Шановні делегати та гості!
Дозвольте другий етап 4 З’їзду лісівників України вважати відкритим.
В цьому залі присутні делегати від всіх лісових підприємств України, від Півдня, Полісся і Карпат приїхали лісівники щоб обговорити ряд гострих проблем які довгий час не вирішуються. В залі деревообробники, представники мисливської галузі, профспілкові лідери та голови і члени Товариства лісівників України.
У вересні 2018 року лісівники України в Києві зібрались на 4 З’їзд в історії держави.  Основними завданнями ми ставили:
1. Обговорити стан та намітити перспективи розвитку лісового господарства.
2. Довести до Уряду проблеми, які потребують державного вирішення, а це:
по-перше – критичний стан лісівництва в степових областях де, на протязі 3-х років відсутнє фінансування з бюджету, половина лісівників звільнилась, а на 5 пожежних машин залишився один водій;
по-друге – прийняття Закону про введення земельного податку в розмірі 5 % на всі лісові землі, що фактично приводило до банкрутства більше 200 лісгоспів;
по-третє – серйозні зміни кліматичних умов привели до масового всихання сосни на Поліссі та ялини в Карпатах, що потребує прийняття невідкладних заходів на рівні держави.
Ми розраховували і запрошували на З’їзд кураторів з МінАПК, Кабміну, але виконавча влада проігнорувала З’їзд.
Хочу подякувати представникам Адміністрації Президента, окремим губернаторам, народним депутатам України, які були на З’їзді.
Завдяки їх підтримці вдалося зменшити ставку земельного податку до 0,1 % та добитись, за рахунок рентної плати, включення 288 млн. грн. до спецфонду бюджету. Це мінімум для виживання, але про стабільний розвиток лісового господарства говорити не можна.
І, що відверто дивує – це ігнорування виконання Указу Президента України від 21.11.2017 року. Де, мабуть, вперше за роки незалежності прописані всі напрямки розвитку лісового господарства та дані відповідні доручення. Пройшов рік і ми чекаємо їх виконання. Не просто чекаємо, нами розроблені і зареєстровані у Верховній Раді необхідні законопроекти, які на виїзному засіданні Комітету аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради в м. Львів були презентовані і підтримані. Це Проекти Законів про створення «Фонду фінансування лісового господарства», про розподіл функцій, статус і соціальний захист лісової охорони, про інвентаризацію лісів. Але наших кураторів з МінАПК це не дуже обходить.
В останні роки відбулась явна екологізація суспільства і, це зрозуміло. Всі хочуть жити в комфортних умовах. Але коли екологія стає політичним піаром тоді, окремі політичні партії, теж активно піаряться на темах лісового господарства, не вникаючи в проблеми відверто принижують працю лісівників. Шарахання від приватизації і концесії лісів, від мораторію на експорт деревини до заборони всіх рубок, стали причинами 2-го етапу З’їзду.
Ми вимагаємо повного виконання Указу Президента. Ми вважаємо, що для скоординованих дій всіх гілок влади, особливо в умовах децентралізації, вкрай потрібен Закон «Про національну лісову політику» і, готові прийняти участь в його розробці.
Ліс України крім того, що це потужний екологічний ресурс який зв’язує щорічно до 60 млн. грн. СО2, є основним економічним чинником в Поліссі і Карпатах це щорічно до 25 млн. м3 деревини, це робочі місця, це продукція яка супроводжує людину кожен день.
І навіть самі активні критики хочуть мати вдома меблі, підлогу, столярку з дерева, люблять гриби і ягоди. І таке комплексне використання лісових ресурсів традиційне для Волинської області. Вона давно славиться побічними користуваннями і сьогодні ці досягнення є на виставці.
Тому і було визначено другий етап З’їзду провести на Волині. Це ще одна можливість обмінятися досвідом та підняти нагальні проблеми лісівників з надією що в цей політичний рік нас почують.

