перший етап   IV з’їзду лісівників України.
За всю історію незалежної України з'їзд широкої лісівничої громадськості скликався тричі. Це відбувалося в умовах, коли перед лісовою галуззю поставали серйозні проблеми і питання вибору  подальших шляхів розвитку, що ми бачимо і зараз:  в законодавчих змінах, які приймаються Верховною Радою, які посилюють податковий тиск на лісове господарство, в урядових рішеннях, які приймаються без широкого обговорення по питанню концесії лісів, відсутності фінансування для лісів Півдня і Сходу,  у штучному формуванні  в суспільстві негативної думки про роботу лісівників.
Головною метою  скликання IV з’їду лісівників України є опрацювання спільних рішень за участі фахівців лісового господарства, урядовців, закордонних експертів, інвесторів, представників деревообробного сектору щодо подальшого розвитку та реформування лісового господарства на основі європейських стандартів та досвіду.  
IV з’їд лісівників України покликаний стати  поворотним етапом відродження українського лісівництва, поштовхом до подальшого сталого розвитку лісової галузі країни.
Перший етап з"зду було проведено у місті Києві у Міжнародному виставковому центрі під час проведення Міжнародної виставки «LISDEREVMASH’ 2018».

Співдоповідь Голови товариства лісівників України Юрія Марчука

4 З`їзд лісівників проходить в непростих умовах. На сході України йде війна, гинуть наші хлопці і мирні жителі, мільйони переселенців    залишили домівки, наростає трудова міграція в ЄС. На цьому фоні наші проблеми  сприймаються  як  незначні,  і  оцінюються за принципом: «Покричать і запрацюють». Кому не ліньки, піаряться на проблемах лісу, не розуміючи, що спеціалісти, професіонали своєї справи виховуються десятиліттями. Український ліс бачив війни і революції, був домівкою та ресурсом відновлення країни, але ніколи не був елементом «піар- технологій».  "Політик думає про вибори, державний діяч – про власний народ" (сказав У. Черчіль). Сьогодні політична система будується на критиці всіх і вся, а не на розвитку і досягненнях. І, що ми маємо:

    через падіння ВВП на 1 жителя країна перемістилась на 88 місце в рейтингу ООН;
    недостатня увага розвитку промислового виробництва, випуску продукції з великою додатковою вартістю, призводить до зменшення доходів населення;
    надмірне податкове навантаження;
    щорічно на карті України зникає до 20 сіл;
    не бачать перспективи і масово, по спрощеній процедурі, їдуть на навчання в Польщу наші діти, наші студенти масово влітку збирають ягоди в Німеччині.

    Можна багато чого сказати ще у відповідь критикам, не думаю що в цих проблемах винні лісівники. Але ми замість того щоб розвиватись, щоб думати про перспективи, вимушені виправдовуватись. Так, не має безгрішних, і в лісовій сім`ї не без  «виродка». Але в цьому залі представники 50 тисячного колективу вимагають поваги до своєї праці. Вимагають поваги до себе і своєї праці десятки тисяч ветеранів, які не працюють, але ліс  -це їх життя.
   25 тисяч лісової охорони, економісти і бухгалтери, працівники лісорозсадників, автотранспорту та цехів переробки, вальники лісу – це той    кістяк    лісового господарства,  який  створює, доглядає і охороняє    ліси, це    і   Ви, шановні делегати З`їзду.  Більше 200 працівників, мають державні нагороди, більше 150 – звання Заслуженого працівника лісового господарства. Більше 1000 чоловік воювали в зоні АТО – близько 200 нагороджені бойовими відзнаками. Ми втратили на фронті 15 наших лісових побратимів, 4 загинуло від рук браконьєрів та лісопорушників. Прошу вшанувати їх пам`ять хвилиною мовчання.
   Сьогодні    перед    колективами    стоять    ряд    викликів    і    про    це    вже сьогодні говорили:
1.    Нестабільність    в    прийнятті    Законів,    відсутність    соціального захисту лісової охорони.
2.    Не    вирішене    питання    державної    підтримки    лісового господарства.
3.    Одне із найбільших в Європі податкових навантажень.
   Накладаються і природні виклики, спричинені змінами клімату та соціальним станом людей в лісових селах, відсутністю робочих місць, що приводить     до     нелегальних рубок, браконьєрства, нелегального видобутку корисних копалин. Можливо, з Києва не видно, як видобуваються безконтрольно природні ресурси на місцях, знищуються лісові масиви.
   Чому в Європі немає нелегальних рубок? Бо вони,  в першу чергу, основний індикатор соціального стану населення на селі, та й крадену деревину нікуди продати. Чи    можливо    вирішити    ці    проблеми    виключно    ввівши  кримінальну відповідальність? Лише частково. Потрібні робочі місця, потрібен розвиток села, потрібна серйозна  державна підтримка.
   Ми вже сьогодні маємо дефіцит на Поліссі і в Карпатах робітників, водіїв, трактористів. Станочник, який в нас отримує 10 тис. грн. зарплати, в Польщі – 25 тис. грн., а в Німеччині – вдвічі більше.
  Зверніть увагу, що готова покинути країну найпродуктивніша частина населення. Таким чином, тільки в Польщі вже працює близько 2 мільйонів українців,  навчається  кілька десятків тисяч студентів, а в сім’ях емігрантів за 2017 р. народилось близько 2 тисяч українських дітей.
  Тому проблеми лісу – це проблеми комплексного розвитку держави, фермерства, малого і середнього бізнесу на селі, глибокої переробки деревини. Нам потрібно відійти від  політичного популізму, фейків і брехні.
Хто тільки не «піариться» на нас. І мабуть для того, щоб зберегти ліси від змін клімату нам потрібно в першу чергу зберегти професійні кадри в лісовому господарстві, при зміні Урядів, політичної та партійної кон’юнктури.  Картинки з інших країн сьогодні видаються за Україну. Лісівники під постійним шквалом критики, бо так хочеться на популізмі в’їхати у Верховну Раду. А куди важче, створювати нові робочі місця і відкривати нові виробництва. Є цілий ряд проблем, ряд яких ми можемо і повинні вирішити, а інші залежать від держави.
За аналізом експертів україно-німецького агрополітичного діалогу, презентованого тиждень тому, основними викликами в галузі є: СЛАЙД 7
  Чомусь прийнято, що якщо, змінити систему управління і підпорядкування то, все в один момент вирішиться.
Проблеми на нашу думку не менш актуальні:
1.    Державне фінансування лісів Півдня і Сходу.
2.    Надмірне податкове навантаження.
3.    Встановлення прав і обов’язків лісової охорони (№8241).
4.    Прийняття Закону про ринок деревини.
5.    Упереджене    формування    негативної    суспільної    думки    про лісівників.
6.    Рівень соціального стану населення – як індикатор нелегальних рубок.
А    ми,    чомусь,    зациклились    виключно    на    підпорядкуванні лісогосподарських підприємств.
Міністерство, агентство, компанія – це організаційні і управлінські  заходи. Подивіться, як виглядає на тлі окремих невеликих країн ЄС  Житомирська область.(СЛАЙД 8)
   Чому ми не хочемо бачити приклади Польщі, Німеччини, де лісів за площею стільки ж, як і в нас, а заготовляють деревини більше? Поляки треті в світі по виробництву меблів. Можливо, акценти не ті?
   А що треба змінити в роботі лісничого чи майстра лісу, які в будь-яку погоду в лісі. Їм потрібен правовий статус, їм потрібен соціальний захист, а не огульна критика (прийміть законопроект 8241, врегулюйте ці питання).
   Хотів би показати на прикладах як ці питання вирішуються а ЄС. В світі діють рамкові конвенції і угоди в межах яких і приймаються рішення щодо розвитку лісового господарства. Є чіткі плани на майбутнє.
   А чи потрібно це у нас? Не має сумніву:
1.    Чи    потрібні    державі    нові ліси – так!
2.    Чи    потрібно    заліснювати еродовані землі – немає сумніву! 3.    Хто це повинен робити – лісівники!
4.    А за які кошти?
5.    І на цьому всі наші програми закінчились. А, що є у нас? Чи має Україна ресурси деревини?
   Тому         тепер    про переробку деревини. Людина в житті, в квартирі, в будівництві залежить від деревини.
Гуцули    говорять    – людина живе від дерева – до дерева, від колиски – до домовини.
   Деревина – це єдиний відновлювальний ресурс, який ми маємо. Не нафта, не пісок і не граніт і, навіть не бурштин – а деревина. Сьогодні на виставці сотні фірм з різних куточків світу демонструють своє обладнання.
   Чи є в нас можливість розвивати переробку – є! І перспектива її ефективна в розвитку приватної власності на селі, здешевленні послуг і державному протекціонізмі в сфері кредитів, тарифів, проектів підключень. Не дивлячись на різні географічні умови ресурс в нас є. Основне глибока переробка, а для цього потрібне обладнання яке є на виставці. Головне за що його купити, і ось тут роль держави стає головною.
   Це те, що вкрай потрібно країні, це робочі місця, це майбутня українська продукція, це податки. Чи потрібно країну робити виключно екологічною зоною,   чи   потрібно   розвивати переробку? Не має сумніву що і те і інше надважливе, треба знайти баланс у використанні, в екологічних технологіях і в заповіданні.
  Чи потрібен Україні власний папір, чи ми підтримуємо виробників із Скандинавії, які його випускають з деревини. Це тільки один приклад, який говорить про необхідність стратегії переробки і використання деревини в державі в загальному контексті промислової політики, в податкових пільгах преференціях. Таке збалансоване планування потрібне, інакше в нас на ринку будуть польські меблі, а ми окрім напівфабрикатів нічого не зробимо.
   Друга і не менш важлива складова цієї медалі – це екологія. І це не тільки заповідання, це екологічні технології, це збереження полезахисних смуг – це захисні ліси на Півдні які впливають на урожай, затримують ерозію. А чи підтримуються державою ці напрямки, чи може фінансуються – ні.
  Подивимось на проект бюджету. Є ріст мінімальної зарплати; можна позаздрити Мінекології та МінАПК, де кошти    з    бюджету вимірюються мільярдами.
   А тепер, що отримує Держлісагентство.  Чесно, я вже не  знаю до кого звертатись, є Указ Президента, є маса звернень від Товариства, Громадської Ради, Народних  депутатів до Уряду. А все закінчилось тим,     що     ці     звернення повернуті в економічне управління агентства яке, щось повинно відповідати. Так, це управління разом з В.Н. Бондарем ходить по всіх інстанціях і просить щоб почули проблеми і повірте не тільки лісівників, а і переробників деревини. Надія тепер на Верховну Раду.
     Можливо хтось не помітив, але це тільки сліпий, що клімат різко міняється.
  Україна при таких змінах може втратити основні лісові види (сосну, дуб, березу).
Нам потрібні серйозні наукові дослідження змін клімату і, відповідно, фінансування.
Ще трохи і при таких змінах Степ буде в Житомирі, а кожне дерево на Півдні на вагу золота. А чи буде при таких підходах кому працювати в цих лісах – сумніваюсь. І повірте ми не чекали на вирішення проблеми. Сьогодні лісівники всієї країни перераховують одноденну зарплату лісівникам Півдня. Ми не чекали рішення, а підготували Проекти Законів про створення фонду фінансування лісового господарства. Ці пропозиції є в Указі Президента, залишилось їх прийняти.
  Сьогодні в залі народні депутати. Ви остання надія. Ми чули обіцянку при прийнятті бюджету на 2018 рік про 500 млн. грн. на лісове господарство. Сьогодні кінець вересня і нуль.
На Півдні втрачаємо кадри, пустують лісорозсадники. Коли вся Європа дотує відтворення лісів і лісорозведення – ми це питання загнали в зону екологічного і соціального конфлікту. Навіть в теперішніх умовах для держави повинно бути надважливим стабільність в прифронтових областях. А ліс там – це теж робочі місця.
   Хочу підтримати пропозиції В.Н. Бондаря про необхідність розробки і прийняття Національної лісової політики, яка повинна консолідувати суспільство навколо лісових проблем, а не вносити дисонанс і конфлікт як вийшло з місцевими громадами при оподаткуванні лісових земель. Ідея для гірських сіл зрозуміла, а підходи як завжди.
   Можливо, автори поправки які стикнули лісгоспи, а в окремих на території до 70 сільрад, з місцевими громадами, не знають, що пшениця родить щороку і щороку сіється. А ліс посаджений до 40 років, окрім кисню і грибів, нічого не дає. А заповідники, а лісові розсадники?  То  що,  їх  корчувати  і  вирощувати  сою?  Можливо,  автори не знають про незаконне використання земель запасу, про місцеві копалини, пісок, глина, бурштин, граніт і, що податки з них теж повинні бути в громаді, як і використання водних ресурсів. І так, доля лісової ренти в загальній долі природної  вже  65-70  %,  власності, а ліс державний. І тут можна пропонувати що завгодно.
    Для прикладу, сплата лісової ренти. Вона на 2019 рік буде індексована на 19,3 % і складе 1 млрд 100 млн. грн. І ми готові ініціювати, щоб ці гроші зайшли в місцеві громади. А давайте додамо зверху ще 300 грн. з 1 га податку на лісові землі, та податок на прибуток, дивіденти, ПДВ, ЄСВ – це буде 60 % в теперішній собівартості. Мінімум в 2-3 рази підніметься ціна на деревину і дрова для тих же сільрад.
  Хтось думав коли заклав цей конфлікт. Питання не в тому хто і як заплатить. Питання в тому, що 200 підприємств стануть і нічого не зможуть зробити з 01.10.2018 р. Дякуємо податковому комітету за розуміння. Хотілось би щоб нас почули і в Мінфіні, як куратору ДНС. Ніколи в селі ми не міняли земельний податок посеред сезону.
   Ми хочемо попередити всіх, що цей підхід – це не тільки        конфлікт    з сільрадами,    а    й    зупинка ряду підприємств. Чи  готові нести автори цю відповідальність.  Думаю,  лісівники мають право на політичну оцінку таких ініціатив в 2019 році. Ми звертаємось до народних депутатів України з вимогою відмінити цей податок, віддати сільрадам всю лісову ренту та прийняти пакет Законів про Фонд фінансування лісового господарства.
Це можливо врегулювати через зміни до Бюджетного і Податкового Кодексів України, але до цього треба прожити жовтень. Тому, прохання до Уряду врегулювати терміново це питання.
Не може ціла галузь, – а це не тільки Держлісагентство, це всі ліси України – залежати від таких помилок. Це розуміє бізнес, це розуміють Голови ОДА і Обласні Ради, залишилось лише щоб нас почули. Сьогодні  у  нас  народні  депутати,  засоби    масової  інформації. Звертаємось до Вас за підтримкою.
   За людське життя ліс не виростити, його можна посадити і зібрати урожай який ростили наші попередники. Цей процес не може бути розірваний ніким без шкоди для людини і для держави. Сподіваюсь, що всі це розуміють.
І на останок, що потрібно нам:
1.    Стабільність і прогнозованість податкової бази.
2.    Підтримка державою лісів Півдня і Сходу.
3.    Розуміння, що ліси є надважливим кластером в якому об’єднані по життю лісівники, деревообробники, мисливці та всі сільські громади. І не важливо хто тут головний. Важливо, що цей комплекс дає роботу і створює умови для життя всім. Але при одній умові – всі рівні серед рівних. Завжди знайдеться бажаючий ділити ресурси, а ось вирощувати ліс бажаючих мало, але це наше життя і наша робота.
4.    Ліси мають надважливе значення в суспільних відносинах і, ми повинні розуміти, що завжди будемо центром громадської критики, але ми за справедливу критику. Лікар – лікує, вчитель – вчить, лісівник – вирощує ліс і охороняє. Тому, що за одне людське життя його виростити неможливо. І десять мільйонів гектарів лісів в Україні створено саме лісівниками.