Протягом довгого періоду часу лісова галузь була закритою від суспільства. І суспільство не цікавило яким чином вона розвивається. Але останнім часом ми бачимо велику кількість не фахових та суперечливих рішень, які можуть призвести до руйнації та дестабілізації надважливої галузі економіки. У цій ситуації нам дуже необхідно визначення чіткої лісової політики, тобто стратегічного бачення держави щодо лісів та лісового господарства. Якими повинні бути правила формування власності на ліс, принципи державного управління та фінансування, які пріоритетні функції лісів та лісового господарства тощо. На всі ці та інші питання повинна відповідати лісова політика держави.
Держлісагентством протягом останніх декількох років декілька разів розроблялись проекти стратегічних документів для галузі із залученням всіх зацікавлених сторін. Окрім того, Стратегія сталого розвитку та інституційного реформування лісового господарства України на період до 2022 року, розроблена Мінагрополітики, не набула чинності внаслідок численних зауважень до обраної моделі реформування з боку громадських організацій та їх об’єднань, народних депутатів, представників органів влади тощо.
Тому ми вкотре наголошуємо – необхідне політичне рішення щодо початку процесу розробки документу національної лісової політики України. Із залученням всіх зацікавлених сторін, оскільки на сьогодні всі зміни, які приймаються на законодавчому рівні, не носять системного характеру та іноді приносять лісовому господарству більше шкоди, ніж користі.
 За останні роки діяльність галузі стала більш прозорою, суспільство має більше можливостей проконтролювати діяльність лісівників та експортерів лісової продукції.
Держлісагентство відкрило для суспільства реєстри лісорубних квитків, які видаються для здійснення рубок у лісах, інформацію щодо сертифікованих лісів, можна ознайомитися з планами лісонасаджень лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Держлісагентства.
З метою контролю та перевірки легальності походження лісопродукції створена функція її перевірки за номерами бирки, авто або товарно-транспортної накладної.
Створено автоматизовану систему «Сертифікат походження лісоматеріалів», яку синхронізовано із Системою ЕОД. Завдяки цьому, значно підвищився контроль за вдачею Сертифікатів, забезпечено роботу всіх користувачів у режимі он-лайн, унеможливлено повторне використання документів, та унеможливлено використання фіктивних товарно-транспортних накладних.
Розроблено програмний продукт та розпочато проведення електронних аукціонів необроблених лісоматеріалів.
Підприємства лісового господарства нарощують потужності щодо вирощування посадкового матеріалу із закритою кореневою системою та  впровадження передових технологій лісового насінництва, що сприяє вирощуванню більш стійких до змін клімату насаджень. Але процес стримується високою вартістю відповідного обладнання в умовах високого податкового тиску на лісогосподарські підприємства.
Курс на поетапний перехід від суцільних (коли заготовляються всі дерева на ділянці) до поступових та вибіркових систем заготівель (коли заготовляються окремі дерева), як це відбувається в європейських країнах, схвалено Колегією Держлісагентства та рекомендовано для впровадження.
Окрім того, необхідно зазначити і вплив на галузь законодавчих змін. Загалом 2018 рік був і ризикованим, і позитивним в цьому плані. Влітку, несподівано для всієї галузі, був введений новий земельний податок на лісові землі. Цей податок був прописаний в змінах до Податкового кодексу щодо сімейних фермерських господарств. Нововведення могло призвести до банкрутства  майже всіх лісогосподарських підприємств.
Нам вдалося знайти порозуміння на рівні Президента України та депутатського корпусу і трохи виправити ситуацію. Парламент оперативно вніс зміни і ставку за лісові землі обмежили розміром до 0,1%. Окрім того, місцеві ради отримали можливість взагалі не встановлювати ставку (відсоток) земельного податку на лісові землі. Адже, наприклад, у Південних та Східних областях лісгоспи взагалі не зможуть сплачувати такий податок і збанкрутують.
Вже в кінці 2018 року народними депутатами України був поданий ще один законопроект про повне скасування земельного податку на ліс. Профільний екологічний Комітет Верховної Ради України підтримав цей законопроект та рекомендував Парламенту його прийняти і скасувати подвійне оподаткування лісів.
На минулому етапі з’їзду ми багато уваги приділили проблемі фінансово-економічного забезпечення ведення лісового господарства. Майже всі роботи в галузі відбуваються за рахунок коштів, отриманих за реалізацію деревини, товарів та послуг, наданих державними лісогосподарськими підприємствами. Якщо подивитися на інші країни Європи, та й світу, то ви, мабуть, не знайдете жодної цивілізованої країни, яка б не виділяла кошти з бюджету для лісової галузі на виконання суспільно значущих питань, таких як лісорозведення, збереження біорізноманіття тощо. Україна, на жаль, в цьому плані унікальна. Лісівники Полісся та Карпат змушені були надавати посильну підтримку своїм колегам з Півдня та Сходу. Однак, це не може тривати постійно.
Не зважаючи на вимогу Президента України, висловлену в Указі, необхідні зміни до законодавства поки що не внесені і Державний фонду розвитку лісового господарства не створено. Нам вдалося отримати взаєморозуміння у питанні використання спеціального фонду державного бюджету на 2019 рік на потреби лісового господарства. Це відбулося шляхом підвищення ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів на 50%. Так, це додатковий тягар для ресурсних областей, але ми отримуємо хоча б мінімальне фінансування на ведення лісового господарства у Південних і Східних областях. Очікуємо на отримання 288 мільйонів гривень у 2019 році.
 Але це не вирішує всіх наших проблем. Ми дуже сподіваємося, що народні депутати України почують лісівників і дадуть добро на створення фонду. Це потрібно не лише лісівникам, це потрібно країні.
Кошти з цього фонду, а це за попередніми підрахунками майже один мільярд гривень, можуть бути використані на відтворення лісів, створення полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень, в тому числі в південно-східному регіоні України. Дозволить покращити охорони (у тому числі від пожеж) і захист лісів, придбати необхідну протипожежну техніку. Ми зможемо забезпечити лісовпорядкування (базове, безперервне) та інші проектно-вишукувальні роботи, ведення державного лісового кадастру, обліку та моніторингу лісів.
Окрім того, завдяки коштам Фонду ми зможемо створювати лісові розсадники, придбати обладнання та вирощувати садивний матеріал із закритою кореневою системою.
Сьогодні в залі є багато представників деревообробної галузі і ми почуємо їхню точку зору пізніше. Проблема погіршення санітарного стану лісів та несвоєчасність проведення санітарних рубок є не лише проблемою лісівників, а й у найближчому майбутньому проблемою деревообробного сектору. Нагадаю, що Держлісагентство останні два роки на всіх рівнях намагається провести внесення змін до Санітарних правил в лісах України та інші нормативно-правові документи, які регулюють проведення санітарно-оздоровчих заходів в лісах, але до цього часу питання є невирішеним..
Як наслідок маємо надлишок дров’яної деревини, оскільки ми не маємо можливості вчасно реагувати на проблему і не маємо збуту на дров’яну деревину у державі.
 У зв’язку з масовим усиханням соснових насаджень, вимушеним збільшенням обсягів санітарних рубок маємо зменшення виходу ділової деревини і як результат певний дефіцит лісоматеріалів круглих хвойних порід. Через надумані перепони в експорті паливної деревини затоварені склади лісгоспів і без рішучих змін в цьому напрямку стагнація ринку є неминучою.
У 2018 Держлісагентством проведено величезну роботу і з 2019 року в лісовій галузі запроваджені нові національні стандарти якості деревини, які гармонізовані з європейськими. Ми нарешті відійшли, від передбаченого плановою економікою радянських часів, визначення направленості використання  деревних сортиментів.
Використання нових стандартів є величезним проривом і має повністю нівелювати всі звинувачення щодо незаконної діяльності лісівників та нелегального експорту ділової деревини.
За новими стандартами дрова відносяться до лісоматеріалів, з яких неможливо отримати пиломатеріали для загального використання. Законом про впровадження мораторію на  експорт ділової деревини передбачена можливість продажу зовнішнім споживачам тільки дров’яної деревини. Але огульне звинувачення лісівників стосовно вивозу за межі країни під видом дров ділової деревини суттєво підриває не тільки зовнішній, а і внутрішній ринок.
 Ми разом з представниками деревообробних асоціацій розробили проект закону про ринок деревини, в якому виписали чіткі та прозорі механізми продажу деревини. Минулого року ми віддали цей проект до Комітету промислової політики. Депутати цього комітету мали його зареєструвати і почати опрацьовувати. Однак, поки що цей перший крок не реалізовано.
Нещодавно ми обговорювали це на зустрічі з представниками Європейської Бізнес Асоціації. Звичайно, цей законопроект можна і потрібно ще доопрацьовувати. Водночас, реєструються інші законопроекти, розроблені на основі нашого проекту, але з абсолютно нефаховими правками та неможливими позиціями для виконання.
Проблемою на сьогодні також є питання моніторингу внутрішнього споживання вітчизняних лісоматеріалів необроблених. Відповідний проект нормативно-правового акту був підготовлений Держлісагентством у 2018 році, але питання не вирішується через брак порозуміння з цього питання владних структур. Наш проект нормативно-правового акту передбачає запровадження системи електронного обліку деревини для всіх постійних лісокористувачів як основного інструменту моніторингу внутрішнього споживання. Це не перша спроба Держлісагентства у запровадженні електронного обліку деревини для всіх лісокористувачів. Попередній проект постанови Кабінету Міністрів України був схвалений урядовим комітетом, але не був поданий Мінагрополітики на розгляд Уряду. Ще раз нагадую, сьогодні всі державні лісогосподарські підприємства, які координуються Держлісагентством, підключені до єдиної системи електронного обліку деревини, але 27% постійних лісокористувачів не підключені до системи, що дає можливість маніпулювання з документами для тих, хто задіяний в нелегальному обігу деревини.
На жаль, Держлісагентство не має права законодавчої ініціативи, щоб пришвидшити законодавче вирішення питань подолання нелегальних рубок лісу та пов’язаним з цим питань.
 Питання розмежування повноважень щодо здійснення функцій держави ми обговорювали минулого разу. На жаль в суспільстві склалась хибна точка зору з цього питання, яка особливо гостро експлуатується під час передвиборчих перегонів. Лісове господарство в основному критикують за відсутність чіткого розподілу функцій та звинувачують Держлісагентство, що лісгоспи поєднують функцію господарювання та функцію контролю. Хотів би це заперечити. У своїй більшості законодавчо всі функції управління розділені – Мінагрополітики формує лісову політику (і навіть якщо Держлісагентство, відповідно до повноважень, готує проекти документів, їх остаточна версія залежить від Міністерства), Мінприроди відповідає за контроль за додержанням природоохоронного законодавства в усіх лісах держави та встановлює і погоджує ліміти використання лісових ресурсів, плани ведення лісового господарства, а підприємства ведуть лісове господарство. Роль Держлісагентства, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у галузі лісового господарства та органу управління майном, у цьому плані, серед іншого, полягає у здійсненні відомчого контролю та координації діяльності державних лісогосподарських підприємств з метою підтримки належного рівня ведення лісового господарства.
Єдине місце в якому дійсно є поєднання функцій, це виконання повноважень державної лісової охорони окремими посадовими особами державних лісогосподарських підприємств системи Держлісагентства.
Тому наша пропозиція – необхідно передати функції державної лісової охорони від державних лісогосподарських підприємств на рівень територіальних органів Держлісагентства. Ще минулого року підготовлено проект необхідних змін до законодавства з метою повного відокремлення функції державної лісової охорони від господарської діяльності.
Хочу порушити питання необхідності посилення, а не послаблення, інституційної спроможності лісового господарства шляхом створення нового центрального органу виконавчої влади з функцією формування та реалізації державної політики у сфері лісового господарства та деревообробної промисловості у вигляді окремого Міністерства лісового господарства та деревообробної промисловості.
На завершення, ще раз акцентую доцільність та необхідність дій, спрямованих на забезпечення збалансованості лісоуправління:
По перше: Це досягнення консенсусу зі всіма зацікавленими сторонами у суспільстві щодо подальшого розвитку лісового господарства шляхом започаткування процесу розробки Національної лісової політики.
Друге: Завершення розмежування повноважень щодо здійснення державного контролю та господарювання шляхом реформування системи державної лісової охорони.
Третє: Запровадження прозорого ринку деревини, орієнтованого на стимулювання поглибленої переробки та забезпечення ефективного використання лісових ресурсів без мети максимізації прибутків.
Четверте: Забезпечення стабільності лісового, податкового і природоохоронного законодавства на довгостроковий період.
 І останнє, чи не найголовніше: Зміна ставлення суспільства, громадськості, можновладних, урядових структур до представників лісівничих професій, до самого лісового господарства, як до соціально важливого сектору економіки, що робить надзвичайно важливу і корисну справу.   