Шановні колеги! Делегати і гості з’їзду!

Необхідність проведення з’їзду лісівників України саме в цей час обумовлена не тільки  складною ситуацією в якій опинилася лісова галузь, а перш за все, нагальною потребою змін, необхідністю перегляду самого ставлення до лісового господарства, підтримки його подальшого розвитку.
Нажаль, протягом останніх років в суспільстві свідомо, з досить неоднозначною, на моє переконання, метою, формується враження про неефективність і навіть протиправність ведення лісового господарства в країні.
Цифри і факти свідчать зовсім про інше.
Незважаючи економічну скруту та інші негаразди, лісове господарство України продовжує демонструвати певну стабільність і  позитивні тенденції.
Як видно з діаграми,обсяги реалізації продукції мають  постійне зростання і в поточному році збільшаться майже вдвічі в порівняні до 2013 року, коли ще не було на нашій землі російської агресії. Так, справедливості ради необхідно визнати, що таке зростання дещо пов’язане з курсовою різницею, але воно є, і на відміну від інших галузей економіки, прогресує.
Переконливим фактором є вагомий внесок лісової галузі до бюджетів усіх рівнів. Лише за 6 місяців 2018 року підприємства галузі сплатили сума сплачених податків перевищить 4,5 мільярди гривень, при цьому надходження коштів до місцевих бюджетів у 2016 році вперше перевищили мільярдний рубіж, а у 2018 очікується на рівні 1,6  мільярдів гривень.
На сьогодні кожне третє лісогосподарське підприємство має районоутворююче значення і є потужним, стабілізуючим чинником розвитку територіальних громад, перш за все, в регіонах українського Полісся та Карпат.
Ми вдячні головам обласних державних адміністрацій, які відгукнулися на запрошення і приймають участь в роботі нашого з’їзду та дуже цінуємо ту підтримку, яку лісівники отримують в областях, на місцевому рівні по широкому колу лісівничих питань:
- від збереження лісгоспів, як самостійної виробничої одиниці  до підтримки щодо недоцільності передачі лісів у концесію;
    - від запобігання масовому всиханню соснових насаджень  до виділення коштів з обласних бюджетів на ведення лісового господарства в степовій зоні країни; 
    - від сприяння лісорозведенню шляхом виділення нових земель під заліснення до справедливої оцінки повсякденної роботи лісівників.
Ця повсякденна робота кропітка і не завжди помітна.
З поширенням, при чому в арифметичній прогресії, звинувачень лісівників у вирубці і знищенні лісів,поза увагою як урядовців, так і громадськості залишається їх щоденна робота по відновленню та захисту лісів, по залісненню тих же вирубок, по цілому комплексу природоохоронних та екологічних заходів, якіздійснюються в лісовому господарстві.
Досить проаналізувати співвідношення площі рубок головного користування та суцільних санітарних рубок з обсягами їх заліснення. Свіжі вирубки заліснюються не пізніше наступного року після здійснення рубки, а, якщо дозволяють агротехнічні та погодні умови то і в той же рік.
Тобто, про яке знищення лісів в загальнодержавному масштабі йде мова…
Як видно з діаграми, досить скромні показники створення нових лісів у 2 тисячі гектарів на рік, пов’язані не з бажанням чи не бажанням лісівників садити ліси, а з відсутністю як виділених земель під заліснення так і відповідного фінансування.
В галузі створене потужне, індустріалізоване насінництво, впроваджуються технології посадки лісу з закритою кореневою системою, здійснюються системі заходи по контролю приживлюваності лісових культур та по формуванню молодняків. Хочу окремо відзначити досвід Львівського ОУЛМГ. Не зважаючи на існуючі проблеми цього року вони змогли налагодити співпрацю з лісівниками Латвійської Республіки та впроваджують нові технології щодо вирощування посадкового матеріалу із закритою кореневою системою!
Не маючи бюджетного фінансування лісогосподарські підприємства тільки за перше півріччя цього року спрямували понад 2,8 мільярди гривень з власних коштів на ведення лісового господарства. Грошові вкладення на 1 гектар в порівнянні до 2017 року зросли на 36,4 %. В той же час відірвавши кошти від зарплат працівників лісоресурсних областей, і за їх згодою майже 70 мільйонів гривень направлено як допомогу на Південь і Схід.
В лісовому господарстві України є здобутки і здобутки вагомі, якими по праву і по совісті можливо пишатися.
Як утримати і розвинути цей позитив. Як протистояти чисельним викликам та нападкам, в якому напрямку рухатись далі. Відповідь повинен дати сьогоднішній з’їзд.
     