Шановні колеги, дорогі побратими!
Маю за честь звернутись сьогодні до Вас від імені лісівників Подільського краю-лісівників Хмельниччини.
1. І в першу чергу хочу вклонитись своїм бойовим побратимам, які сьогодні тут в залі, яких немає у складі делегацій і вони на робочих місцях і до тих, які уже не зможуть бути серед нас, але пам'ять про них буде вічною!
882 працівника лісової галузі прийняли участь в Антитерористичній операції, 134 бійці продовжують служити і боронити рубежі нашої країни.
Сухі, черстві цифри, а за ними – кров, сльози і героїзм.
Але ми вистояли і не прогнулись!
2. Наша задача – увага і повага до цих людей. Допомога сім’ям загиблих лісівників. Їхнє життя – це тепер наше життя. Маємо взяти їх під свою опіку, не відмахуватись, не відвертати голови. Маємо довічно пам’ятати про героїв.
3.  Звертаюсь сьогодні до працівників лісової галузі України, які своєю працею звеличують гарне, чесне ім’я лісівника.
Галузь за 2018 рік сплатила близько 7-ми мільярдів гривень податків, реалізувавши продукції на суму 17 мільярдів гривень.
Це результат? А якби не було блокади?
Розумно розпорядившись ресурсом – скільки виробляємо? – скільки споживає внутрішній ринок? Решта, що має гнити? Державі що, не потрібна валюта?
Експорт - нормальний, цивілізований, в законодавчому полі, експорт лісопродукції (я говорю за дрова), а це і валюта і баланс  ПДВ, та й в кінці-кінців і імідж Держави.
4. Лісівники – це велика, потужна, організована, загартована у праці команда – команда працівників лісової галузі, які готові захистити свою честь і честь держави. А це понад 1,5 мільйона працівників разом з переробниками.
Робота в нашій галузі складна і надзвичайна, а в технологічному процесі – небезпечна. Ми кожен день йдемо по лезу бритви, просимо Бога йдучи на роботу щоб у вечері всі повернулись до своєї сім’ї, а завтра – знову робимо крок на зустріч долі.
Галузь має свою історію, традиції, вагомі надбання, врешті, матеріальні активи, створені не одним поколінням трудових колективів держлісгоспів.
Ми готові до діалогу, конкретних дій і в кінці кінців до реформування.
5. І тому-то звертаємось сьогодні із пропозицією по реформуванню лісового господарства, шляхом створення Міністерства лісового господарства та деревообробної промисловості України.