Шановні колеги!
Напередодні ми проаналізували сильні, слабкі сторони вітчизняного лісівництва, його можливості та загрози, зробили, як практикують аналітики «SWOT-аналіз», тобто концентровану характеристику стану речей.
В такому структурованому, спресованому вигляді, це спонукає до серйозних роздумів та висновків. І, якщо сильні та слабкі сторони в певній мірі відомі, то саме про загрози і можливості необхідно сьогодні вести розмову на з’їзді.
При цьому, важливо «не заговорити»,  не потопити це в купі планів заходів, дорожніх карт, та окремих законопроектів, а реально опрацювати цілий комплекс практичних дій.
Основою цього повинна стати розробка та прийняття національної лісової політики в вигляді добре продуманої, збалансованої та самодостатньої політичної і законодавчої платформи.
Необхідно розуміти лісову політику, як глобальний інструмент міжнародного і національного права, як постійно зростаючий, за значенням, засіб координації дій і, перш за все, в вирішенні планетарної проблеми збереження і відтворення лісів в умовах мінливого клімату.
Сьогодні охорона, відновлення і використання природних ресурсів лісів та збалансоване управління ними є завданням не лише національного рівня, а потребує значної міждержавної координації.
З огляду на економію часу основні завдання міжнародної лісової політики виведені на екран.
Погодьтесь, усі вони відповідають інтересам вітчизняного лісового господарства.
Прийняття ж відповідних рішень міжнародними організаціями та процесами прискорює необхідність розробки та формування єдиної національної лісової політики  що, в наших умовах, є більш ніж актуальним.
Безумовно такий документ потребує законодавчого врегулювання на рівні Кабінету Міністрів України або Верховної ради України. Його основна мета - визначити загальний план дій, певний набір правил для прийняття рішень на тривалий період часу.
Це дозволить знайти узгоджені підходи до системи лісоуправління територіальними та державними органами, забезпечить врегулювання підходів до кількості та якості заповідних територій, режиму та інтенсивності користувань лісовими ресурсами.
На сучасному етапі при напрацюванні національної лісової політики необхідно враховано багато чинників. Перелік їх на екрані.
Згоден, перелік далеко не повний, в процесі роботи він суттєво поповниться, але вже зараз необхідно визначити основні пріоритети лісової політики, які дозволять знайти консенсус і механізм її прийняття.
Так, святими для лісівників були і будуть пріоритетні, фундаментальні питання щодо збільшення площі лісів, збереження біорізноманіття в лісах, ведення лісового господарства на базі екологічно орієнтованого лісівництва.
Ми завжди будемо відстоювати розширення відтворення лісів, раціональне і комплексне використання економічних і екологічних функцій лісу.
Є розуміння необхідності більш дієвого моніторингу за станом лісів, охорони їх від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, підвищення життєздатності лісових екосистем та сприяння ефективному виконанню лісами захисних функцій в умовах зміни клімату.
Маємо проблеми з забезпечення стабільного попиту на деревину, збільшенням її глибокої переробки, залишається невизначеним питання збуту дров’яної сировини в зв’язку з критичним санітарним станом соснових лісів та інсинуаціями навколо експорту дров.
Попри дискусійне ставлення різних зацікавлених сторін у питанні наявності деревообробних підрозділів в системі Держлісагентства, я хочу сказати, що сьогодні у зв’язку з проблемою збуту деревини, наявність деревообробних підрозділів у складі лісогосподарських підприємств нас рятує, це є нашим плюсом. Окрім цього, Україна повинна підтримати глибоку переробку деревини.
Ми рішуче налаштовані на перехід до поступово-вибіркових принципів лісокористування, на поширення стимулювання природного поновлення лісів. Відповідні дорожні карти вже розроблені науковцями.
Думаю, в своїх виступах делегати з’їзду широко окреслять та деталізують ці та інші пріоритетні напрямки лісової політики.

Тому, дозвольте загострити увагу на тих пріоритетах, без яких усі наші наміри залишаться не реалізованими.
По перше. Це вирішення питання фінансового забезпечення ведення лісового господарства в різних географічних зонах, сприяння довгостроковим інвестиціям в лісове господарство.
По друге. Забезпечення стабільності лісового, податкового і природоохоронного законодавства на довгостроковий період. Особливо це стосується термінового вирішення питання оподаткування земельним податком лісових земель.
По третє. Вдосконалення лісоуправління та зміна ставлення суспільства, громадськості, можновладних, урядових структур до представників лісівничих професій, до самого лісового господарства, як до соціально важливого сектору економіки, що робить надзвичайно важливу і корисну справу.
Звісно, багато що в цьому залежить від нас самих, але…
Відсутність протягом трьох останніх років фінансування лісового господарства фактично призвело до втрат професійних кадрів на півдні і сході країни, деградації систем лісовпорядкування та ефективного захисту лісів, до неможливості запровадження новітніх технологій та оновлення застарілої техніки та засобів виробництва. 

Лісове господарство, покинуте державою напризволяще саме з цими ризиками не впорається.
Декілька акцентів. 
Проблема всихання лісів відома. Де її тільки не обговорювали і за участі депутатів Верховної Ради і без них, навіть на рівні Президента країни.
Прогноз дуже невтішний, а відчутних зрушень немає.
Головна перепона - за діючими санітарними правилами провести у загиблих насадженнях суцільну санітарну рубку, а це єдиний вихід, підтверджений вітчизняними і закордонними науковцями, в українських реаліях, дуже і дуже не просто.
Необхідно організувати комплексне обстеження із залученням спеціальної комісії, а в осередках псевдо-екологічної активності та розігрітого невдоволення рубками лісу, і громадські обговорення.
Втрачається значний час на узгодження та документальне оформлення. Тим часом короїд розвивається і заселяє нові дерева, які потім масово всихають.
Методи боротьби з цим явищем наших закордонних колег відображені на екрані.
Українські лісівники мають право проводити суцільну санітарну рубку на ділянці, де повнота живих дерев становить менше 0,1. Тобто оперативне вилучення нещодавно заселених шкідниками дерев за чинним законодавством є неможливим.
Втрата сосни як головної деревної породи лісів може завдати Україні значних економічних збитків, які в майбутньому  сягнуть десятків мільярдів гривень.
Лісівники б’ють на сполох, чи почує хтось ці вигуки, волаючих в пустелі… Питання відкрите.
 В контексті всихання насаджень, а це на хвилинку тільки за даними попередніх обстежень біля 400 тисяч гектарів, важко втриматися, щоб не зачепити звинувачення лісівників в контрабанді лісу.
Звинувачення надуманого і доволі образливого.
Річ у тім, що при розробці сухостійних насаджень левова частина стовбуру йде на дрова, які, і особливо соснові, поки-що просто нікуди дівати.
Досить подивитися на дані щодо накопичення дров на складах.
Лісгоспи, підпорядковані Держлісагентству, дотримуються мораторію і експортують виключно дозволену до вивозу дров’яну сировину довжиною до 2 м, заробляючи валюту, так необхідну державі. Звісно, за відомим висловом «хто безгрішний хай перший кине в мене камінь» не варто стверджувати це однозначно, але навіть можливі порушення ні в якій мірі не можуть мати ні масштабних ознак, ні відчутної шкоди.
Доречі, в англійській версії «дослідження», вже згаданої британської неурядової організації сказано, що контрабанда лісу виросла на 1 мільярд євро в порівнянні з минулими роками.
Завважте, що вся економіка лісогосподарських підприємств Держлісагентства за рік становить близько 15-17 мільярдів гривень - це півмільярда євро. Тобто вся сировина, якби вона була реалізована за кордон, становила б тільки півмільярда євро.
Ви розумієте, наскільки не співставні речі?
Важко з’ясувати скільки деревини вивезено через кордон?
Це ж не голка в сіні, не контрабанда сигарет.
Звинувачення в контрабанді зачепило не тільки лісову галузь.
Зараз на митниці  в портах, в терміналах на кордоні накопичено, як видно зі слайду, величезну кількість вантажів з пиломатеріалами які ретельно перевіряються, вимірюються міліметри, підраховуються, а точніше  фабрикуються збитки.
Результат не важко спрогнозувати, бо не вперше переживаємо подібне. Важливо інше – зриви контрактів, втрата валютних надходжень, втрата іміджу країни, яка декларує свободу торгівлі та підтримку підприємництва.
Ще одне вагоме зауваження по цій темі.
В серпні закінчена розробка та розпочато впровадження автоматизованої системи надання сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів. Комп’ютерна програма розроблена на основі даних електронного обліку деревини. Це рішучий крок до забезпечення достовірності та виключення корупційних ризиків, до  незалежного від людського фактору контролю експорту до якого підключені в он-лайн режимі і митні органи.
Постає питання, що ще треба для доказів. Чому лісівник робиться без вини винуватим? Чому держава нам не довіряє?
В любому ділі, і не лише в лісовому господарстві, тільки опираючись на професіоналізм, на довіру людям з фаховим знаннями та досвідом можливо досягти результатів.    
Прошу в цьому питанні підтримки у делегатів з’їзду, у лісівничої громади, у урядовців та народних депутатів.
Задайте собі питання, чому Європа не знає самовільних рубок – бо там з вкраденим лісом нічого не зробиш, не переробиш і не продаш. В Україні ситуація інакша. У нас відсутня повна інформація щодо заготівлі та збуту деревини в усіх лісах, тому що система електронного обліку не діє в 27% лісів, які не підпорядковані Держлісагентству. Крім того в Україні працює велика кількість незаконних, або пилорам сумнівного походження, що заохочує населення вдаватися до протиправних дій та незаконних рубок. За оцінками БРДО в Україні їх налічується 12 тисяч.
Далі хочу зупинитись на питаннях подальшого розвитку.
Сьогодні на з’їзді присутні лісничі, помічники лісничих, майстри лісу, інженери лісового господарства - професіонали, практики, про яких в титрах пишуть - «головні ролі та виконавці».
Тому, за глобальними роздумами щодо лісової політики і  стратегії, при визначенні практичних напрямків і дій, слід першочергово врахувати думку тих, від кого, за великим рахунком, залежить успіх реальної, повсякденної роботи в лісі.  
Нам необхідно підняти і законодавчо закріпити статус лісничого. Необхідно спростити та очистити від паперової тяганини не тільки звітність, а й технологічні, виробничі процеси, на рівні лісництва, лісгоспу.
Досить переглянути перелік документів, які необхідно заповнити щоб провести лісозаготівельні роботи тільки на одній лісовій ділянці. Додайте до цього аналогічний лісокультурний, лісозахисний, протипожежний пакет і стане зрозуміло, чому за паперами ми все частіше не бачимо лісу.
 Все це має місце під час запровадження в усьому світі гео-інформаційних технологій та суцільної автоматизації усіх процесів - від обліку до прийняття управлінських рішень.
Все це відбувається на тлі безкінечних перевірок, коли кожен з папірців, які Ви бачите на екрані вимагається для перегляду та перевірки. І спробуй не надати…
За цим, не досить значущим, на перший погляд, прикладом криються суттєві проблеми.
І якщо стан запровадження ГІС-технологій нарівні лісництва можливо якось зрозуміти, то постає питання, чому в самій елітній за складом фахівців проектної організації галузі Укрдержліспроекті гео-інформаційні системи в польових умовах використовує лише один таксатор на всі 5 лісовпорядних експедицій. Правда,  норми з таксації він виконує на 200 %.
Коментарі, я к то кажуть, зайві.
«Лісовпорядкування без лісоуправління - мертве, а лісоуправління без лісовпорядкування - сліпе», саме так визначав важливість цих понять корифей лісівничої науки,член-кореспондент академії наук України з 1927 р., професор Орлов. 
Прикро, але зараз лісовпорядкування через відсутність того ж фінансування та недолугі кадрові призначення знаходиться в реанімації, а управління галуззю потребує зрячих поводирів.
Сьогодні, наш громадський та професійний обов’язок полягає в протидії безапеляційному ігноруванні науково - обґрунтованих і доведених практикою принципів та форм управління лісами і лісовим господарством країни.
Щоб не гаяти часу, ми спробували висвітлити на екрані ідеї та пропозиції, щодо управління лісами, які в останні роки набувають поширення з «легкої руки» доморощених екологів та завзятих активістів. Нажаль, майже усі вони мають дилетантське забарвлення та ознаки популізму.
В суспільстві, з чиєїсь, дуже підступної волі, насаджується поверхневе тлумачення ведення господарювання в лісі, як досить простої справи. Мовляв, що складного, не інформатика і не авіабудування.
На  мою думку, є безліч способів управління лісами і кращий з них - доручити цю справу лісівникам.
Лісоуправління має досить складну, головну особливість. На відміну від аграрного сектору, де врожай збирають щорічно після завершення вегетативного періоду, ми маємо тривалий період (80-100 років)вирощування та набуття стиглості лісових насаджень.
Це вимагає лісовпорядного обліку інауково-обґрунтованого нормування користування ресурсами та послугами лісу. Саме на цій основі будується планування і організація невиснажливого лісокористування, перш за все, при здійсненні лісозаготівлі з подальшим відновленням зрубів.
Вимушений навести ці прописні істини, оскільки є досить багато людей, які вважають що ліс рубають де заманеться, а  в степовій зоні він росте сам собою.
Важливим кроком в досягненні збалансованого ведення лісового господарства є побудова прозорого ринку деревини, орієнтованого на невиснажливе, раціональне лісокористування та стимулювання поглибленої переробки деревини.
Теж прописна істина.
Так, але в цьому питанні є досить важкі для подолання перепони та виклики. Вони на слайді.
Звертаючись сьогодні до представників деревопереробної галузі, вважаю необхідним наголосити, що подолати ці перепони ми можемо тільки разом, консолідуючи зусилля на користь перспективі, навіть всупереч миттєвим,власним інтересам.
Якісна та орієнтована на кінцевий продукт переробка деревини потребує приватної ініціативи, чутливого реагування на потреби ринку.
Нажаль, поглиблена переробка деревини в країні на сьогодні має  скоріше виключний, ексклюзивний характер.
 В загальному масштабі переробка деревини зводиться до розпилу кругляка на дошку, чорнову заготовку чи брус з подальшим експортом сировинного напівфабрикату.
Тут, і мабуть в єдиному, мають рацію  експерти з британської неурядової організація…
Висновок напрошується сам собою – мораторій на експорт лісоматеріалів у значній мірі не вплинув на сировинний характер економіки і сприяв швидше за все банальному перерозподілу доходів, ніж раціональному та ефективному використанню деревинних ресурсів.
 Основним документом, який дозволяє врегулювати частину цих проблем є Указ Президента України №381/2017 від 21 листопада 2017 року.  Базовими позиціями Указу є внесення Кабінетом Міністрів України у Верховну раду України низки законопроектів.
Це перший, за останні роки, крок на  зустріч лісовій галузі, реальна спроба зрозуміти і вирішити наші проблеми.
Через 2 місяці мине рік з дня прийняття цього важливого для лісівників документу, але відчутних зрушень, окрім чергової, масштабної перевірки лісгоспів, поки-що не спостерігається.
Шукати крайніх поміж трьох сосен, звісно, простіше…
На сьогодні, найбільш очікуваним лісівниками кроком є прийняття, першочергового для виживання галузі, законопроекту щодо створення державного фонду розвитку лісового господарства з визначенням джерел його наповнення.
Функціонування лісового фонду, як незалежного фінансового інструменту, дозволяє фактично врятувати  лісівництво на півдні та сході країни, здійснити реанімацію лісівничої науки і освіти,забезпечити безкомпромісну достовірність лісовпорядкування, залучити кошти інвесторів і міжнародних організацій.
Ми в котрий раз наводимо приклад Польщі, де діяльність подібного фонду має багаторічні позитивні результати.
Що заважає використати досвід сусідів…
Створення фонду потребує потужної суспільної та політичної підтримки, і особливо в подоланні цього вето.
У ситуації, що склалася, особливої ваги набуває саме прийняття політичних рішень і ми дуже сподіваємось, що народні депутати, урядовці, представники міністерств та відомств, які  погодилися взяти участь у роботі сьогоднішнього з’їзду  поділяють стурбованість лісівників, а ті, які мають сумніви чи інші переконання по завершенню з’їзду перейдуть до табору наших прихильників. В будь-якому випадку, прийміть нашу вдячність. Просимо вашої підтримку і питанні скасування земельного податку на лісові землі.
Якщо ми спільно не будемо формувати політику збереження, відновлення, відтворення лісів, це призведе до занепаду лісового господарства.
Задекларований окремими силами рух до приватизації лісів, до створення єдиної компанії, до передачі лісового господарства у концесію - це рух, який в кінцевому своєму варіанті означає знищення українських лісів.
Це думка не тільки моя, це думка фахівців галузі, науковців, представників об’єднаних територіальних громад. Проти висловивились і одностайно учасники національного діалогу з питань реформування лісової галузі, який  був проведений Держлісагентством 5 липня цього року за сприяння Європейської економічної комісії ООН та ФАО. Сподіваюсь її  підтримають делегати та учасники з’їзду.
Кілька слів щодо наслідків створення єдиного суб’єкта господарювання у лісовому господарстві.
Згруповані застереження щодо цього управлінському заходу, як перехідного етапу до приватизації лісів, наведені на слайді.
Додам тільки, що у Словенії, Литві чи Австрії існування єдиної компанії є цілком можливим у наслідок невеликої – до 20% частки державних лісів. В Україні ж діє 381 лісогосподарське підприємство і за умов стовідсоткової державної власності на ліси приватизувати їх простіше, «схлопнувши», як казав класик в одне. Ми дуже вдячні, що проти цього хибного рішення виступили депутати місцевого й загальнодержавного рівня.
Вдячні президенту країни за підтримку в цьому питанні.
Підсумовуючи, вважаю за потрібне зробити наступні висновки і узагальнення.
Перше. Опрацювання і прийняття Лісової політики України повинно базуватись на досвіді розвинутих зарубіжних країн з урахуванням реалій лісового комплексу, місцевого самоврядування і держави.
Друге. Відсутність в Україні документально та законодавчо зафіксованої лісової політики в системі інституційного будівництва лісової галузі  спонукає до прийняття нестандартних і невідкладних рішень щодо стабілізації екологічних, економічних і соціальних проблем у лісовому секторі і суспільстві в цілому, які, на цей час в основному носять фрагментарний характер.
Ось далеко не повний перелік законопроектів та постанов, які знаходилися і знаходяться на розгляді в Верховній Раді та Кабінеті Міністрів України.
Але це лише часткове вирішення нагальних проблем лісового господарства, для подолання ситуації, що склалась, потрібен системний підхід та політична воля.
 Тут доречно навести вислів засновника фейлетонного жанру  Людвіга Берне -  «Якщо б природа мала стільки законів, як держава, то й сам Господь не в змозі був би керувати нею». Влучно і по ділу.
Лад може навести прийняттям Закону про національну лісову політику, який би визначав бачення держави щодо основоположних, пов’язаних з лісом питань, як на національному, так і на регіональному рівнях.
Такий документ дійсно потрібен, але ми розуміємо, що, враховуючи всеохоплюючий характер та необхідність врахування думки всіх зацікавлених сторін, його розробка вимагатиме певного періоду часу.
Вихід - в  застосування перехідних моделей з поетапною апробацією на практиці, з подальшим усвідомленням та виправленням можливих помилок. 
З цього приводу маю нагоду запропонувати на розгляд з’їздові наступні практичні, а не теоретичні дії, від яких вже всі відверто втомилися.
На протязі одного року реалізуємо структурно-організаційну та функціональну перебудову ведення лісового господарства по наступних ключових  напрямках: 
- розмежування функцій контролю за дотриманням лісового законодавства від господарської діяльності та користування лісовими ресурсами шляхом реформування системи державної лісової охорони;
- самоокупність та самофінансування лісової галузі за умов створення фонду розвитку лісового господарства та вирішення проблеми подвійного оподаткування лісової галузі.
- запровадження прозорого ринку деревини, орієнтованого на стимулювання поглибленої переробки та забезпечення ефективного використання лісових ресурсів.
- проведення національної інвентаризації лісів.
Останні 3 роки Держлісагентство активно виступає з ініціативою запровадження в Україні національної інвентаризації лісів, яка б вирішила раз і назавжди спекуляцію у суспільстві щодо надмірної вирубки лісів. Держлісагентством із допомогою фахівців з Німеччини підготовлені проекти всіх необхідних нормативно-правових документів, але ми до цього часу не впевнені, що зможемо розпочати польові роботи у 2019 році, оскільки проектом бюджету такі роботи знову не передбачені.
Після виконання вищезазначених заходів, узагальнюємо результати і надаємо пропозиції про внесення змін до відповідних нормативно-правових актів, гармонізації їх з законодавством ЕС та розпочинаємо процес розробки  національної лісової політики із залученням всіх зацікавлених сторін.
Тобто пропонується узаконити реальні обставини з урахуванням мінливості сьогодення та ясного бачення перспектив, а не придумувати закони та нормативи, підганяючи під них реальність.
Зазначені дії в повній мірі відповідають успішному досвіду розвитку лісового господарства в країнах Східної Європи, які стали повноправними членами ЄС, зокрема Польщі, Литви, Словаччини, Хорватії та рекомендаціям європейських експертів.   
Концептуально це можливо. В протилежному випадку усе, і надовго залишиться без змін.
І на закінчення приведу слова нашого Великого українця Михайла Сергійовича Грушевський:«Добре робити історію важливіше, ніж гарно писати її».
Сьогодні в цьому залі пишеться новітня історія українського лісівництва, давайте по завершенню з’їзду розпочнемо її здійснювати, не на папері, а на ділі.