Шановні колеги!
Делегати і гості з’їзду!

Сьогодні на з’їзді лісівників України ми маємо можливість:
-    поспілкуватись на лісівничі професійні теми;
-    обговорити проблеми галузі;
-    знайти шляхи їх вирішення;  
-    перейняти передовий досвід ведення лісового господарства своїх колег.
Лісівники Вінниччини мають столітній досвід ведення лісового господарства.
14 лютого 2019 року в області проведено Лісівничо-просвітницький захід «Пізнай    ліс» присвячений 100 – річчю утворення Вінницького ОУЛМГ. 

Основна мета цього заходу:
 -     популяризація лісової галузі,
 -    поширення знань про ліси,
 -     поліпшення комунікації представників лісової галузі з суспільством,
-    підвищення  іміджу професії лісівника.

Одним із чинників стабільної роботи лісового господарства врегіонах є контакт і взаєморозуміння з місцевою владою.
Керівництво області прийнявши участь у:
-    Лісівничо-просвітницькому заході «Пізнай    ліс»,
-    Першому обласному лісівничо-просвітницькому фестивалі,
-    Щорічних акціях  «Майбутнє лісу у твоїх руках»
не тільки з розумінням відносяться до проблем лісового господарства, а й ознайомившись з важкою працею лісівника, самі пропонують допомогу на ведення лісового господарства.
Приклад: Стихія 2000 року - втрати лісового господарства Вінниччини 4 млн. кбм. деревини.
ПРОПОЗИЦІЇ     Допомога енергетикам лісівниками; 
ФАКТ        Допомога керівництва області у ліквідації наслідків стихії.

На Вінниччині:
створено – 175 тисяч гектарів лісів:
відтворено – 112 тис. га лісу.
створено 63 тисячі гектарів нових лісів.
Лише за роки Незалежності України на Вінниччині
створено – 38 тисяч гектарів лісів:
відтворено – 26 тисяч гектарів,
створено нових лісів 12 тисяч гектарів.
У 1991 році лісистість Вінницької області складала:
близько 11%,
сьогодні – 13,8%.
Проаналізувавши роботу лісівників у різні часи минулого століття ми черговий раз переконалися, що лісорозведення, збільшення площі лісів завжди було пріоритетним завданням держави. Навіть у найважчі післявоєнні роки держава фінансувала створення 3-4 тис. га  нових лісів щороку тільки у Вінницькій області.     
Для досягнення оптимального мінімального рівня лісистості 15 %
необхідно створити не менше 30 тис. га нових лісів.
На даний час ми освоїли в лісокультурному виробництву:
-    технологію для довготривалого зберігання насіння (флотація, термотерапія, холодильна камера);
-    вирощування садивного матеріалу лісотвірних порід з закритою кореневою системою у сучасних теплицях (маємо можливість заліснювати лісосіки протягом вегетаційного періоду);
-    вдосконалення механізмів для проведення механізованих доглядів за лісовими культурами (двохрядний КЛБ-1,7). 
Лісівнича стратегія лісівників Вінниччини:
Сформувати нові високопродуктивні біологічно стійкі насадження дуба звичайного з запасом 500-600 кбм на 1 га.
Лісівники Вінниччини з метою підвищення продуктивності лісових насаджень впроваджують сучасні науково обґрунтовані та відпрацьовані на практиці технології створення лісових культур (ширина міжрядь 2,3,4 м, підбір порід, агротехніка вирощування).
Фінансовий результат – землі зайняті лісом повинні давати  вдвічі і втричі більшу віддачу ніж сьогодні (у віці стиглості реалізація деревини  1-1,5 млн. грн, при 0,5 млн. на даний час .
Поліпшити стан лісових насаджень прийнятих нашим поколінням і передати їх наступному поколінню більш цінними та високопродуктивними
(при проведенні рубок формування лісів залишаємо «дерева майбутнього»з яких сформуються високопродуктивні насадження, з метою підвищення товарності деревостану -  проводимо догляд за стовбуром та кроною дерев).
Основою нашого стратегічного завдання є:
Вирощування насаджень за умов безперервного існування лісу:
 - наближеного до природи лісівництва;
 - застосування вибіркових та поступових систем рубок;
 - використання природного поновлення;
На нашу думку, коли в галузі відсутня загальнодержавна стратегія розвитку лісового господарства, кожному управлінню в залежності від лісорослинних умов, особливостей ведення лісового господарства під силу виготовити власну стратегію розвитку.   
Мисливське господарство:
Прикладом професійності лісової охорони та  єгерської служби є збережена популяція зубра європейського, яка сьогодні нараховується 95 голів.
Боротьба з браконьєрством – 513 протоколів порушення правил полювання (перші в Україні).

Лісівничо-просвітницька робота:
наше завдання:
-    виховати у підростаючого покоління шанобливе ставлення до природи
-    поширення знань про ліси та їх важливість для існування життя на планеті.;
-    забезпечити підготовку молодого покоління лісівників з європейським мисленням.

За останній період  ми провели лісівничо-просвітницькі заходи:
Фестиваль «Пізнай ліс»;
Виїзну колегію Держлісагентства;
Захід з нагоди 100 – річчя утворення управління.

 На базі держпідприємств лісового господарства області вже працює 50 учнівських лісництв, створено 33 лісівничих еколого-просвітницьких центри, 44 лісівничо-екологічних просвітницьких пункти.

Лісівники своїм прикладом, наполегливою працею, професійністю надихають молоде покоління у виборі майбутньої професії.  
      

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

ПРОБЛЕМА:
Існуючий порядок надання земель під заліснення, довготривала та складна процедура оформлення правовстановлюючих документів, відсутність державного фінансування не дозволяє підприємствам збільшити обсяги створення нових лісів;
ПРОПОЗИЦІЯ:
Спростити даний порядок на урядовому рівні
ПРОБЛЕМА:
Спад попиту на деревину, особливо дров’яну,
якої в листяних насадженнях біля 70%,
обумовив її накопичення на складах держлісгоспів до 40 тис.кбм.
ПРОПОЗИЦІЯ:
Бізнесу та деревообробникам:
•    Інвестувати на заміну старого вже недіючого Калинівського заводу ЕЗДМ – сучасне виробництво МДФ;
•    Створення додаткових деревообробних підприємств по переробці низькотоварної  деревини.
(в держлісгоспах Вінниччини її по року біля 120 тис.кбм, а крім того, значний обсяг по сусідніх областях);
•    Владні структури Вінниччини готові надати інфраструктуру (землю,комунікації) під будівництво такого підприємства.
ПРОБЛЕМА:
НЕ ЗАКУПОВЛЮЄТЬСЯ на аукціонах повністю  більш високотоварна деревина, що мотивується високими цінами, хоча ціни економічно обґрунтовані
Їх зменшення призведе до зниження прибутковості підприємств в  відповідно значно понизить надходження до держбюджету.
Адже державні підприємства, на відміну від деревообробних,
сплачують до бюджету в цілому 80% від отриманих прибутків
(18% податок на прибуток, 75% частини чистого прибутку).
    Цього залишку вкрай недостатньо
ПРОПОЗИЦІЯ:
Щоб оперативніше реагувати на потреби д.о. підприємств
та цінові параметри ринку,
ми практикуємо проведення щотижневих аукціонів,
з пониженням цін до мінімально рентабельних.
В збиток наші підприємства теж працювати не можуть.
Щодо збільшення розміру відрахувань до державного бюджету частини чистого прибутку державними унітарними підприємствами до 90%,
то це позбавить держлісгоспи можливості здійснювати модернізацію виробничих потужностей, технічне переоснащення тощо
А доцільно було б встановити 50%
ПРОБЛЕМА:
Щодо проекту Закону України “Про ринок необробленої деревини та прав на її заготівлю”, внесеним народним депутатом України Розенблатом Б.С., який передбачає продаж на Єдиній Деревній Біржі прав на заготівлю лісу.
Це ставить під загрозу фінансування постійних лісокористувачів для ведення лісового господарства в умовах відсутності бюджетних коштів.
ПРОПОЗИЦІЯ:
Всім нам долучитись для доопрацювання проекту ЗУ з народними депутатими
ПРОБЛЕМА:
Знищення династій лісівників – робота родичів в галузі вважається корупцією, передача досвіду від батька до сина під загрозою.
Збереження династій лісівників є однією із позитивних складових кадрового потенціалу лісової галузі майбутньому
Побажання з’їзду досягнути поставлених завдання по вдосконаленню, зміцненню та розвитку лісової галузі України.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

Шановні Володимире Нальковичу, Юрію Миколайовичу делегати та гості з’їзду!