     Дякую за увагу.

   Я глибоко переконаний, що люди, які зібралися в цій залі, свідомі того, що ми мусимо допомогти лісовій галузі. Ми свідомі того, що нам треба, як кажуть, зупинити це падіння. І глибоко переконаний, що знаю думку всіх народних депутатів, які тут сьогодні присутні. Що тут зібралися саме ті, хто має таку точку зору. Тому що ми не один раз у нашому університеті збирали людей, де дискутували на різні теми і говорили про те, що нам «болить»

   Я глибоко переконаний, що люди, які зібралися в цій залі, свідомі того, що ми мусимо допомогти лісовій галузі. Ми свідомі того, що нам треба, як кажуть, зупинити це падіння. І глибоко переконаний, що знаю думку всіх народних депутатів, які тут сьогодні присутні. Що тут зібралися саме ті, хто має таку точку зору. Тому що ми не один раз у нашому університеті збирали людей, де дискутували на різні теми і говорили про те, що нам «болить».
   Я хочу сказати, що наш університет досить серйозно опікується проблемою підготовки кадрів для лісової галузі. Вона є надзвичайно важливою. Ми маємо понад 200-річну історію підготовки таких кадрів. І наш Інститут лісового і садово-паркового господарства, який є у складі університету, – провідний. Ми витратили десятки мільйонів гривень за рахунок спонсорства, і власних, і державних… на зміцнення матеріально-технічної бази цього інституту. Серйозні зрушення нині проходять на Боярській лісодослідній станції, де ми застосовуємо та підсилюємо наукову складову.
  Для того, щоб дати відповіді на ті питання, які тут пролунали, я б сьогодні хотів сказати, що є проблеми. Скажу тільки щодо минулого року. У 2017 році державне замовлення становило на лісогосподарські спеціальності на перший курс аж 193 місця на всю Україну! А найелементарніші розрахунки показують, що потреба десь на рівні 700-800 осіб. І коли ми з колегами з Міністерства освіти і науки України говорили, то бачу, що вони не зовсім розуміють значення цієї справи. Тому що на контракт на лісове господарство в цьому році пішла аж 71 особа.
  Дуже правильне рішення було про те, щоб заборонили вивіз лісу. Я підтримую. Але, який був наступний крок нашого уряду після цього? Знаєте який? Вони ж це навіщо робили… для того, щоб поглибити переробку і так далі… Більше 1500 підприємств сьогодні переробляє ліс… А Уряд на наступний рік прибрав спеціальність деревообробні та меблеві технології з переліку спеціальностей і фактично закрив підготовку спеціалістів. І ми 2 роки відновлювали можливість підготовки.
  Але у цьому році спеціальність «Деревообробні та меблеві технології» отримала замовлення 47 осіб. Як так можна розсипати всіх цих людей? Львів, Харків, Херсон, Київ… розсипали, що це за група, де 1 чи 2 особи навчається? І щоб на деревообробку пішли контрактники… приблизно 50 осіб… І всього в Україні готується 108 деревообробників… Це тоді, коли щодня до нас приходять люди і просять дати якісних фахівців, які б освоювали нові технології, знали Інтернет, знали сучасне програмування для нашої потужної лісової галузі.
  Що ще хотів би запропонувати. Я прочитав документи, зокрема звернення IV з’їзду лісівників. Я пропоную дописати таку формулу, одне речення. Звернутися до Міністерства освіти і науки України, Мінекономіки щодо збільшення державного замовлення перш за все для коледжів… Бо, як казав Юрій Миколайович, 5 тисяч людей не мають базової освіти, а працюють на інженерних посадах… І також для університетів, які готують лісівників у кількості, яка необхідна для галузі.
   І друге – звернутися до уряду, Національної академії наук України, Національної академії аграрних наук України щодо створення за участю практиків спеціальної групи, комісії, яка ініціювала б проведення широких досліджень з метою вироблення шляхів подолання кризи, яка склалася із всиханням лісів, із тими хворобами.., і вироблення конкретних наукових і практичних рекомендацій та виділення на ці цілі коштів.
Я  подивився проект державного бюджету, де на науку буде виділено в наступному році 300 тисяч доларів. Це приблизно утримання сільської школи в Голландії. Що можна сказати… Ми в університеті об’єднуємо зусилля своїх хіміків, агробіологів разом із лісівниками для того, щоб знайти відповіді на ці питання, що постали перед лісовим господарством.
 І на завершення: давайте ще раз підтримаємо те, що ви робите, ви молодці, дякую вам. Це робота з нашими лісгоспами. Ми будемо все робити для того, щоб допомагати нашим дітям і щоб кадровий потенціал ніколи в нас не перервався. А я глибоко переконаний, що лісова галузь буде жити, і виживе, і набере того польоту і стратегії, бо там є такі люди.