Сьогодні ми зібрались у цій залі щоб обговорити надзвичайно складну ситуацію з якої, попри всі зусилля лісівників та небайдужих громадян, не може вирватися лісове господарство, щоб зайняти достойне місце в економіці держави, а лісівники – відчути повагу до своєї нелегкої праці.
Лісовий кодекс України говорить нам про те, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Тоді чому лісова галузь протягом трьох років, як падчерка, позбавлена батьківської уваги, стоїть з простягнутою рукою, не маючи державної програми розвитку, залишена без підтримки та покинута на призволяще?
Ми, лісівники, мали великі сподівання на Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства, раціонального природокористування та збереження об'єктів природно-заповідного фонду», яким Кабінету Міністрів України було доручено розробити низку заходів щодо забезпечення сталого природокористування, розвитку лісів, удосконалення системи державного управління у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісових насаджень, ведення лісового господарства, а також збереження цінних природних комплексів та екосистем, розвитку заповідної справи України.
Серед заходів, найнеобхідніших, без яких неможливо будувати найграндіозніші плани, є розробка та прийняття національної лісової політики, яка дасть можливість чітко визначити цілі та напрямки ведення лісового господарства.
Лісівники Кіровоградщини у жодному разі не перекладали і не перекладають на плечі держави усіх проблем, пов’язаних з фінансування лісового господарства.
Так, у 2016 році, за ініціативи Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства, обласною радою була затверджена регіональна екологічна програма «Ліси Кіровоградщини» на 2016 – 2020 роки. Протягом 3 років в рамках цієї програми з обласного бюджету на лісове господарство було спрямовано 6,3 млн. грн. Кошти невеликі, але дозволяють трьом нересурсним лісогосподарським підприємствами триматися на плаву (збереження кадрів, створення нових лісів).
В свою чергу лісівники Кіровоградської області робили та роблять все, щоб зберегти, захистити та примножити ліси, утримувати в належному стані майно підприємств.
Безперечно, рятівною соломинкою міг би стати державний фонд розвитку лісового господарства, з визначеними джерелами його наповнення та напрямами використання коштів, з можливістю зарахування до фонду рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів. Але , на превеликий жаль, законопроекти, які були розроблені для створення фонд розвитку лісового господарства, пройшли реєстрацію, обговорення та підтримані комітетами АПК і екологічної політики, до цього часу не прийняті.
Враховуючи регіональну та місцеву спрямованість, а також обсяги рентної плати, яку територіальні громади отримують від використання лісових ресурсів, мабуть лісівникам слід більш наполегливо працювати з громадами над місцевими екологічними програмами.
Активізувати роботу з відтворення лісів, у тому числі збільшення їх площ, залісення непридатних для господарського використання угідь, прибережних смуг водойм вбачається можливим, але знову таки – за наявності коштів на ці заходи.
Незважаючи на те, що на 2019 рік виділено лісогосподарським підприємствам Півдня і Сходу та установам природно-заповідного фонду державне фінансування на ведення лісового та мисливського господарства, підприємства не можуть отримати ці кошти, оскільки Міністерством аграрної політики та продовольства не погоджено проект плану заходів з ведення лісового і мисливського господарства, охорони і захисту лісів (у тому числі від пожеж) у лісовому фонді, створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг, а Мінфін не має змоги видати відповідний наказ про затвердження паспорту бюджетної програми «Ведення лісового і мисливського господарства, охорона і захист лісів в лісовому фонді», а на Півдні вже розпочалась весняна лісокультурна компанія та пожежонебезпечний період і ці кошти вкрай необхідні Півдню, незрозуміло чому таке відношення МінАПК до галузі площа якої становить17,6% території держави.
На території кожної області є нересурсні підприємства, які конче потребують державної підтримки.
Однак, не всі нересурсні підприємства, в тому числі, Кіровоградської області, мають змогу отримати бюджетне фінансування, так як відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансування заходів з ведення лісового і мисливського господарства, охорони і захисту лісів у лісовому фонді, створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 20 грудня 2017 року № 1016, підставою отримання цих коштів є відсутність на їх території рубок головного користування.
Така позиція, на думку лісівників, є неправильною, так як окремі лісогосподарські підприємства мають незначні обсяги розрахункових лісосік головного користування в межах 1,5 – 5,0 тис. куб. м. Реалізація деревини від даних рубок покриває витрати на ведення лісового та мисливського господарства лише на 15 – 35 відсотків.
2019 рік – початок проведення базового лісовпорядкування на території області і лише два з дев’яти підприємств мають змогу виконати ці роботи за державні кошти. Фактична вартість робіт з лісовпорядкування на території одного підприємства складає 1,5 – 2,0 млн. грн., що є непід’ємним тягарем для підприємств.
Крім того, матеріали лісовпорядкування, якими буде регламентовано діяльність лісогосподарських підприємств на майбутні 10 років, мають пройти процедуру з оцінки впливу на довкілля, що потребує значних фінансових витрат та збільшення строків на їх затвердження.
Враховуючи відсутність відповідної державної програми та достатніх власних коштів підприємств, виходами з цієї ситуації є:
створення державного фонду розвитку лісового господарства.
прийняття місцевих програм розвитку лісового господарства з обов’язковим фінансуванням заходів за рахунок коштів місцевих бюджетів.
пошук додаткових джерел надходжень такі, як доходи від надання рекреаційних послуг, побічного користування, заготівлі другорядних лісових матеріалів тощо.

Запровадження у минулому році податку на лісові землі спричинило справжню паніку. Місцеві органи ДФС вимагали терміново надати прогнозні показники, а керівники підприємств, розрахувавши розміри земельного податку, зрозуміли, що для більш-менш успішних підприємств це перший крок до зубожіння, для не ресурсних – банкрутство.
Завдячуючи небайдужим народним депутатам України лісівники були почуті і максимальну ставку податку на лісові землі було встановлено на рівні 0,1 відсотку нормативно-грошової оцінки вартості 1 га ріллі на відповідній території.
Але для підприємств Півдня і Сходу і такі ставки є непосильним податковим тягарем, оскільки, у значній кількості підприємства сплачують податки за землі на яких розташовані лісові насадження до 40 років, об’єкти природно-заповідного фонду, лісові розсадники, та інші землі, які фактично не приносять щорічних сталих прибутків, як землі сільськогосподарського призначення.
Ще одним істотним фінансовим навантаженням, яке фактично не залишає підприємству шансів на розвиток матеріально-технічної бази, є обов’язок сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) у розмірі 75 відсотків.
В даному випадку шляхами вирішення проблеми оподаткування лісових земель є:
внесення змін до статті 273 Податкового кодексу України щодо виключення з цієї норми положення про оподаткування лісових земель на яких розташовані насадження віком до 40 років, об’єкти природно-заповідного фонду, лісові розсадники;
тісна співпраця з органами місцевого самоврядування з питання розміру ставок податку на лісові землі;
внесення змін до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 23 лютого 2011 р. № 138 щодо зменшення частини чистого прибутку, що відраховується до державного бюджету державними лісогосподарськими підприємствами до 35 відсотків.

Ще одне гостре питання щодо статусу державної лісової охорони, начебто і маючи офіційний статус правоохоронного органу лісівники не мають змоги у повній мірі користуватися наданими правами.
Тому, особливо гострим на сьогодні є кадрове питання для Півдня та Сходу, відсутність правового та соціального захисту державної лісової охорони.
Проблема полягає в тому, що останніми роками на функціонування державної лісової охорони підприємств, що належать до сфери управління Держлісагентства, бюджетні кошти взагалі не були передбачені. Така ситуація ставить під загрозу нормальну охорону лісів, оскільки окремі центральні та майже всі південні і східні регіони невзмозі забезпечити державну лісову охорону відповідними матеріально-технічними ресурсами, потрібними для виконання основних обов'язків і завдань. В результаті цього галузь втрачає найцінніше – добре підготовлені кваліфіковані кадри.
Разом з тим, питання фінансових відносин і фінансового забезпечення лісової охорони, як правоохоронного органу, завжди стояли надзвичайно гостро через особливості системи господарювання й обмеженість бюджетних коштів. При цьому слід зазначити, що фінансове забезпечення є передусім джерелом ресурсів для підтримки даного правоохоронного органу оскільки співвідношення між отриманим результатом і ресурсами, які витрачаються на його досягнення, визначає ефективність діяльності лісової охорони.
Я, як лісівник, не можу оминути питання незаконних рубок.
Не на краще складається ситуація у боротьбі з «чорними лісорубами». Якщо до 1 січня 2019 року ще були поодинокі випадки, коли суди за порушеними поліцією кримінальними провадженнями виносили обвинувальні вироки за скоєння незаконних рубок, то із введенням в дію окремих норм закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів» «самовільникам» необхідно заподіяти шкоду лісу на майже 2 мільйони гривень після чого може бути порушене кримінальне провадження.
Можна сказати тільки те, що зазначена норма дасть можливість лісопорушникам уникати кримінальної відповідальності, а наслідки адміністративної відповідальності є ніщо у порівнянні зі шкодою, заподіяною лісу.
З метою посилення охорони лісів, яка покладається на державну лісову охорону та лісову охорону власників лісів та постійних користувачів, дотримання вимог законодавства суб'єктами лісових правовідносин, незалежно від їх підпорядкування та форм власності пропоную включити до рішення з’їзду звернення до Верховної ради щодо прийняття проект закону № 8241 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективного ведення лісового господарства та посилення охорони лісів» та щодо внесення змін до статті 246 Кримінального кодексу України в частині визначення істотної шкоди як такої, яка у п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у сто і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Для збереження ґрунтів та підвищення родючості земель важливим елементом була, є та залишається система полезахисних лісових смуг. Разом з тим, ймовірно за весь час незалежності України, питанню збереження та розширення полезахисних лісових смуг взагалі не приділялось жодної уваги.
Незважаючи на прийнятий закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10 липня 2018 р. № 2498-VІІІ, яким внесено низку змін до Земельного кодексу України, а також наявний проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення», для розрегульованих та занедбаних полезахисних лісових насаджень нічого не змінилось і не зміниться до тієї пори, поки землекористувачі не почнуть втрачати значну частину прибутку через посухи, пилові бурі, змиви родючого ґрунту та іншої біди або держава не запропонує такі умови постійного користування або оренди земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масиви земель сільськогосподарського призначення, які стануть цікавими для виробників сільгосппродукції.
На думку лісівників, в першу чергу ініціаторами надання в користування земель під полезахисними лісовими смугами (постійне чи тимчасове), мають бути сільські ради (об’єднані територіальні громади).
На сьогодні актуальним є питання розширення території природно-заповідного фонду, за будь-яку ціну. Ініціатори такої політики намагаються вирішити питання переважно за рахунок існуючих лісових насаджень не особливо переймаючись питанням того, що в майбутньому ці об’єкти будуть потребувати втручання людини.
Законодавча заборона будь-яких лісогосподарських заходів (заповідні урочища, пам’ятки природи, частково – заказники), а також встановлення лімітів на використання природних ресурсів в об’єктах ПЗФ, строк отримання яких, в окремих випадках, може тривати до року, вкрай негативно впливає на стан цих об’єктів, а також тягне за собою істотні витрати на різні наукові висновки, які в тих чи інших випадках, з лісівничої точки зору, не мають нагальної необхідності.
З метою збереження в належному санітарному стані об’єктів природно-заповідного фонду пропонуємо внести зміни до закону України «Про природно-заповідний фонд» в частині заборони на проведення лісогосподарських заходів в межах територій та об’єктів ПЗФ (заповідні урочища, пам’ятки природи, заказники).
Підсумовуючи, необхідно сказати, що лісова галузь мужньо переносить всі неприємні ситуації та сюрпризи законодавчого рівня, як би не було складно працювати в цих критичних умовах відсутності бюджетного фінансування протягом трьох років, лісівники завжди допомагали один одному, користуючись нагодою хочу подякувати всім лісівникам Півдня та Сходу за їх патріотизм та відданість лісівничій справі та всім лісівникам ресурсних регіонів за фінансову підтримку для степових лісгоспів.

Дякую за увагу.