   Я хотів би сьогодні на з'їзді лісівників говорити про чисто лісівничі професійні речі, про лісове насінництво, про лісові культури, про технології догляду за лісами, про боротьбу зі шкідниками, про мисливські господарства… Але, на жаль, наша сучасна українська політика примушує нас говорити не про професійні лісівничі речі, а про речі політичні.
    І наші тривоги насправді є небезпідставними. Достатньо проаналізувати прийняті рішення протягом останніх двох років. 7 липня 2017 року Кабінет Міністрів України ухвалює Стратегію приватизації. У цій Стратегії лісове господарство – концесії, і це питання до кінця ще не зняте.
  Пізніше ухвалюється Стратегія реформування лісового господарства без обговорення, кулуарно, але цей ухвалений документ на сьогодні ніхто не скасував. Останній удар – це прийнятий закон про введення оподаткування лісових земель. І тут спадають на думку тільки дві речі: перша – або це усвідомлені дії на знищення лісової галузі з метою довести до приватизації єдиного державного ресурсу, або другий варіант – абсолютний непрофесіоналізм управлінців, які приймають такі рішення. І перше, і друге є вбивчим для лісового господарства.
   …Незважаючи на те, що ситуація є дуже складною, вона не є безнадійною. Ми нині маємо можливість (у тому числі ще раз за рахунок проведення цього з’їзду) вийти на певні рішення в державі, які дозволять розв’язати нагальні проблеми в галузі. Це і сформувати правильну стратегію розвитку лісового господарства, і вирішити питання фінансування лісового господарства, зокрема наших колег Півдня і Сходу України, а також питання оподаткування. Говоримо відверто про оподаткування… Фактично та система оподаткування, яка в нас сьогодні діє, лишилася в Україні з радянських часів. Уже всі наші сусіди мають модернізовані сучасні системи оподаткування, але в нас прийняли таку систему, такий закон про орендні платежі, про лісовий земельний податок, що до нового року, якщо б не було відповідної реакції, то всі лісгоспи України були б банкрутами.
   Ми почули надзвичайно професійну доповідь нашого керівника Володимира Нальковича Бондаря, голови Товариства лісівників України Юрія Марчука. І, на моє переконання, це та база, це ті підходи, з якими ми можемо піти до суспільства і говорити із суспільством. Чому я так вважаю? Тому що сьогодні у нас намагаються ставити воза перед конем. Правильно буде, якщо на державному рівні спочатку сформувати національну лісову політику: ми бачитимемо, куди нам іти і яким має бути лісове господарство в перспективі. І тільки тоді під неї затверджується стратегія розвитку і малюються інституції, які будуть цю стратегію і національну лісову політику реалізовувати.
   У нас же на сьогодні ми спостерігаємо одне бажання: поламати те, що працює, і створити те, що дозволить реалізовувати певні вертикально інтегровані схеми, які приведуть фактично до загибелі лісового господарства. Багато хто виступав із голів обласних адміністрацій. Дійсно, яка ще галузь демонструє таку позитивну динаміку чи щодо сплати податків, чи навіть щодо створення робочих місць. Якщо взяти Львівщину, то кожен четвертий або п’ятий долар чи євро, які отримує область, валютна виручка – це підприємства лісового сектора. І замість того, щоб підтримати й розвивати цей напрямок, навіть у плані експорту дров, ми навпаки – це забороняємо.
   Водночас ідемо з протягнутою рукою до Міжнародного валютного фонду – «дайте гроші!». То які ми господарі в Україні? Якщо варто тільки підняти те, що лежить під ногами, і наповнити державний бюджет. Для реалізації з висловленого нашими керівниками бачення нам потрібно мати союзників на всіх рівнях. І такими союзниками на сьогодні я бачу Президента України Петра Олексійовича Порошенка, тому що рік тому, коли в Івано-Франківську пройшла відповідна нарада по лісовому господарству, ним був підписаний правильний, на мій погляд і на переконання всіх, указ, який дозволяє вирішувати проблеми лісового господарства.
Інша справа, що він сьогодні не реалізований, але це діючий указ, це нормальна основа для роботи. Нашими союзниками мають стати більшість народних депутатів, частина позитивно налаштованих прийшли сюди, а ті, хто не бачить, не хоче нас почути, уникають діалогу. Але, як показала практика останніх тижнів, якщо збираються трудові колективи і кличуть народного депутата, то він навіть якщо й хоче уникнути розмови, це йому не вдається. Як правило, він змушений іти, і коли розмова фейс до фейсу, око до ока, то відповідно зовсім інша тоді й реакція.
   Ми маємо заручитись критичною масою законотворців, бо, шановні, подобається нам Верховна Рада чи не подобається, але сьогодні рішення щодо лісу приймаються в парламент.
І без критичної маси підтримки ми будемо мати те, що ми маємо на сьогодні. Більшість обласних рад також абсолютно є конструктивно налаштованими. І в той рік, коли стояло питання зупинити стратегію, і зараз щодо земельного податку, зокрема і Львівська обласна рада, ухвалили відповідне рішення щодо звернення до президента, прем’єра, до Верховної Ради з вимогою скасувати і в комплексі переглянути систему оподаткування й фінансування в лісовому господарстві. Також і районні ради… Більшість із них настроєні позитивно, але є, звичайно, й винятки. І тому ті норми, коли лісові податки для державних лісових земель затверджуються місцевими органами самоврядування, є неправильними, тому що в лісгоспі буває таке, що є до сотні місцевих рад на території функціонування лісгоспу. Якщо встановлюють ставку 0,1% – це добре, це не один, і не три, і не п’ять.
   Але, шановні, те, що для франківчан 0,1% добре, то для херсонців – це вбивчо. Тому такого підходу бути не може. Ці речі мають бути зафіксовані у відповідному законі. І щодо державного лісового фонду ставки податків мають визначатися Верховною Радою в Києві, а не на місцях, оскільки як собі депутати місцевих рад захотіли, так і роблять. І що ще важливо. Наші ідеї мають оволодіти масами, ми маємо іти в народ, маємо говорити з людьми. І практика наших розмов із місцевими громадами розпочата ще три роки тому. Повірте, вона є.
   Сьогодні мене переконує те, що ми тоді стали на правильний шлях... Спочатку розмови були дуже важкі, і ми розходилися, як-то кажуть, «на ножах». Але на сьогодні така практика, коли вже минуло три роки, дає свій позитивний ефект... І нам потрібна робота із засобами масової інформації, оскільки вороги лісу не дрімають. І той чорний піар, що ми вчора побачили, щодо псевдолистів, підписаних нашим керівником, це ще одне тому підтвердження. І тому ми маємо проводити дуже потужну роз’яснювальну компанію в засобах масової інформації, в тому числі передбачаючи бюджет для цього в кошторисах видатків державних лісогосподарських підприємств.
   Загалом я хочу сказати, що ці виклики дають нам якийсь шанс, шанс вирішувати проблеми. І тому ті рішення, які сьогодні, я переконаний, ухвалить з’їзд, будуть на це скеровані. Нам тільки треба одне – донести це до тих, хто приймає відповідні урядові та державні рішення, до народних депутатів і до уряду. Ми дуже правильно зробили торік разом із профспілками. Очевидно, що без цього не обійтися й цього року. Нам мають дорогу вказувати не популісти, не політикани, а самі лісівники, тому що ми господарі українського лісу. Ми знаємо, як це робити, і зробимо. Якщо не можуть допомогти, то хай і не заважають.

Дорогі мої лісники!
Скажу відверто: я був категорично проти проведення цього зібрання. Мій аргумент: керівництву галузі нічого сказати лісівникам. Але коли я почув, що на зустріч із працівниками галузі будуть запрошені перші особи держави, я підтримав ідею проведення з’їзду, повіривши, що керівництво держави почує свій народ. Я сподівався, що людям дадуть відповідь на питання: чому цілеспрямовано знищується галузь, чому вже котрий рік поспіль вона взагалі не фінансується, хто дав усім засобам масової інформації команду «ФАС»?
Народу не нав’язали, а вже вбили в голову, що ліс вирізають і в Європу продають. А народ ніяк не второпає, що ніякого зв’язку між рубкою лісу й експортом немає. Якщо взагалі правителі опустять «залізну завісу» (історія це вже знає), то все одно заготівля деревини, тобто збір урожаю, продовжуватиметься.
Чому прем’єр-міністр говорить про недопустимі дії силових органів до підприємств і підприємців і це «його засмучує», а на ділі з обшуками скоро прийдуть і до стропальників? На жаль, сьогодні не прийшов ніхто. Нікому слухати і давати відповідь, їм не потрібні ваші біди.
Не хотів я виступати, коли немає кому слухати, але я зрозумів, що ви набагато ближчі й рідніші мені, аніж влада, що біди ваші та проблеми ваших сімей – це мої біди. Я був з вами в кращі часи, я повинен бути з вами і в часи лихоліття.
Нині галузь залишилася без захисту. І не тільки тому, що більше року немає керівника. Скажу відверто: нехай не буде ніякого керівника, аніж такі керманичі, які були. Це ж треба було додуматися: підтримати ідею ідіотів і відмовитися від державного фінансування. Але це тому, що ви дозволяєте до себе таке відношення.
Ви мене, шановні лісівники, не звинувачуйте, що я мовчу. Скрізь, де можливо, виступав і виступатиму, говорив, що думаю і говоритиму. Не перебуваю ні в якій політичній партії і не виконую ніяких політичних замовлень. Розпочну з претензії до вас. Рік тому, виступаючи на профспілковому зібранні, я говорив: лісівники – не стадо баранів, яких ведуть на страту (нам це нав’язують), а отара овець, яких оточила зграя скажених псів, які рвуть цю отару.
На жаль, за рік, що минув, до псів примкнули шкали, які виривають овець по одній з отари, мотивуючи це тим, що роблять очищення галузі, борються з корупцією. Ні, ви не очищаєте, а зачищаєте лісовий простір від неугодних. І це все проходить під гаслами необхідності проведення реформ.
Не брешіть! Йде просто боротьба за гроші, а не за реальні реформи для людей. Ви просто не можете нажертися! Реформи в лісовому господарстві не можуть проводити злодії та грабіжники. Цитую визначного журналіста сучасності, просто чесну людину Петра Чечелюка: «Нинішня влада стала символом кризи лісової економіки, тут ставиться лише одна мета: цілком віджати тих людей, які плекають і охороняють ліс від ресурсів держави і передати його у вузькі руки осіб, які наближені до певного кола. Відновлюється нове самодержавство з опорою на нових дворян», – кінець цитати.
Так, лісники ще з царських часів були «люди государеві», але було «государство», і був «государ-імператор». У нас після переходу на парламентсько-президентську форму правління незрозуміло, хто ким керує.
Рік тому після наради в Івано-Франківську був виданий Указ Президента України, і, скажемо чесно й об’єктивно, лісники зраділи: толковий був указ. Усі чекали подальших дій. І що? Не виконаний жоден пункт.
Мене мій батько вчив: «Слабых бъют и унижают, сильных боятся и уважают». А сьогодні лісники обслуговують окремі клани, державні, силові структури, окремих мерзотників.
Газета «2000», від 2000 року. Цитата першого заступника міністра МВС, начальника главка УБОЗ. Цитую російською: «Лесное ведомство не подвержено коррупции, в лесу порядок, научились бы, как вести дела, как о людях заботиться…» і т.д. Так я вас запитую: що змінилося за останні роки? Подивимося правді в очі. Галузь не перетворилася з отари у вовчу зграю і не йде на прорив червоних прапорців, якими вона обгороджена, щоб вирватися з закладу.
Запам’ятайте: влада буде робити рівно стільки, скільки їй дозволите ви!
Рік перевіряють вагони, начебто в них замість дров круглий ліс. Риторичне питання: знайшли? Ні.
Більше 700 га незаконних рубок на Закарпатті. Щодо двох міністрів сільського господарства я дав точний прогноз: виженуть. Так і сталося. Спасибі пану Гройсману. Але щодо одного недолугого керівника – першого заступника міністра АПК пана Мартинюка – я помилився. Восени 2017 року під час мітингу він пообіцяв виділити на лісове господарство 120 мільйонів гривень. Збрехав. Не дав нічого. У цьому році нуль. На наступний рік у бюджет закладено знову нуль – на Південь і Схід. Я думав, що таких недолугих брехунів не повинні тримати на високих посадах. Виявляється, можна. Нещодавно дізнався, що він із Вінниці. Десант своїх смертельно поранених на полі бою не залишає.
Реформи потрібно проводити. У галузі реформи здійснювалися весь час. Галузь динамічно розвивалася, переозброюючись на марші. Ще 30 років тому ми повернулися обличчям до Європи. Закуповували лінії по розпилюванню деревини, сушарки, паркетні лінії тощо, перевели наші цехи, котельні з газу на тирсу.
Нині закрили кордони не тому, що такі великі патріоти, а тому, що у Верховній Раді перемогло деревообробне лобі. Я завжди говорив: без депутатів-лісівників вам буде «гаплик». Створено штучний офсайд: ціни впали. Спасибі президенту, що хоча б на дрова підписав документ.
І насамкінець. Я хотів би звернутися до пана Галасюка, але його немає. Сьогодні він був на виставці Lisderevmash, а сюди не зайшов. Пан Галасюк заявляє: лісники думають, що деревина їхня. Пане депутате, вони ніколи так не думали і не думають: лісгоспи були, є і будуть державними. А ви, пане Галасюк, разом зі своїм заступником, великим захисником поліського бурштину паном Розенблатом очолюєте підкомітет промислової політики і підприємництва. Яка, в біса, промислова політика, коли практично всі підприємства приватні? Чому ви не даєте відповідь народу, що вже значна частина родовищ газу, нафти, кам’яного вугілля, інших природних ресурсів давно вже в приватних руках? Бізнес, який ви захищаєте.
На Південь і Схід України потрібно хоча б 700-900 мільйонів гривень. Нічого не даєте. А премії керівництво Нафтогазу (тільки одне керівництво!!!) взяло собі 1 млрд 300 млн грн. І нічого. Ганьба на весь світ! Негідники!
То чому ви не захищаєте лісників? Я звертаюся до пана Галасюка: це нічого, що президент дозволив продавати дрова. Ми все одно придумаємо нові закони. І ще, пане Галасюк: спробуйте потравити цих лісників ще дустом!
А тепер про головне: люди, будьте пильними! З одного центру розгорнута кампанія по дискредитації галузі. В очах суспільства лісників перетворили у злочинців. Ціль практично досягнута. А тепер оцим мерзенним, недолугим антиекономічним податком на землю хочуть збанкрутити лісгоспи, щоб сказати суспільству: галузь некерована, потрібні ефективні кризові менеджери. І тоді в ліс зайдуть чергові грузини, поляки, словаки, литовці та інші… Люди, будьте розумними, мужніми, не ловіться на гачок різних аферистів, мерзотників, якими б партійними лозунгами вони не прикривалися. Народний фронт – це ще не означає, що він народний. А ви ще більше бійтеся своїх христопродавців. Зичу вам добра, миру, злагоди. Слава українському лісу, слава лісівникам!

Валерій Самоплавський,
у 1987-1997 роках – Міністр лісового господарства України, а після реорганізації Міністерства до 2002 року – голова Державного комітету лісового господарства України

Доброго дня, шановні делегати, гості та запрошені.

Для лісової галузі настали непрості часи. Вже третій рік поспіль ми всі змушені боротись за збереження галузі та трудових колективів.  З того часу, коли нас віддали «під опіку» Міністерству аграрної політики та продовольства України, ми залишені сам на сам з своїми проблемами.  Батьки завжди турбуються та дбають,  як за своїх так  і за прийомних дітей. А ми -  непотрібні. Найбільше від такого «піклування» потерпають лісівники Півдня та Сходу України. Ми вдячні колегам з ресурсних областей за допомогу, яка надає нам, працівникам   ДЕРЖАВНИХ лісогосподарських підприємств отримувати хоч якусь заробітну плату.  Виконання функцій з питань збереження та примноження лісових багатств держава поклала на працівників державної лісової охорони, але як саме - в умовах відсутності державного фінансування виконувати ці функції, чомусь ніхто не роз’яснив. 
  Останнім часом  у ЗМІ тільки один негатив по відношенню до лісової галузі. Звинувачення, як правило, не завжди обґрунтовані. Спочатку висвітлюється неправдивий сюжет, а потім тільки з’ясовуються питання, щодо законності походження деревини.
Складається таке враження, що цілеспрямовано, навмисне створюється  думка про лісівників,  яка розрахована на повне або часткове знищення галузі за корисними мотивами. А це  називається -  геноцид. Можете прочитати визначення цього терміну.
Чергове підтвердження тому є новий закон, яким передбачено сплату земельного податку за лісові землі. А чи хтось із тих, хто приймав цей закон, прораховував чим це загрожує для лісогосподарських підприємств.? Як це вплине на ціну деревини? А чи зможе населення та соціальна сфера купувати дрова паливні за цінами, які складуться.  -- А в цілому   даний Закон  є прямою загрозою для подальшого існування лісогосподарської галузі.
Щодо лісів Херсонщини. До сьогодні жоден з чиновників не розуміє – де буде аграрна Херсонщина, коли не буде лісу.  В області прийнята програма «Ліси Херсонщини», але вона без дієва. Жодної копійки по програмі не виділено ні в поточному році ні в минулому. Кому потрібна така програма, -яка діє тільки виключно на папері.
До сьогодні ніхто не розуміє і не хоче зрозуміти, що втрати набагато більші ніж необхідно вкласти грошей.
Про пожежі та їх наслідки  у лісах Херсонщини. -- У 2017 році сталось 382 лісових пожежі на площі 1176 гектарів, у 2018 році (станом на 20 вересня) виникло 188 пожеж на площі 761 гектар. Як в по поточному році так і попередньому  збитки від пожеж дорівнюють сумі коштів які необхідно для охорони лісу від пожеж. Це 17млн у 2017 році  - та 19 млн у 2018 році.
Для прикладу -  27 та 28 травня  поточного року на території Раденського лісництва виникло дві лісові пожежі, які набули великих масштабів. Вогнем знищено 509 гектарів лісових насаджень. Не було і немає можливості забезпечити повний склад працівників лісопожежних станцій, адже люди відмовляються працювати за вкрай низьку заробітну плату (середня заробітна плата в цьому році – 4500 грн.) -- немає чим заправляти протипожежну техніку, так як відсутній відомчий резерв ПММ, який створюється виключно за рахунок коштів державного бюджету. Люди працювали на ліквідації цих пожеж на виснаження, тому що замінити було ніким. Протипожежна техніка виходила з ладу, через великий термін використання та роботу у складних географічних умовах - високо бугристі піски. 
      Так далі тривати не може. Але всім байдуже.

Це ще раз підтверджує, що ми стали нікому непотрібні.  Навіть нашим народним обранцям від Херсонщини,  та й не тільки від Херсонщини, які проголосували за Держбюджет без  рядка, де були б передбачені кошти на ведення лісового господарства.

На сьогоднішній день лісокультурна справа зійшла нанівець. За умови відновлення фінансування необхідно не менше чотирьох років, аби відновити лісокультурне виробництво.  Галузь, через постійну боротьбу за існування та збереження відкинута на декілька років  назад.
По Мінагрополітики, яке є головним розпорядником коштів, на 2019 рік заплановано збільшення фінансування на 3 мільярди, то невже неможливо правильно розподілити ці кошти? І передбачити фінансування на ведення лісового та мисливського господарства, охорону і захист лісу. Але мабуть на це немає чиєїсь «доброї волі», або просто елементарного – бажання.
Протягом трьох  років знущання (а інше слово не приходить на думку) над галуззю та трудовими колективами наших підприємств, - профспілкою проводились заходи, спрямовані як на відновлення бюджетного фінансування так і на збереження галузі. МИ першими відреагували на концепцію Олександра Ковальчука і вже 30 жовтня 2015 року скликали позачерговий Пленум Центрального комітету, - заслухали керівника і направили відповідні звернення. Взагалі проводились пресконференції,  круглі столи, різного роду публічні виступи як в регіонах так і на рівні Києва, направлено безліч письмових звернень до всіх провладних структур.  (Зокрема -  з підписами працівників галузі  - (коли було зібрано понад  32 - ві тисячі підписів), проводились зустрічі  з керівництвом  Міагрополітики та Кабінету Міністрів України. Тобто постійно  ведеться боротьба за трудові права працівників лісу,  попрані цими горе – реформаторами.  
 На жаль на сьогодні це не дає позитивних результатів щодо відновлення фінансування, але в цілому галузь збережена та стабільно працює. Тому мабуть, все таки, ця робота, що була проведена профспілкою не є марною.

Шановні учасники з’їзду!
Галузева профспілка,  її актив  готові до подальших послідовних та рішучих дій по відстоюванню нашої принципової позиції, щодо збереження лісової галузі та її трудового колективу.
В той же час, дорогі колеги, ми твердо впевнені в тому, що коли ми говоримо про нашу єдність, нашу згуртованість, нашу солідарність, - то це не є порожні слова.
Якщо ми єдині – то ми непереможні!

Дякую за увагу.
Слава українським лісівникам!
Слава Україні!!!!

Що нас сюди привело? Нас сюди привів критичний стан, у якому опинилася наша галузь. І, відповідним чином треба реагувати. Я згоден з усім, що говорили всі, хто виступав, але ми, знову-таки є толерантними до влади. Ми знову ведемося на обіцянки влади, а нас з вами вже обманювали багато разів. Ми вийшли на акцію протесту, коли її організовували профспілки.
Поруч з нами була акція, по-моєму, «євробляхерів». Їх показали (у ЗМІ), а про нас ніхто, навіть, не згадав. До нас ніхто не вийшов, ніхто на нас не відреагував. Ми сьогодні напишемо ці звернення, ми їх пошлемо, дуже сподіваюся, що хтось якось відреагує, але мало в це вірю, якщо ми не заявимо про себе, якщо громадськість і суспільство і засоби масової інформації не висвітлять це.
А я відчув це, коли давав інтерв’ю. Мене запитують: як Ви підсумуєте рішення з’їзду. Я кажу: «Рішень ще немає, але дуже сподіваюся, що вони будуть і хотілося б, що вони були кардинальними».
Нещодавно я об’їздив кілька областей і у розмові з лісівниками, пообіцяв їм озвучити сказане ними: «Ми не можемо сидіти вже в окопах. Нам треба показати свою позицію». Я пропоную не просто написати у рішенні «Ми звертаємося до профспілок і пропонуємо розглянути наступне»…. А раптом вони не захочуть, не розглянуть?
Ми маємо закликати наші трудові колективи до громадської непокори в разі неприйняття таких рішень. Ми маємо виступити і, взагалі, на мою думку, ми маємо провести попереджувальний страйк. Двогодинний, п’ятнадцятихвилинний, який завгодно. Ми не маємо зупиняти виробництво, ми повинні забезпечити людей роботою, але ми маємо провести попереджувальну акцію, показати суспільству, показати владі сьогодні, що ми єдині, і, якщо нас не буде почуто, ми прийдемо до більш радикальних кроків. Якщо ми це зробимо лише на папері, повірте: на нас ніхто не відреагує!

Зона обслуговування лісів Державного агентства лісових ресурсів України становить 7,2 тис. га та площа з іншими лісокористувачами – 10053,1 тис. га, які обслуговує 7 ДСЛП (ред.: державних спеціалізованих лісозахисних підприємств). На жаль, їх санітарний стан унаслідок негативної дії комплексу факторів, у тому числі й глобального характеру, різко погіршився. Чому? В останні 5-7 років по всій території України спостерігається масове всихання більшості лісоутворюючих порід (ялини, ясена, дуба, граба, берези), але найбільше занепокоєння викликає стан соснових насаджень, де ситуація стала катастрофічною. При цьому підкреслю, що цей процес набуває рис глобального характеру.
Так, якщо у недалекому 2015 році в середньому близько 3,5% площ лісових насаджень зазнавали пошкоджень від впливу комплексу негативних чинників навколишнього середовища, то у 2017-2018 – 7,6% від усіх площ. Зростання у 2 рази. А показник у 6% пошкодження насаджень, на думку екологів, є критичним. Найголовнішими чинниками, що мають вплив на санітарний стан лісів, є шкідливі комахи, хвороби лісу та інші абіотичні чи біотичні фактори. Першим негативним чинником, визначальним для санітарного стану, стала діяльність шкідливих комах лісу.
Але звертаю вашу увагу, що в лісопатологічному балансі шкідників лісу позицію лідера зайняли шкідники ксилофаги (стовбурні), яких колись називали вторинними. Однак нині вони є основним убивчим фактором як у шпилькових, так і в листяних насадженнях.
Вони зайняли домінуючу позицію у 75% площ. Практично це відбулось за три роки. За цей період площа ксилофагів збільшилась у 47 разів!!!. А популяції листо- та шпилькогризів поки що знаходяться у латентній фазі.
Всихання ялини. Всихання ялини у лісах спостерігається ще з кінця 90-х років минулого століття з помітною активізацією патології у 2004-2006 роках. Але катастрофічних масштабів воно набуло після 2010 року, коли масова загибель ялинників почалась у другій хвилі, крім Поділля, і ще й на Житомирщині. Це наслідок однозначно глобальних кліматичних змін, які створили оптимальні умови до лавиноподібного зростання чисельності короїда-типографа.
На жаль, прогнози щодо долі ялини європейської невтішні. Останнім часом досить серйозно стоїть питання існування ялинових насаджень. Прогноз розвитку популяції короїда типографа, розрахований нашими спеціалістами на основі метеоданих, вказує на продовження процесу в найближчий час.
Всихання дуба. Всихання насаджень з головною породою дуб звичайний після 2010 року (коли внаслідок кліматичних умов активізувалась більшість патологій у лісах України та Європи) не мало таких чітко окреслених ознак масовості всихання, як, наприклад, всихання сосни, ялини чи ясена. Але разом з тим прослідковується стабільна тенденція до збільшення площ загинувших насаджень. Причини, що мають негативний вплив на санітарний стан: наслідки льодоламу 2000 року, сприятливі умови для збільшення чисельності популяції стовбурових шкідників, які є розповсюджувачами ряду хвороботворних організмів; хронічні осередки листогризучих шкідників; хронічні осередки хвороб.
Всихання ясена. Однією з головних проблем листяних лісів зони обслуговування є масове всихання ясена, початок якого спостерігається з 2010-2011 років (на Хмельниччині дещо раніше – з 2007-2008). Всихання спричинене комплексом причин, а саме пошкодження грибами Халара (Chalara fraxinea), (інвазивним видом зі Східної Азії, який практично знищив ясен по всій Європі), опеньком осіннім (Armilariella mellea) та стовбуровими шкідниками лубоїдом ясеневим строкатим та лубоїдом ясеневим великим.
Всихання сосни. Починаючи з 2012 року, на Поліссі загрозливої динаміки набув процес всихання сосни звичайної, спричинений спалахом масового розмноження вершинного короїда в комплексі з шестизубим короїдом та малим сосновим лубоїдом та в симбіозі з офіостомовими грибами.
Спостерігається різке збільшення площ загинувших насаджень з головною породою сосна звичайна. Найкращим індикатором санітарного стану лісів до 2017 року були суцільні санітарні рубки. Саме вони показують найбільш болючіші проблеми лісу та їх площі. Практично обсяги загибелі соснових насаджень зросли в 5 разів за 5 років. А листяні породи після змін у санправилах призначаються в основному у вибіркові санітарні рубки.
Тепер перейдемо до детального розгляду окремих порід. На біології шкідників зупинятись не буду, тільки назву головні поки що види короїдів, які вбивають сосну звичайну. Це верхівковий короїд, який завжди починав першим процес знищення дерев сосни зверху, а лубоїд і шестизубий завершували його зсередини і знизу. У цьому році ми фіксуємо нові дійові особи серед ксилофагів (златки, вусачі, інші види короїдів). Кількість та щільність шкідників дуже велика, тому час знищення насаджень досить короткий (5-7 тижнів). І все відбувається завдяки досить сприятливим для них кліматичним показникам.
Як показує аналіз таксаційних характеристик загинувших насаджень (пройдених СРС), найбільше пошкоджуються високобонітетні соснові насадження віком 60-120 років, що зростали у свіжих умовах (В2, С2). У результаті вихолощуються насадження найкращі, які заплановані, плануються або через певний час можуть потрапити в розрахункову лісосіку, або насадження, які є генетичними резерватами чи ПЗФ як еталони найкращих соснових насаджень.
Збільшилась інтенсивність вибірки пошкоджених дерев, і на деяких ділянках соснового лісу вибірка може сягати протягом року 130-150 м3 з га з рубкою у 2-3 прийоми. Прогнози поки невтішні. У мене все. Щиро дякую за увагу!